4. Аналіз фінансової стійкості підприємства

Однією з важливих ознак фінансового стану підприємства є його фінансова стійкість, що характеризується: достатньою фінансовою забезпеченістю безперервності основних видів діяльності; фінансовою незалежністю від зовнішніх джерел фінансування; здатністю маневрувати власними коштами; достатнім забезпеченням матеріальних оборотних засобів власними джерелами покриття; станом виробничого потенціалу. Особливу увагу показникам фінансової стійкості та незалежності слід приділяти на стадії створення підприємства. На стадії розвитку підприємства ці показники повинні зростати і досягти нормативних, рекомендованих значень.

Система показників, які характеризують фінансову стійкість, об’єднується у такі групи: показники структури капіталу; показники, які характеризують стан оборотних коштів; показники, які характеризують стан основних засобів.

Показники структури капіталу (4.1 - 4.5), інакше, показники ринкової стійкості підприємства характеризують фінансову незалежність від зовнішніх позикових коштів. Нормальним становищем, при якому забезпечуються стабільні відносини з інвесторами та кредиторами, вважається частка власного капіталу в його загальній сумі на рівні 60%. У цьому разі ризик кредиторів зводиться до мінімуму, оскільки, продавши майно, сформоване за рахунок власного капіталу, підприємство зможе погасити свої боргові зобов’язання навіть тоді, коли частина майна, в яку вкладено кошти, буде знецінена.

Фінансовий стан підприємства залежить також і від того, наскільки раціонально сформовані джерела фінансування поточних активів, тобто оборотних коштів. Як правило, оборотний капітал – це власні кошти підприємства та короткотермінові зобов’язання. Залучення в оборот позикових коштів сприяє поліпшенню фінансового стану підприємства при умові ефективного їх використання та своєчасного повернення. Бажано, щоб поточні активи були сформовані наполовину з власного, а наполовину з позиченого капіталу. Показники (4.6-4.8), відносять до таких, що характеризують стан оборотних коштів.

Виробничий потенціал підприємства представляють показники, що характеризують стан основних засобів. До них відносяться коефіцієнт модернізації та коефіцієнт реальної вартості майна (основних і матеріальних оборотних коштів). Аналіз цих показників особливо важливий на стадії “паразитичної” зрілості, коли підприємство не розвиває нових напрямів діяльності. Наступає спад конкурентоспроможності підприємства в основному із-за агресивної політики конкуруючих підприємств, а також за рахунок старіння ресурсів.

4.1. Коефіцієнт незалежності (Кн) - відношення власного капіталу (Вк) до валюти балансу (ВБ):

Кн=ВК/ВБ. (3.28)

Цей показник характеризує частку власників підприємства в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність. Вважається, чим вище значення цього коефіцієнту, тим більш фінансово стійке, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство. Теоретичне значення Кн - не менше 0,5. На практиці питання оптимального співвідношення власного і позикового капіталу не вирішується однозначно. Кожне підприємство визначає його у взаємозв’язку зі структурою основного та оборотного капіталу, швидкістю оборотності оборотних коштів та інших показників. Якщо значення показника падає - це свідчить про зменшення фінансової незалежності, збільшення ризику не погашення підприємством своїх зобов’язань.

4.2. Коефіцієнт фінансової залежності (Кфз) - це відношення позикового капіталу (ПК) до валюти балансу балансу (ВБ):

Кфз=ПК/ВБ. (3.29)

Він характеризує залежність діяльності підприємства від позикового капіталу. Оптимальним значенням цього коефіцієнта вважається 0,4 (40%).

4.3. Плече фінансового важеля або коефіцієнт фінансового ризику (Кфр) - відношення позикового капіталу (ПК) до власного (ВК):

Кфр=ПК/ВК. (3.30)

Це найвагоміший показник, який свідчить про фінансову незалежність (автономність) підприємства від залучення позикових коштів. Він показує, скільки позикових коштів залучає підприємство на 1 грн. власного капіталу. Оптимальне значення Кфр – (0,3-0,6). Критичним значенням цього коефіцієнта вважається одиниця, хоча при високих показниках оборотності оборотних коштів критичне значення коефіцієнта може перевищувати одиницю без істотних наслідків для ринкової стійкості.

4.4. Питома вага акціонерного капіталу (Пвак) - це відношення акціонерного капіталу (АК) до загальної суми активів підприємства (Ап):

Пвак=АК/Ап. (3.31)

Характеризує питому вагу власного, акціонерного (статутного або пайового) капіталу у загальній сумі активів підприємства.

