2.3.2. Засоби розміщення готельного типу

У світовому готельному бізнесі згідно функціонального призначення, рівня комфорту, обладнання, розташування, ар­хітектурно-планувальних особливостей, рівня цін, інших ха­рактеристик, готелі та інші засоби розміщення туристів поді­ляються:

Готелі-люкс (англ. suite) — спеціалізовані фешенебельні готельні підприємства, що пропонують незначний перелік послуг для клієнтів з особливими вимогами щодо комфорту — бізнесменів, високооплачуваних діячів культури, науки, мис­тецтва, високопосадових державних чиновників, спортсменів та ін. Приміщення готелів цієї категорії оздоблені дорогими меблями вищого класу, художньо виконаним декором, номе­ри винятково класу «люкс» і вище, характеризуються вели­кими розмірами, передбачені окрема спальня, вітальня, кабі­нет, в окремих номерах — невеликі кухні і міні-бари.

За місткістю готелі «люкс» належать до малих і середніх підприємств, від 100 до 400 номерів, розташовані насамперед у центральній комфортній для проживання частині міста. Го­телі цього типу характеризуються особливо високими цінами на послуги. Обслуговуючий персонал кваліфікований, підго­товлений у профільних навчальних закладах, майстерно на­дає послуги. Кількість персоналу по відношенню до кількості гостей висока, в окремих, особливо фешенебельних готелях на кожного клієнта припадає декілька осіб обслуговуючого персоналу. Серед типових додаткових платних послуг — прокат автомобілів, екскурсії, замовлення проїзних квитків та ін. У структурі функціональних приміщень виділяються до­рогі ресторани, банкетні зали, басейн, сауна, номери- апартаменти, приміщення для заняття спортом тощо.

Готелі для ділових туристів, бізнес-готелі (business-hotel) — спеціалізовані фешенебельні готелі, що пропонують широкий обсяг послуг, зорієнтовані насамперед на обслуговування біз­несменів, працівників у сфері фінансів, державних чинов­ників, діячів культури, мистецтва, інших професіоналів — учасників ділових, наукових зустрічей. В Україні, інших державах колишнього Радянського Союзу, категорію бізнес- готелів відносять до готелів загального типу. У світовому до­свіді функціонування готелі цього типу у сегменті готельного продукту належать до найбільш рентабельних.

Готелі для ділових туристів найчастіше розташовуються у центральній діловій частині міста із зручними під'їзними шляхами, за місткістю належать до середніх та великих під­приємств, мають від 400 до 2000 номерів. Для готелів біз- нес-класу характерні високі ціни, вище середнього рівня у регіоні.

Бізнес-готелі пропонують високий рівень комфорту, що забезпечується якісним та дорогим обладнанням приміщень, високою кваліфікацією персоналу. Серед широкого обсягу додаткових платних послуг готелі цієї категорії забезпечують технічно обладнані приміщення для індивідуальної роботи, проведення нарад, зустрічей, виставок, різні типи закладів харчування, відділення зв'язку та ін.

Окремим типом готелів для ділових туристів є відомчі го­телі організацій (державних, громадських, військових та ін.), підприємств, закладів (навчальних, спортивних, культури та ін.), створені для приймання осіб, що прибувають згідно з професійними обов'язками, навчання, заняття спортом. Го­телі цієї категорії розташовуються біля відомчої установи або в місцях із зручним сполученням громадського транспорту. Якість та обсяг послуг у готелях цієї категорії залежить від типу організації, у підпорядкуванні якої або у співпраці з якою перебуває заклад розміщення. Функціональні пара­метри відомчих готелів відображаються у структурі громад­ських приміщень, категоріях обслуговуючого персоналу, ці­новій політиці установи якій вони підпорядковані.

Конференц-готелі (conference-hotel) — спеціально спроек­товані для приймання значної кількості гостей і проведення різних масових зібрань: конференцій, з'їздів, нарад, семіна­рів, тренінгів та ін. Ці готелі високого рівня комфорту, ма­ють розвинену структуру приміщень громадського призна­чення різних типів — зали для проведення конгресів, приміщення для нарад, навчальні аудиторії, різні типи рес­торанів, кафе, барів, відділення зв'язку і банків, телетайп, телекс, Інтернет, басейн, сауну, кегельбан та ін. Важливим у функціонуванні громадських приміщень — їхнє забезпе­чення необхідним обладнанням, технічними засобами акус­тики, зв'язку, синхронного перекладу на різні мови, зручни­ми меблями та ін.

