56. Завдання аграрного права

Завдання аграрного права - це основна спрямованість аграрного права як юридичної дисципліни – це забезпечення юридичними засобами реалізації державної аграрної політики України, закріплення оптимального правового становища всіх учасників аграрних правовідносин, а також забезпечення сучасного рівня взаємопоєднання і регулювання всіх форм власності, що становлять економічну основу аграрного сектора економіки, посилення схоронності майна і коштів, та раціональне використання землі, вод та інших природних ресурсів і гарантування їх збереження як найголовніших об’єктів екології; забезпечення реалізації правоздатності суб’єктами аграрного права і конкретних завдань та цілей, що становлять їх соціально-економічну діяльність.

57. Трудові відносини у фермерському господарстві

Трудові відносини у ФГ базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби таке господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором. Трудові відносини його членів регулюються Статутом, а відносини осіб, залучених до роботи за трудовим договором, - законодавством про працю. Трудові спори у ФГ вирішуються судом. 3 особами, залученими до роботи у ФГ, укладається трудовий договір у письмовій формі. Видача трудових книжок членам ФГ і громадянам, які працюють у ньому за трудовим договором, та їх ведення здійснюються відповідно до вимог законодавства про працю. Розмір оплати праці й тривалість щорічної відпустки осіб, які працюють у ФГ за трудовим договором, не повинні бути меншими за встановлений державою розмір мінімальної заробітної плати і передбачену законом тривалість щорічної відпустки. ФГ несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну його членам і особам, які працюють у ньому за трудовим договором, каліцтвом або ін. ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними своїх трудових обов'язків.

58. Особливості формування ринкових відносин в апк

Ринок с\г продукції і продуктів її переробки формується суб'єктами господарювання і ринкових відносин, якими виступають колективні держ. підприємства, кооперативні об'єднання, спілки, агрофірми, спілки селянських господарів та ін. селянські і фермерські господарства, підприємства системи заготівлі, зберігання, переробки і реалізації готової продукції. Залежно від особливостей суб'єкти ринку, що вступають товарообмін, вони формують, забезпечують державу та кооперативну торгівлю всіма видами агропромислової продукції або входять у більш складну систему товарообігу, як напр. агропромислові біржі. Характерною особливістю формування ринкових відносин полягає в тому, що с\г виробництво більше ніж яка-небудь інша галузь залежить від стабільності ринкової кон'юнктури, а продовольчий ринок найуразливіший з соціальної точки зору, оскільки його розвиток безпосередньо пов'язаний з платіжопроможністю населення.

59. Співвідношення аграрного права з суміжними галузями права

Земельне право регулює правовий режим усіх категорій земель, у т. ч. - земель с\г призначення, а аграрне право - лише правовий режим останніх. При цьому норми земельного права є загальними положеннями, вихідними засадами, які дістають специфічний вияв у нормах аграрного права, що регулюють господарсько-виробничу діяльність, пов'язану з раціональним використанням с\г земель різними аграрними суб'єктами.

Характерним співвідношенням цивіл. і аграр­ного права існує в процесі його реалізації інститут права власності і в першу чергу права власності колективного с\г підприємства.

Господарським кодексом деталізовано майнові відносини у виробничих кооперативах та юридично зафіксовано існування приватних підприємств, селянських (фермерських) господарств і орендних підприємств як підприємницьких структур.

Аграрне право становлять правові норми і правові інститути, покликані регламентувати цілу систему трудових відносин між членами і конкретним колективним сільськогосподарським підприємством, між працівником і державним аграрним підприємством або ж міжгосподарським об'єднанням та ін. Ці відносини відповідно регулюються внутрішніми правовими актами про працю та оплату праці членів КСГП, а стосовно найманих працівників — КЗпП України.