4.5. Частка довготермінової заборгованості у власному капіталі (Чдз) – відношення довготермінової заборгованості (Дз) до суми власного та позиченого на довгий термін капіталу підприємства (Вк+Дз):

Чдз=Дз/(Вк+Дз), (3.32)

Показує частку позиченого капіталу у власному і позиченому на довгий термін капіталі підприємства.

4.6. Коефіцієнт мобільності (маневрування) (Км) – це відношення власного оборотного капіталу (Вок) до загальної суми власного капіталу (ВК):

Км=Вок/ВК. (3.33)

Аналіз власного оборотного капіталу передбачає визначення та оцінку власного оборотного капіталу в загальній його сумі, тобто визначення коефіцієнта мобільності (маневрування) власного капіталу (Км). Суму власного оборотного капіталу можна обчислити шляхом віднімання від загальної суми поточних активів (ІІ і ІІІ розділи активу балансу) суми поточних зобов’язань (ІV розділ пасиву балансу).

Коефіцієнт мобільності показує, яка частина власного капіталу перебуває в обороті, тобто в тій формі, яка дозволяє вільно маневрувати цими коштами. Вважається, що цей коефіцієнт повинен бути високим, щоб забезпечити достатню гнучкість у використанні власних коштів. У практиці фінансового аналізу встановлених нормативних значень показника не існує. Іноді як оптимальний рівень коефіцієнта рекомендується 0,5. Слід зазначити, що рівень коефіцієнта маневрування визначається специфікою галузі та виробництва. Так, у фондомістких виробництвах він буде нижчим, аніж у матеріаломістких, оскільки в таких виробництвах значна частка власного капіталу інвестується в основні фонди.

4.7. Забезпеченість матеріальних оборотних фондів власними джерелами фінансування (власним капіталом) (Кзвк) є одним з узагальнюючих показників, який характеризує фінансовий стан підприємства та його стійкість. Розраховується як відношення власного оборотного капіталу (Вок) до матеріальних оборотних засобів (Моз):

Кзвк=Вок/Моз. (3.34)

Рівень цього показника оцінюється залежно від того, в якому стані матеріальні запаси. Якщо підприємство має запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів, які значною мірою перевищують нормальні потреби виробництва, то власний оборотний (робочий) капітал не може покрити їх повністю. У цьому разі коефіцієнт буде менший від одиниці. Якщо ж підприємство відчуває нестачу виробничих запасів для здійснення нормального виробничого процесу, коефіцієнт буде вищий за одиницю. Для поліпшення фінансового стану необхідно забезпечити випереджаючі темпи зростання власного оборотного капіталу над темпами зростання виробничих запасів і власного капіталу.

4.8. Коефіцієнт забезпеченості запасів власним робочим капіталом (Кззврк) - відношення власного робочого капіталу (Врк) до матеріальних запасів (МЗ):

Кззврк=Врк/МЗ. (3.35)

Показник робочого капіталу (Прк) - різниця між поточними активами та поточними зобов’язаннями (розділ ІІ активу балансу “Оборотні активи” мінус розділ ІV “Поточні зобов’язання”). Наявність робочого капіталу свідчить про те, що підприємство не тільки здатне сплатити власні поточні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяльності та інвестування. Ріст Прк оцінюється позитивно. Міра забезпеченості запасів власними засобами - важливий показник фінансової стійкості.

4.9. Коефіцієнт модернізації (Км) це показник, що характеризує стан основних засобів. Ним користуються для характеристики інтенсивності вивільнення коштів, вкладених в основні фонди та нематеріальні активи, який розраховується діленням суми зношеності основних засобів і нематеріальних активів (Зосна) на початкову вартість основних засобів і нематеріальних активів (Пвозна):

Км=Зосна/Пвозна. (3.36)

Значення показника наближене до нуля свідчить, як правило, про наявність на підприємстві нових основних засобів, які не зношені фізично і, відповідно, морально. Отже підприємство має ресурси для діяльності та майбутнього розвитку. І, навпаки, якщо показник досягає рівня одиниці, то підприємству слід оновити свої основні засоби та нематеріальні активи.

4.10. Коефіцієнт реальної вартості майна виробничого призначення (Крвм) дає важливу характеристику структури активів підприємства. Він використовується для оцінки ефективності використання коштів, рівня виробничого потенціалу підприємства, забезпеченості виробничого процесу засобами виробництва й обчислюється діленням суми залишкової вартості основних засобів, капітальних вкладень, устаткування, виробничих запасів та незавершеного виробництва (Мвп) до валюти балансу (ВБ):

Крвм=Мвп/ВБ. (3.37)

Господарська практика показує, що для виробничих підприємств нормальним значенням слід вважати Крвм ≥0,5. Теоретично, краще більше значення показника.