Модель сучасного землевпорядкування за видами і формами

Вид земле­впо­ряд­ку­ван­ня	Форма землевпорядкування
Тери­то­рі­аль­не пла­ну­ван­ня ор­га­ні­за­ції вико­ри­стан­ня та охо­ро­ни зе­мель	Прогнозування використання і охо­рони земельних ресурсів на за­галь­но­державному та регіональ­ному рівнях. Встановлення меж адміністра­тив­но-територіальних утворень на місцевості (в натурі). Створення нових землеволодінь і зем­лекористувань внаслідок пе­ре­да­чі земель у власність і надання у користування.
Земле­впо­ряд­ку­ван­ня те­ри­то­рій сіль­сь­ко­господар­сь­ких під­при­ємств і зе­мель гро­ма­дян	Впорядкування території селян­сь­ких (фермерських) господарств. Впорядкування території това­риств з обмеженою відповідаль­ністю. Впорядкування території сіль­сь­ко­господарських кооперативів. Впорядкування території дрібно­то­варних селянських господарств.
Земле­впо­ряд­ку­ван­ня те­ри­то­рії на­се­ле­но­го пунк­ту	Впорядкування території за формами власності на землю. Впорядкування території за функ­ціональним при­значенням для використання в межах мікрорайону (кварталу) і в цілому в межах населеного пункту. Встановлення та закріплення меж прибудинкових те­ри­торій: а) передача прибудинкових територій у спіль­не користування членам об'єднань власни­ків ба­га­то­квартирних будинків; б) надання у спільне ко­ри­сту­ван­ня чи спільну власність земельних діля­нок для спо­руд­ження об'єктів будівництва; Здійснення робіт щодо обґрунтування розмірів тери­то­рії населеного пункту, освоєння земель, поліпшення їх яко­сті, рекультивації, консервації та інженерного захисту; Розробка і дотримання режиму використання земель в охо­ронних зонах, відшкодування збитків власникам зем­лі і землекористувачам внаслідок встановлення таких зон.

Важлива роль в ході реформування земельних від­но­син належить землеустрою. Він є інструментом, меха­ніз­мом, за допомогою якого здійснюються конкретні заходи та роботи на всіх етапах земельної реформи.

Всі заходи з реформування земельних відносин здій­сню­ються в кілька етапів.

На першому етапі проводилась інвентаризація земель всіх категорій за цільовим призначенням, виявлялись зем­лі, які використовувались неефективно, нераціонально, не за цільовим призначенням. Такі землі передавались до зе­мель запасу.

Другий етап - ліквідація монополії державної власно­сті на землю. Поряд із державною формою власності на зем­лю вводились колективна і приватна власність. На ос­но­ві прийнятих нормативно-правових актів роз­роб­ля­лись в межах колективних сільськогосподарських під­приємств (КСП) проекти роздержавлення та при­ва­ти­за­ції земель, за якими частина земель залишалась у дер­жав­ній власності (лісовий фонд, водний фонд, землі при­родоохоронного, оздоровчого, рекреаційного при­зна­чен­ня, резервний фонд, землі запасу), а інша частина пе­ре­давалась у колективну власність Для цього виконувався ве­ликий обсяг землевпорядних робіт із встановлення меж цих територій, визначення площ, виготовлення необ­хідної документації.

Третій етап - паювання земель колективної власності. На цьому етапі кожен член КСП мав змогу реалізувати своє право власності на земельну частку (пай) із земель ко­лек­тивної власності підприємства. Таке право по­свід­чу­валося Сертифікатом на право на земельну частку (пай). При цьому виконувалися також великі обсяги зем­левпорядних робіт з розробки схем поділу земель ко­лек­тивної власності на земельні частки (паї) та проектів ор­ганізації їх територій.

Наступний етап - реструктуризація КСП і ство­рен­ня на їх базі нових форм господарювання на нових за­са­дах - засадах приватної власності. Цей етап рефор­му­ван­ня земельних відносин також супроводжувався виконан­ням великих обсягів землевпорядних робіт із розробки про­ектів реструктуризації КСП з визначенням розмірів но­вих агроформувань, складу угідь тощо. В нові господар­ські структури об'єднувались громадяни із своїми земельними частками (паями)

Тема 9	Державний земельний кадастр. Призначення. Зміст складових частин державного земельного кадастру.
	Державний земельний кадастр і його зміст. Мета ведення ДЗК. Принципи ДЗК. Система органів у галузі ДЗК. Складові геодезичної та картографічної основи ДЗК. Складові ДЗК.

Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;

Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при:

• регулюванні земельних відносин;

• управлінні земельними ресурсами;

• організації раціонального використання та охорони земель;

• здійсненні землеустрою;

• проведенні оцінки землі;

• формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів;

• справлянні плати за землю.