Конференц-готелі розташовуються у великих містах з не­щільною забудовою прилеглої території для можливого ін- фраструктурного облаштування, у вузлових транспортних пунктах — аеропортах, залізничних вокзалах. Готелі цього типу середніх та великих розмірів, пропонують широкий об­сяг послуг, окрім масових громадських заходів, послуги до­звілля різного характеру: заняття спортом, екскурсії, гру в гольф, сауну та ін. Ціни середні та високі, часто у ціну включено проживання, харчування, місце у залі, технічне об­слуговування та інші послуги.

Готелі-апартаменти, апарт-готелі (apartament-hotel, apart­hotel) — готелі, що складаються з житлових приміщень квар­тирного типу, ціна яких не залежить від кількості гостей, а визначається терміном перебування: якщо термін перебу­вання значний, клієнт отримує знижку. Клієнтами апарт-го- телів найчастіше є бізнесмени, сімейні туристи, туристи-інди- відуали, які подорожують і зупиняються на тривалий термін та очікують умов проживання близьких до домашніх.

Готелі-апартаменти розраховані на часткове самообслуго­вування, зокрема самостійне приготування їжі, тому в номе­рах обов'язково передбачена кухня з необхідним обладнан­ням та інвентарем.

Готелі-апартаменти за місткістю належать до малих та се­редніх підприємств, з номерним фондом 100-400 номерів. Ці готелі характерні для великих міст, розташовуються у житло­вих кварталах. Апарт-готелі типові для держав Європи, США, в Україні, державах колишнього Радянського Союзу цей тип готелів не набув розвитку.

У Європі поширений різнотип апарт-готелів — анонімний пансіон, форма, згідно якої власник квартири укладає договір з агентством нерухомості про здачу своєї квартири, всього житлового будинку, його частини не певний термін.

Готелі біля аеропортів, залізничних вокзалів, автовокзалів та інших важливих транспортних комунікацій (transit-hotel). Розташування готелів біля важливих елементів транспортної інфраструктури, місць перетину транспортних шляхів — зви­чайне явище у світовому досвіді територіальної організації закладів гостинності. Це спеціалізовані підприємства, що орі­єнтуються на короткотермінове проживання бізнесменів, спортсменів, науковців та інших категорій туристів, які пере­бувають в очікуванні транспортного засобу, а також обслуго­вують персонал авіакомпаній, залізниць, морських портів, працівників інших видів транспорту. Готелі для транзитних туристів у великих містах можуть виконувати функції органі­зації зустрічей ділових туристів.

За місткістю ця категорія готелів має значне коливання у розмірах, від малих у віддалених невеликих транспортних пунктах — до великих — у транспортних вузлах міжнарод­ного значення. Від розмірів закладу залежить перелік послуг і рівень обслуговування. Готелі для транзитних туристів у зв'язку з коротким терміном перебування гостей мають пев­ні особливості відображені у плануванні, пропозиції послуг.

У невеликих готелях номери мають меншу площу ніж в ін­ших категоріях готелів, організовані спеціально обладнані кімнати для відпочинку клієнта упродовж декількох годин, збільшена зона відпочинку у вестибюльній групі приміщень, у структурі закладів громадського харчування функціонують бари та кафе. У великих готелях, що виконують одночасно функції конференц-готелів мають близьку до зазначеного ти­пу форму організації обслуговування.

Курортні готелі (spa-hotel) — спеціалізуються на при­йомі і обслуговуванні туристів, які прибули з метою відпо­чинку, оздоровлення на тривалий період. Ці готелі типові для курортних центрів різного профілю функціонування. Профіль курорту (морський, гірськолижний, кліматичний та ін.) в значній мірі визначає обсяг, типи послуг, режим функціонування.

Курортні готелі у відповідності з функцією відпочинку і оздоровлення, що надаються упродовж тривалого часу, роз­ташовуються у невеликих поселеннях із недостатньо роз­виненою соціальною туристичною інфраструктурою, окрім послуг проживання надають значно більший перелік послуг у порівнянні з іншими типами готелів: послуги елементарно­го медичного обслуговування, спортивно-оздоровчі, харчу­вання, розваг, пізнавального туризму та ін. Особливе значен­ня в експлуатації курортного готелю надається організації дитячого відпочинку. Для надання послуг у готелях функціо­нують кабінети медичного нагляду, інгаляції, масажу, спор- тивно-тренажерні зали, зали для занять лікувальною фізкуль­турою, різні типи підприємств громадського харчування, кінозал, солярій, басейни оздоровчого та лікувального пла­вання, прокату спортивного одягу й інвентарю та ін. В архі­тектурі курортних готелів використовуються оригінальні фор­ми, що ярусами лоджій, галерей, відкритих майданчиків зли­ваються з навколишнім природним ландшафтом.

