«Чи володієте ви аудиторією?»

УСІ, кому доводиться виступати перед аудиторією, повинні мати свій спосіб спілкування зі слухачами. їх можна розділити на дві великі групи.

ПРЕДСТАВНИКИ ПЕРШОЇ підкоряють аудиторію собі. Звичайно, во­ни враховують її безпосередню реакцію, але вважають за краще трима­ти «віжки» правління у своїх руках. Не допускають вільної поведінки та виступів.

Назвемо цей стиль «авторитарним».

ПРЕДСТАВНИКИ ДРУГОЇ групи певним чином самі підкоряються ауди­торії. Вони володіють більш різноманітним вибором варіантів поведін­ки на трибуні, спілкування, виголошення промови. Орієнтуючись на реакцію аудиторії, мають більш гнучку, «особисту» манеру спілкуван­ня.

Назвемо цей тип «демократичним».

Обидва стилі мають свої переваги та недоліки. Повна незалежність від аудиторії може зробити виступаючого нечутливим до інтересів слу­хачів. А прагнення орієнтуватися в усьому на аудиторію може призвес­ти до втрати авторитету і ефекту від виступу. Ви повинні самі вибрати необхідний тип спілкування залежно від свого темпераменту, характе­ру, індивідуальних якостей. Але знання того, до якої групи ви належи­те, дає можливість уникнути крайнощів.

Ви можете визначити це, від­повівши «так» чи «ні» на наведені питання.

1. Чи потрібна вам ретельна підготовка до кожного виступу залеж­но від характеру аудиторії, навіть якщо ви не раз виступали на цю тему?

2. Чи відчуваєте ви себе після кожного виступу «вичавленим», з різким падінням працездатності?

3. Чи хвилюєтеся ви перед виходом на кафедру чи трибуну настіль­ки, що повинні «пересилити» себе?

4. Чи завжди однаково ви починаєте виступ?

5. Чи приходите задовго до виступу?

6. Чи потрібно вам три-п'ять хвилин, щоб установити перший кон­такт з аудиторією і змусити уважно вас слухати?

7. Чи прагнете ви говорити за чітко встановленим планом?

8. Чи любите ви рухатися під час виступу?

9. Чи відповідаєте ви на записки із запитаннями в міру їхнього над­ходження, не групуючи?

10. Чи встигаєте ви під час виступу пожартувати?

Якщо ви відповіли однозначно на всі запитання, то ви маєте індиві­дуальний стиль.

Позитивні відповіді на запитання 1, 4, 5, 6, 7, 9 і негативні — на інші свідчать про те, що ви належите до авторитарного типу.

Якщо відповіді розподілилися навпаки — до демократичного. Якщо ви відповіли «ні» на запитання 2, 3, 5, значить у вас сильний тип нерво­вої системи. Відповідь «ні» на запитання 1, 4, 6, 10 говорить про рухли­вість ваших емоцій.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

• Азбука хорошего тона. — Минск, 1994

.

• Бороздина Г.В. Психология делового общения. — М., 1988.

• Вік В.О., Басе О. Як набувати популярності, або Правдивий сучас­ний етикет. — Тернопіль, 1992.

• Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення. — К., 2005.

• Демосфен. Речи. — М., 1954.

• Кашапов Р.Р. Курс практической психологии, или Как научиться работать и добиваться успеха. — Ижевск, 2001.

• Леонтьев А.А. Лекция как общение. — М., 1997.

• Леонтьев А.А. Психология общения. — М., 1997.

• Липсиц И.В. Не повторить ошибок. Практические советы руководителю. — М., 1988.

• Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта. — К., 2000.

• Михневич А.Е. Ораторское искусство лектора. — М., 1984.

• Мицыч П. Как проводить деловые беседы. — М., 1983.

• Палеха Ю.І., Водерадський Ю.В. Етика ділових стосунків. — К., 1999.

• Палеха Ю.І. Ділова етика. — К., 2000.

• Поуст Є. Американський етикет: Мистецтво розмови: Кн. 1. / Пер. з англ. — К., 1991.

• Правила хорошего тона: 240 кратких рекомендаций. — К., 1993.

• Томан І. Мистецтво говорити. — К., 1989.

• Томан І. Як удосконалювати самого себе. — К., 1988.

• Фишер Ю., Юри У. Путь к согласию, или Переговори без поражения: Пер с англ. — М., 1992.

• Хавиников А.В. Деловой этикет и ведение переговоров: правила хо­рошего тона с комментариями психолога. — М., 2005.

• Ходаков М.С. Как не надо себя вести. — 2-е вид., доп. — М., 1975.

• Швабл Ю. М., Данчева О.В. Практична психологія в економіці та біз­несі. — К., 1998.

Етика ділового спілкування В. В. МАЛИНА