2. Суспільні відносини

В основі суспільного життя лежать процеси взаємодії.

Дійсно, мабуть, не можна знайти на земній кулі абсолютно ізольованої від інших людей людини. Але ж для задоволення своїх потреб людина повинна вступати у взаємодію з іншими індивідами, включатися в соціальні групи, брати участь у сумісній діяльності. В усіх моментах свого життя людина пов’язана з іншими людьми безпосередньо або опосередковано, активно чи пасивно, постійно чи фрагментарно. Соціальна взаємодія має різні засади, які залежать від особистісних якостей індивідів, що взаємодіють між собою.

Процеси взаємодії зумовлюють утворення різних форм об’єднань людей: групи, класи, партії, організації, товариства тощо.

В процесі тривалої взаємодії між людьми формується набір сталих соціальних очікувань, які надають взаємодії сталий та прогнозуємий вигляд. Такі впорядковані та сталі соціальні взаємодії називають соціальними відносинами. Так, взаємодіючи з членами сім'ї, однолітками, вчителями, ми знаємо, як вони повинні себе поводити по відношенню до нас, і як ми повинні взаємодіяти з ними. Порушення таких сталих очікувань, як правило, призводе до зміни характеру взаємодії і навіть порушенню спілкування.

Соціальні відносини — це відносини між групами людей і індивідами, соціальними групами, що посідають певне місце в структурі суспільства.

Соціальні відносини як різновид суспільних відносин постійно взаємодіють з іншими відносинами — економічними, політичними, правовими. Якщо відносини сформувалися стосовно засобів виробництва — це економічні відносини, державної влади — політичні, законів — правові, ідеології, науки, культури, релігії, освіти, мистецтва — духовні.

Соціальні відносини у вузькому значенні (у широкому вони ідентичні суспільним) формуються в процесі реалізації соціальної взаємодії, що виникає між різними суб’єктами (соціальними спільнотами, прошарками, групами, індивідами). Вони відбивають становище окремих суб’єктів у суспільстві. Це відносини рівності—нерівності, справедливості—несправедливості, панування—підлеглості.

3. Соціальна структура населення.

Соціальна структура суспільства — це сукупність його елементів (індивідів, соціальних спільностей та інститутів), взаємозв’язок між ними (див. схему 25).

Схема 25

Соціальні спільності — це групи людей, об’єднаних якими-небудь спільними ознаками, спільними інтересами, цінностями, спільними справами, спільною діяльністю тощо.

Схема 26

Важливим елементом соціальної структури суспільства виступають соціальні інститути як історично сформовані, стійкі, формальні та неформальні правила, норми, настанови, що регулюють різноманітні сфери людської діяльності та організовують людей у систему ролей та статусів, які утворюють соціальну систему. Взаємозв’язки та взаємодії елементів соціальної структури організовуються та регулюються якраз соціальними інститутами. Існує чотири основні групи соціальних інститутів, кожна з яких, як і кожен соціальний інститут, виконує свої функції (див. схему 27).

Схема 27

Фундаментальним елементом соціальної структури є соціальний статус, який визначає місце особи в групі і суспільстві. Саме з допомогою статусів ми ідентифікуємо один одного в різних соціальних структурах. Мама, дитина, священик, президент, машиніст – все це є статуси. Знаючи статус особи, розуміємо хто перед нами і чого від нього очікувати.

Соціальний статус – це певна позиція особи в соціальній структурі групи і суспільства, пов'язана з іншими позиціями через систему прав і обов`язків. (Статус “викладач” має сенс тільки стосовно статусу “студент”, але не щодо статусу “міліціонер” чи “перехожий”).

Статус – це позиція людини у соціальному просторі.

Кожна людина має багато статусів, позаяк є членом багатьох груп (син, студент, юнак, читач бібліотеки, споживач і т. ін.). Але в статусному наборі обов'язково виділяється головний. Для чоловіків він найчастіше (але не обов’язково!) є пов'язаний із місцем роботи (директор, президент, шофер), а для жінок – із сім`єю (мама, дружина). Часто домінуючим статусом є вік, котрий визначає очікувану поведінку його носіїв і ймовірну реакцію інших (уявіть собі, наприклад, що дідусь починає себе поводити як підліток і якою буде реакція оточуючих на такий стиль поведінки).

Соціальна роль — модель поведінки, орієнтована на даний статус. Її ще називають динамічною стороною статусу. Якщо статус вказує на позицію індивіда всередині групи, то роль – на поведінку властиву даному статусові.