У режимі функціонування курортні готелі виділяються з поміж інших типів чітко вираженою сезонністю: готелі морських курортів мають високу заповнюваність упродовж літніх місяців, гірські — центри зимових видів спорту — зи­мою, лише готелі у бальнеологічних курортах з ефектом лі­кування, функціонують цілорічно.

З метою цілорічного завантаження номерного фонду окре­мі готелі високої категорії — 5 , 4 , організовують конферен­ції, з'їзди, виставки та інші багатолюдні заходи.

Розміри курортних готелів залежать від туристичної пре- зентативності курорту, мають номерний фонд у розрахунку на 300 — 1000 місць. Номерний фонд головним чином пред­ставлений одно- і двомісними номерами. Ціна залежить від сезону, у сезон ціни високі.

У великих курортних центрах (Ялта, Сочі, Карлові Вари) збільшення місткості та обсягу послуг зумовило формування готельних комплексів.

Готельні комплекси — складне поєднання в межах неве­ликої території підприємств гостинності значної місткості (понад 1000 місць) об'єднаних спільною виробничою інфра­структурою з метою виконання спільного функціонального завдання — надання послуг з розміщення та супутніх послуг.

У курортних готельних комплексах поєднані готельні під­приємства різної місткості, функціонального призначення, комфорту та значна кількість суміжних підприємств з надан­ня послуг харчування, розваг, медичного, побутового, спор­тивного та іншого обслуговування. Створення великих готе­льних комплексів — один з сучасних напрямків розвитку готельної сфери у курортному господарстві.

Туристичні готелі (tourist hotel) — розраховані для турис­тів, які зайняті активним відпочинком, приймають участь в екскурсійному, спортивно-оздоровчому туризмі. Туристич­ні готелі розташовуються головним чином у містах, а також можуть бути прибережними, гірськими, розташовуватись на головному туристському маршруті. Особливість цього типу підприємств гостинності — наявність приміщень туристсько­го обслуговування — для прокату туристського спорядження, транспортних засобів, майданчиків, фунікулерів; у структурі приміщень виділяються туристично-методичні кабінети, приміщення для інструктажу та ін. Тип приміщень зумовле­ний спеціалізацією туристичного готелю. Наприклад, у центрах гірськолижного спорту у структурі приміщень пе­редбачені пункти прокату туристського і спортивного споря­дження, інвентаря — лиж, ковзанів, саней; прибережних — рибальського і мисливського спорядження, човнів та ін.

У великих туристичних готелях обсяг послуг, що надаєть­ся значний — функціонують різні типи гастрономічних, тор­гових, розважальних та інших підприємств. Готелі високої категорії забезпечують високий рівень комфорту — передба­чені номери «люкс», «апартамент», ресторан, сауна, кегель­бан, басейн, конференц-зали та інші послуги.

Готелі-казино (casino-hotel). Готелі цього типу поширені у країнах з розвиненою азартно-розважальною індустрією — США, Великобританії, Ліхтенштейні, Монако та ін., для України зазначена категорія готелів не типова. Казино у го­тельному комплексі — це основна структурна ланка закладу розміщення, головною функцією таких готелів є створення сприятливих умов для проведення азартних ігор.

Готелі-казино розташовуються у діловій частині великих міст у будівлях з виразною архітектурою — часто у відомих пам'ятках історії та культури. Наприклад, у Лас-Вегасі готелі- казино відтворюють архітектурні шедеври Парижу, Риму, Ве­неції, Нью-Йорка та інші визначних історичних міст світу. По­слуги проживання та харчування у готелях-казино забезпечують на особливо високому рівні: у готелях фешенебельні номери, ресторани в меню яких екзотична кухня, дорогі напої, організо­вуються чартерні рейси на замовлення клієнтів, часто безплат­ний трансфер. З метою залучення у готель клієнтів та збіль­шення доходів готелі цієї категорії проводять кінофестивалі, конференції, музичні фестивалі та інші масові публічні заходи.

Значне використання у туризмі транспортних засобів зу­мовило розвиток системи закладів розміщення мобільного туризму. До цієї категорії належать стаціонарні заклади роз­міщення — мотелі і кемпінги, що розташовуються біля авто­мобільних шляхів — у приміській, міській чи міжселитебній зоні, та мобільні транспортні засоби: ротель (пересувний го­тель), кемпер (житловий автомобіль), караван (прицеп-дача), що організовують трейлерні парки і караванінги.

