Метод дослідження.

Перегріви окремих ділянок обмоток можуть відрізнятися від середніх величин. Тому для надійної оцінки теплового стану тягового двигуна потрібна перевірка допустимих нагрівів в критичних місцях основних обмоток.

Такими місцями є струмопровідні частини машини. Гірші умови охолоджування мають внутрішні області багатошарових обмоток полюсів, окремі частини якірних стрижнів або стрижнів компенсаційної обмотки. Темою практичного заняття буде визначення максимальних очікуваних температур нагріву стрижнів. У якості стрижня розглянемо секції якірної обмотки.

Теоретичний матеріал, наданий у посібнику, знайомить студентів із тепловими схемами заміщення – аналогом електричних схем, де в якості струмів виступають теплові потоки, визначувані втратами потужності у ділянках (гілках) схеми, в якості напруг застосовуються перепади температури на ділянках (сама температура еквівалентна до електричного потенціалу), також визначаються теплові опори ділянок [ ]. Теплові опори розрізняють на опори теплопровідності , де - коефіцієнт теплопровідності ділянки, і опори конвективного теплообміну , де  - коефіцієнт тепловіддачі з поверхні (КТО) S, .

В чистому виді метод теплових схем заміщення застосовують рідко. Але у поєднанні із іншими дослідницькими методами він має звичайне своє застосування. Таким прикладом буде розгляд задачі розподілу температури уздовж стрижня, що описується диференційним рівнянням

тут – теплопровідність провідника, для міді, u, f - відповідно периметр і площа поперечного перетину провідника w_s – кількість тепла, відведена з одиниці зовнішньої поверхні провідника (щільність теплового потоку), q₀ – втрати в одиниці об'єму провідника тепла при 20ºС, – температурний коефіцієнт опору, для міді .

В рівнянні третій доданок характеризує внутрішні тепловиділення, а другий – тепловіддачу з ділянки, тому саме ця складова є для кожної з ділянок визначаючою, її представляють у вигляді теплового опору відповідної ділянки.

В режимі теплового балансу тепловий потік, що проходить шляхами теплопровідності, шляхом конвективного теплообміну передається охолоджуючому середовищу. Для i-ї ділянки стрижня це означає

виключаючи , одержуємо вираження для результуючого КТО ділянки або питомого його теплового опору

,

тут – товщина ізоляції на ділянці , – теплопровідність ізоляції, для класу нагрівостійкості "F" і "Н", - коефіцієнт тепловіддачі з поверхні ділянки, Вт/(м2 град).

Рівняння розподілу температури по довжині стрижня представляється як

q₀ - втрати в одиниці об'єму провідника, де j – щільність струму на ділянці, а – питомий опір мідного провідника при 20ºС

Форма рішення основного рівняння залежить від знаку , при >0

а при <0 .

Але в обох випадках постійні інтегрування Сі і Вi визначаються граничними умовами для ділянок, що становлять стрижень, з умови рівності температури кінця попереднього і початку наступної ділянки, а також перших похідних на границі ділянок. Тому для визначення постійних Сi і Вi вирішують систему лінійних рівнянь, порядок якої визначається кількістю ділянок розбиття.