Молодіжний готель, хостел (youth hostel) — заклади роз­міщення готельного типу, розраховані на осіб студентського та учнівського віку, які подорожують, перебувають на на­вчанні, роботі. Головна відмінність хостелів від звичайних готелів полягає у поєднанні економічності та регламентова­них згідно вартості умов проживання.

Молодіжні готелі розташовані у будівлях з коридорною системою планування, складаються з номерів першої катего­рії і нижчого класу, часто обладнаних двоповерховими ліж­ками. У хостелах надаються мінімальні послуги — кухня, санвузол, розташовані на поверсі, передбачені спеціальні кім­нати для спілкування (common rooms). В більшості хостелів сніданок включений у вартість проживання і забезпечується у кафе, їдальнях, буфетах, що функціонують у структурі за­кладу розміщення, також передбачені послуги з розваг (спор­тивні майданчики, дискотеки, тренажерні зали), побутові по- слуги(зв'язок, камера схову, телебачення).

Основна частка хостелів у світі сьогодні знаходиться у приватній власності, близько третини належить університе­там і різним організаціям. З метою координування світовою мережею хостелів створена Міжнародна федерація молодіж­них хостелів (International Youth Hostels Federation, IYHF), що об'єднує більше 6 тис. молодіжних хостелів у різних країнах.

Агроготель (agrohotel) — засоби розміщення готельного типу розташовані у сільській місцевості і призначені для на­дання туристам послуг для відпочинку, оздоровлення, забез­печують умови для сільськогосподарської діяльності під час відпочинку. Ці готелі розраховані на гостей, які подорожують сім'ями і очікують умов проживання близьких до сільської місцевості. Агроготелі за місткістю — малі підприємства, що надають до послуг кімнати або окремі будинки, а також орга­нізовують харчування і дозвілля агротуристів.

Готельно-офісний центр (hotel-office center) — готелі, що складаються з житлових приміщень — номерів і нежитлових спеціально обладнаних для використання під офіси, розташо­вуються в центрі ділової частини великих міст, біля важливих комерційних об'єктів. В окремих випадках утворюють значні за розмірами готельні комерційно-розважальні комплекси значної місткості з розвиненою інфраструктурою різних фун­кціональних структурних ланок (ресторан, кафе. Фітнес-клуб, заклади торгівлі та ін.).

Мотель (motel) — заклад розміщення готельного типу ці­лорічного функціонування для автотуристів, що розрахова­ний на тривале проживання з повним комплексом послуг культурно-побутового і технічного обслуговування.

За розмірами мотелі — невеликі або середні, 20-30 номе­рів, до 400 місць, одно-, декілька поверхові підприємства, розраховані на різні категорії туристів, які пересуваються на автомобілях, насамперед з пізнавальною метою. У порівнянні з готелями мотелі надають менший обсяг послуг за нижчими цінами.

Найчастіше мотелі пропонують послуги харчування у рес­торані, барі, послуги конференц-залу, перегляд кіно- і відео- фільмів, тренажерні й ігрові приміщення, басейн, відкриті спортивні майданчики, обов'язково майданчики (гараж) для паркування автотранспорту з охороною, у більшості мотелів повне або часткове його технічне обслуговування, бензоза­правні колонки.

Архітектурно-планувальна організація мотелю аналогічна готельній будівлі, проте якщо для готелю основним елемен­том є номер, у мотелях номер з майданчиком для стоянки автомобіля. В залежності від архітектурно-планувальних особ­ливостей мотелю і кількості поверхів розрізняють два підхо­ди у розташуванні номера і стоянка автомобіля: відособле­не, стоянка розташована окремо і суміщене, стоянка і номер розташовані поруч. В одноповерхових мотелях доцільно ви­користовувати суміщення номера і автомобільної стоянки. Багатоповерхові мотелі (до 16 поверхів, згідно сучасних бу­дівельних норм) з суміщеними номерами і стоянкою автомо­біля називаються мотор-готелі. Наприклад, у 18-ти поверхо­вому мотор-готелі «Hilton Hotel» у Сан-Франциско (США) автомобілі розташовуються біля номерів на поверхах, водно­час у структурі будинку виділяється загальна стоянка.

Окрім поодиноких мотелів централізованої забудови для декількаповерхових установ у планувальній забудові автоту- ристського комплексу використовується блочне і павільйонне планування. У блочній забудові згруповані в одному будинку житлові і громадські приміщення мотелю. Зблоковані у до­вільній формі (попарно, по-два, по-чотири) житлові номери утворюють павільйони.

Кемпінг — автотуристський засіб сезонного використання з обмеженим набором послуг культурно-побутового і техніч­ного характеру, призначений для короткотермінового прожи­вання у стаціонарних невеликих будинках або наметах та пар- кування автотранспортних засобів. Перші кемпінги, що ви­користовуються як засоби розміщення виникли у 30-х роках XX ст. у США.

Кемпінги розташовуються вздовж шосе у вузлових пунк­тах — при в'їзді-виїзді з населеного пункту, перехрещуванні шляхів або привабливих природних, історико-культурних, рекреаційно-туристських пунктах — біля гідрооб'єктів, на гірському перевалі та ін. За місткістю кемпінги розраховані на проживання 20 — 200 осіб різних категорій туристів. Кем­пінги значних розмірів найчастіше входять у структуру авто- туристських комплексів, що охоплюють інші категорії зак­ладів розміщення та розвинену природно-рекреаційну базу. Наприклад мотель-кемпінг «Ольгино», розташований між Приморським шосе і Фінською затокою має цілорічну міст­кість на 444 особи і сезонну — 1100 осіб (кемпінг 200, наме­тове містечко — 250, котеджі — 200 осіб тощо).

Кемпінги пропонують обмежений обсяг послуг, головним чином з самообслуговуванням. Проживання надається у літ­ніх без опалення будинках з легких матеріалів (найчастіше дерев'яних), санвузол загального типу, майданчик для парку- вання автомобілів, можуть надаватись послуги перегляду те­ле-, відеофільмів, міні-бару, в окремих випадках біля кемпінгу розташовується автозаправна станція, майстерня нескладного ремонту автомобілів.

Ротель — пересувний засіб розміщення представлений вагоном-трейлером (англ. Trailer від Trail — тягнути) з одно-, двомісними номерами — спальними відсіками, який як при­чіп рухається з автомобілем. Трейлери широко використову­ються з кінця 50-х років XX ст. у США, Великобританії, Франції з метою проведення літнього відпочинку. Особливо популярне проведення відпочинку на трейлерах у США, де розроблені різні види трейлерів — від простих вагонів- прицепів до пересувних обладнаних квартир. Наприклад, по­пулярний тип трейлерів «Penthouse» складається з двох відсі­ків з п'ятьма спальними місцями, обладнаними санвузлом, газовою плитою, меблями.

Кемпер — спеціально спроектований мобільний готель на автомобільному шасі для проведення літнього відпочинку. Мобільні споруди збірного типу з легких матеріалів (пласт­маса, фанера), традиційних матеріалів, що транспортуються на спеціальних засобах на підготовлений майданчик найбільш активно проектують з 70-х років XX ст. в США, Німеччині, Швеції, Франції. Наприклад, запропонований у Німеччині мобільний готель представлений п'ятивісним автокраном, що становить основу споруди з десяти ярусів. На кожному пове­рсі розташовується чотири спальних приміщення, на вершині готелю передбачена тераса з баром. Загальна місткість цього кемпера 80 осіб.

З метою обслуговування автотуристів, які подорожують на мобільних автотранспортних засобах — ротелях, кемпе- рах, караванах використовуються спеціальні трейлерні парки з відповідною інфраструктурою для паркування і ремонту транспортних туристських засобів, санітарно-технічне облад­нання стоянок, електромережа, пункти прокату, заклади хар­чування. Особливо актуальна проблема функціонування трей- лерних парків пов'язується із збереженням навколишнього природного ландшафту.

Вдосконалення водних транспортних засобів, поява на по­чатку 60-х років XX ст. легких недорогих суден з пластичних матеріалів індивідуального використання зумовлює широке залучення туристів до водного туризму, появу прибережної туристської інфраструктури — спеціалізованих портів і пар- кінгів для човнів. У США, Канаді, Франції з цією метою про­кладались канали-лагуни — марини, для яких передбачалась мінімальна площа акваторії до 100 га. На узбережжі створю­валась інфраструктура, що поєднувала сезонне житло, прича­ли для паркування та ремонту прогулочних суден. Напри­клад, у порту Сент-Максіме біля курорту Сен-Тропе і Довіль- сюр-Мер (Ла-Манш, Франція) в центрі водної поверхні на півострові розташовуються будинки для проживання навколо яких розташовані причали для організації активного водного відпочинку.

У 70-х роках виникли плавучі туристські засоби розміщення, що розташовуються на баржах, дебаркадерах (дебаркадери — плавучі судна, корпус якого виготовлений з тонкого залізобето­ну), а також флотелі, флотокемпінги, ботелі, ботокемпінги.

Флотель — значних розмірів плаваючий готель розміще­ний на спеціально обладнаному судні для обслуговування ту­ристів, які подорожують по воді. Флотелі складаються з пла­вучих корпусів різного функціонального призначення, що за обсягом послуг інколи називають «курортом на воді».

Місткість флотелів може коливатись в межах 100-3000 осіб, конструкція зручна у використанні, може розташовува­тись на дебаркадері. Флотелі функціонують у цілорічному режимі.

Флотелі розташовуються у вузлових пунктах туристського водного маршруту з сприятливим природним ландшафтом для організації занять водним спортом, мисливством, рибал­кою та ін. Флотелі цілорічного функціонування можуть змі­нювати розташування в залежності від сезону: літом перебу­вають у місцях масового відпочинку, зимою — в межах міста і використовуються як стаціонарний готель.

У флотелях туристам пропонуються комфортабельні но­мери, значний обсяг додаткових послуг активного відпочин­ку: басейн, тренажерні зали, водні лижі, засоби рибної ловлі, оснащення для підводного плавання і полювання, зали для проведення конгресів і концертів, ресторан, бібліотека, при­міщення для тимчасових офісів, засоби оперативного зв'язку та ін. Сьогодні готелі на воді часто використовуються для ор­ганізації спеціалізованих подорожей і круїзів, зокрема бізнес- турів, конгрес-турів, тури з навчанням та ін. Норма житлової площі у флотелях у порівнянні з готелями нижча і становить для одномісного номера 7 м², двомісного — 9 м², тримісно­го — 14 м².

Флотокемпінги — засоби розміщення туристів у наплав­них засобах, що розташовані у проміжних пунктах через 20-25 км туристського водного маршруту. Особливість фло- токемпінгів стосується забезпечення туристів, які рухаються індивідуальним водним транспортом (яхта, катер, човен) або круїзним судном житлом, водними видами спорту, стоянкою та технічного обслуговування прогулочних суден.

У структурі функціональної зони флотокемпінга виділя­ється надводна частина — корпус для обслуговування турис­тів, їдальня, пункт технічного обслуговування суден, причал для плавальних засобів та суходільну — пляж, будинки, на­мети для проживання, окремі споруди для побутового обслу­говування та розваг.

Ботель — стаціонарний заклад розміщення туристів ціло­річного використання, розташований на березі у початковому або кінцевому пункті водного туристського маршруту, у при­міській відпочинковій зоні на відстані 150-200 км один від одного.

Засоби розміщення типу ботель — це значні за обсягом прибережні території з системою житлових корпусів готель­ного типу, будівель культурно-побутового обслуговування, стаціонарних споруд і засобів технічного обслуговування плавзасобів. Місткість ботелів залежить від їхнього розташу­вання, особливостей водного простору, зв'язку житлових приміщень на узбережжі з водним простором і може станови­ти 500-5000 осіб.

У ботелях надається значний обсяг послуг. Окрім розмі­щення, харчування, технічного обслуговування плавзасобів надаються послуги із заняття спортом, відкриті басейни, конференц-зали та ін.

Ботокемпінг — сезонного функціонування (літом) стаціо­нарні підприємства для обслуговування туристів, які перемі­щаються водним туристським маршрутом. Ботокемпінги роз­ташовуються у транзитній зоні маршруту на відстані 20-25 км.

За розміром — це невеликі туристські установи, розрахо­вані на 50-100 осіб та 10-25 суден. Ботокемпінги пропонують розміщення у невеликих будинках та технічне обслуговуван­ня плавзасобів.

Флайтелі — засоби розміщення готельного типу, розрахо­вані на короткий термін перебування власників літаків. Ці за­клади використовуються у місцях з недостатнім розвитком інших типів інфраструктури гостинності. Флайтелі разом з аеродромами, ангарами, ремонтними майстернями, рестора­нами, концертними залами та іншими закладами утворюють туристські комплекси для ночівлі, заняття спортом із стриб­ків на парашуті, прогулянки на повітряній кулі, проведення концертів, конференцій та інших заходів. Перший флайтель виник у США в штаті Оклахома поблизу міста Таласа.

Туристичні табори — засоби сезонного функціонування, призначені для масового відпочинку молоді. Сучасні норми організації туристичних таборів регламентують використання від 20 до 40 % їхньої загальної місткості цілорічно.

Туристичні табори найчастіше розташовуються у примісь­кій зоні відпочинку і туризму. В окремих вузлових туристич­них пунктах з сприятливими природними умовами утворюють комплекси туристичних молодіжних таборів міжселитебної зони. Згідно призначення можуть спеціалізуватись в оздоров­чо-туристичних, спортивно-туристичних функціях, бути спе­ціалізованими (студентські, учнівські, міжнародні молодіжні табори). В оздоровчо-туристських таборах окрім оздоровлен­ня надаються туристично-екскурсійні послуги, у спортивно- туристичних забезпечуються спортивні тренування і форму­ються туристські прикладні навики проживання в таборі і пе­ребування у поході.

Міжнародні молодіжні і студентські табори широко по­ширені у світі і призначені для заняття спортивним туризмом, культурно-пізнавальною і краєзнавчою роботою студентської молоді. Такі табори створюються для цілорічного функціону­вання, розраховані на 100-1000 місць. Один з головних принципів в організації міжнародних молодіжних таборів — використання унікальних природно-рекреаційного й істори- ко-культурного потенціалу регіону, що зумовлює їхнє тяжі­ють до приморських, гірських, озерних та інших різноманіт­них у ландшафтній структурі регіонів.

Комплексний підхід в організації міжнародних молодіж­них таборів зумовив формування значних за розмірами ком­плексів місткістю до 5 тис. осіб. Наприклад, туристичний та­бір у Гурзуфі складається з адміністративних приміщень. спального павільйону, їдальні, солярію, ігрового павільйону, аерарію, санітарних павільйонів, спального корпусу цілоріч­ного використання, літнього кінотеатру, спортивних майдан­чиків та інших споруд.

Вартість послуг у туристичних таборах невисока, доступ­на для широкого кола учнівсько-студентської молоді. В Україні та інших державах Східної Європи перебування у ту­ристичних таборах до 65 % фінансується профспілковими та державними організаціями. Обслуговуючий персонал у табо­рах повинен включати осіб з професійною освітою педагога і психолога.

Туристичні бази — засоби розміщення готельного типу з сезонним режимом функціонування розраховані на обслу­говування пізнавально-екскурсійних, спортивних і оздоров­чих туристичних маршрутів, відрізняються від готелів ком­фортом, розташуванням, місткістю, рівнем обслуговування.

За місткістю туристичні бази — підприємства середніх та великих розмірів, розраховані для обслуговування 100-1000 осіб. В архітектурному плані ці засоби представлені декіль- каповерховими будівлями, хоч сучасні будівельні норми пе­редбачають підвищення їхньої поверховості до 9-ти поверхів. Окрім незначної у розмірах громадської частини, житлова ча­стина — номери, розрахована на одночасне проживання сім'ї з дітьми та великих туристських груп до 10 і більше осіб, по­винні бути обладнані санвузлом. Водночас, сучасні норми функціонування турбаз передбачають організацію їхньої ро­боти у цілорічному режимі, у сезон — літній (зимовий) фун­кціонують всі функціональні підрозділи, в інший період лише функціональне ядро.

Згідно розміщення на маршруті, туристичні бази можуть бути головними і проміжними, з розташуванням у примісь­ких зонах відпочинку, містах, у структурі туристично-оздо­ровчих районів і комплексів. Суттєвий вплив на виробничий профіль турбази, архітектурно-планувальну організацію, ре­жим роботи мають кліматичні і ландшафтно-географічні фак­тори. Зокрема у структурі гірських туристичних комплексів, туристичні бази окрім пізнавально-екскурсійного профілю можуть бути гірськолижними і альпіністськими.

Туристичні бази, що розташовані у передгір'ї мають доб­ре організовану систему транспортних комунікацій і кому­нальної інфраструктури, природних атракцій, які доповню­ються історико-архітектурними пам'ятками. Турбази значних розмірів з декількома спальними корпусами, забезпечують комфорт наближений до туристичних готелів. Виробнича інфраструктура у таких турбазах доповнюється спортив­ними, танцювальним майданчиками, в окремих випадках плавальним басейном, іншими функціональними підрозді­лами.

Гірськолижні туристичні бази головним чином функціо­нують зимою, і представлені у структурі притулками, окре­мими будинками, стоянками. Місткість цього типу туристич­них закладів становить 50-300 осіб.

Альпіністські турбази орієнтуються головним чином на літні види спорту, у їхню структуру включені туристичні притулки, наметові табори, спортивні майданчики.

Архітектурні особливості туристичних баз визначаються ландшафтом території, рисами національної культури. Уні­кальність архітектурного колориту, використання регіональ­них національних особливостей зумовлює затишок та ком­форт — основу повноцінного відпочинку для гостей.

Будинок відпочинку — рекреаційно-туристичний засіб ці­лорічного функціонування для заміського відпочинку з на­данням комплексу послуг. У плануванні будинки відпочинку складаються із зблокованих одно-, дво-, трьохкімнатних но­мерів зорієнтованих на обслуговування сімей різного кількіс­ного складу із спільною кухнею і санвузлом. У великих бу­динках відпочинку, розрахованих до 1000 місць, заклад розміщення часто складається з окремих декількаповерхових корпусів із спільними закладами відпочинку, оздоровлення, розваг.

Пансіонат — рекреаційно-відпочинковий заклад розмі­щення близький за функціями до будинків відпочинку. Типо­логічно ці заклади відрізняються лише формою обслугову­вання; у пансіонатах обслуговування здійснюється через мережу самостійних закладів обслуговування — магазини, аптеку, перукарню, житлові номери обладнані кухнею-ні- шею. Будинки відпочинку і пансіонати часто входять у струк­туру туристично-оздоровчих районів (приміських, гірських), характеризуються цілорічним функціональним ядром, решта частина діє лише в літній період.

База відпочинку — сезонний засіб розміщення, що забез­печує короткотривалий щотижневий сімейний та індивідуа­льний відпочинок з мінімальним обслуговуванням за низьку ціну. Згідно режиму функціонування цей тип засобів роз­міщення найбільш гнучкий щодо категорії гостей і термі­ну їхнього перебування: літом переважає сімейний відпочи­нок середнього та тривалого терміну перебування (12-24 до­би), зимою — індивідуальний (груповий) короткотривалий (1-3 доби).

У структурі планування та режимі функціонування бази відпочинку складаються з будівель літнього функціонування, побудованих з легких матеріалів (60-75 % місць) і капіталь­них цілорічного функціонування будівель (25-40 %). Міст­кість баз відпочинку 100-1000 місць.

Дитячі табори — засоби розміщення цілорічного функціо­нування із змінним режимом роботи — в літній період прий­мають для відпочинку дітей, а в осінньо-зимовий період — дорослих, розташовані у заміських рекреаційних зонах.

Дитячі табори — одно-, двоповерхові заклади розміщення з блочним плануванням — житлові кімнати розраховані на 3-6 осіб згруповані по декілька у блок із спільним санвузлом. В осінньо-зимовий період житлові кімнати трансформуються у 2-3 місні для дорослих рекреантів. Згідно сучасних норм дитячі табори можуть приймати 100-500 осіб, у курортних зонах створені комплекси дитячих таборів місткістю понад 1000 осіб.

Дитячі табори забезпечують комфортне розміщення з ши­роким обсягом послуг для відпочинку, навчання, оздоров­лення. У комплексі послуг пропонується харчування, екскур­сії, кінозал тощо.

Табір праці і відпочинку — засіб розміщення відомчого підпорядкування головним чином сезонного типу з регламен­тованими послугами для проживання в польових умовах пев­ного виду діяльності (сільськогосподарська, археологічна, геологічна та ін.) і відпочинку. Табори праці та відпочинку будуються з легких матеріалів, легко монтуються і можуть транспортуватись (вагони-причепи до автомобіля).

Туристичні притулки — засоби розміщення короткотер­мінового відпочинку, що розташовані на проміжних зупинках активних туристичних маршрутів. Притулки пропонують од­но-, дводенний відпочинок, мають місткість до 100 осіб, най­частіше 20-30 осіб. Побудовані з легких матеріалів (найчас­тіше дерева) у притулках пропонуються спальні кімнати на 5-10 осіб, окремі на туристську групу до 20 осіб. Серед ін­ших послуг можуть пропонуватись приготування чи підігрів їжі, екскурсійні послуги.

Бунгало — заміські окремо розташовані одно-, декілька- поверхові будівлі квартирного типу з легких будівельних ма­теріалів для відпочинку в літній період. У плануванні бунгало мають окремий вхід, містять одну або декілька кімнат розра­хованих на розміщення однієї або декількох сімей. У струк­турі приміщень передбачені місце для приготування їжі, холодильник, телевізор та інше обладнання, біля будівлі об- лаштований майданчик для паркування автомобіля.