2. Цінні папери як фінансові інструменти фондового ринку (акції, облігації, інвестиційні сертифікати, депозитарні розписки)

А К Ц І Ї

Перше публічне акціонерне товариство у світі виникло у Вели­кобританії близько 450 років тому. Сьогодні АТ - це найбільш розповсюджена форма організації підприємств.·

Статті 6 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок”(травень 2006р.) визначає, що: «Акція - імений цінний папір, який посвідчює права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонер­ного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна АТ у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦКУ та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акцііонерних товариств».

Рис.1 Визначення поняття «акція» згідно з українським законодавством

Акція надає її власнику (акціонеру) ряд майнових і немайнових прав.

Рис.2. Майнові та немайнові права власників (акціонерів) АТ

Якості акцій:

• це титул або право власності;

• вони не мають терміну погашення, поки існує АТ;

• обмежена відповідальність;

• неделімость;

• характерні дроблення (розщиплення) і консолідація.

Акції виконують три головні завдання:

1) для забезпечення «стартового» капіталу під час створення АТ (перша емісія);

2) залучення додаткових ресурсів (друга і наступні емісії);

3) для обміну з метою злиття з іншою компанією.

Види акцій

Згідно із ЗУ АО розміщують тільки іменні акції (по класифікації – за формою випуску), а емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. В Законі не передбачено випуск акцій на пред’явника.

Відмова законодавця від такого фінансового інструменту як акція на пред'явника пояснюється кількома причинами.

По-перше, акція надає своєму власнику право на отримання частини прибутку акціонерного товариства, на управління акціонерним товариством тощо. Логічним постає питання, що акціонерне товариства має знати власників акцій, для того щоб знати кому виплачувати дивіденди, хто управляє товариством тощо. Акції на пред'явника не забезпечують можливість емітента мати таку інформацію, оскільки облік прав власності на такі цінні папери не здійснюється. Акціонерне товариства має можливість отримати інформацію лише про власників іменних цінних паперів товариства.

Другою причиною, яка спонукала законодавця відмовитись від акцій на пред'явника це вимоги FATF. Сорок рекомендацій FATF серед іншого передбачають необхідність прозорого переходу прав власності на цінні папери, такі фінансові інструменти можуть використовуватись з метою відмивання (легалізації) коштів отриманих злочинним шляхом або з метою фінансування тероризму. Таким чином, держава має забезпечити таку систему обліку прав власності на цінні папери, яка б дозволила б здійснювати моніторинг цього процесу. З підстав описаних вище акції на пред'явника не дають можливості здійснювати моніторинг переходу прав власності на них.

Однак, законодавець при відмові від акцій на пред'явника створив дуже суттєву проблему, оскільки не визначив правовий статус акцій на пред'явника, які були розміщенні акціонерним товариством до набрання чинності Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок”.

Законом не визначено, які дії має вчинити емітент або власники акцій на пред'явника з метою виконання зазначеної норми.

Стаття 5 ЗУ: акціонерне товариство розміщує акції двох типів - прості та привілейо­ван. Частка привілейованих акцій в оплаченому статутно­му капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25%.

Рис.3. 2 типи акцій

Прості акції надають своєму власникові всі права, передбачені акціонерним правом. Усі прості акції одного акціонерного товари­ства:

- мають один номінал;

- надають їх власникам однакові права;

- не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонерного товариства.

Рис. 6.2. Класифікація простих акцій

Рис. 6.3. Загальна класифікація привілейованих акцій

У ряді країн (США, Канада, Великобританія та у деяких інших) привілейовані акції мають такі види:

Кумулятивні привілейовані акції. Невиплачені дивіденди на них накопичуються і сплачуються власникам акцій до оголошення про виплату дивідендів на прості акції

Некумулятивні привілейовані акції. Власники втрачають дивіденди за той період, коли не було оголошено про їх виплату.

Привілейовані акції з часткою участі. Дають власникам право на отримання додаткових дивідендів понад оголошену суму, якщо дивіденди по простих акціях перевищують цю суму.

Конвертовані привілейовані акції. Можуть бути обмінені на певну кількість простих акцій.

Привілейовані акції із ставкою дивідендів, що коригується. Дивіденди по цих акціях не є фіксованими, а коригуються з урахуванням дохідності інших паперів.

Привілейовані акції, що можуть бути викуплені емітентом. Акціонерне товариство залишає за собою право викупити акції з надбавкою до номінальної вартості. Для цього в корпорації створюється викупний фонд; але якщо його розмір виявляється недостатнім для викупу акцій, їх погашення не відбувається.

Ретрективні привілейовані акції. Власник такої акції може змусити корпорацію погасити її.

Підпорядковані привілейовані акції. Деякі акціонерні товариства випускають привілейовані акції різних класів з різними правами, стосовно активів і дивідендів. Підпорядкована акція нижчого класу дає власникам менше прав, ніж привілейована акція цієї самої корпорації вищого класу.

Привілейовані акції:

• не дають права голосу на загаль­них зборах акціонерів;

• але гарантують фіксований дивіденд та мінімальний розмір ліквідаційної вартості акції;

• різні випуски привілейованих акцій одного АТ можуть надавати своїм власникам різні права та привілеї і мати різні номінали;

• можуть бути конвертовані у прості акції або у привілейовані акції інших класів.

Привілейовані акції надають переважне право на отримання дивідендів. У випадку ліквідації підприємства власник привіле­йованої акції має переважне право (порівняно з власником зви­чайної акції) на одержання частини майна товариства відповідно до частки співволодіння підприємством, вираженої вартістю акції. Акціонери - власники привілейованих акцій - беруть участь у загальних зборах акціонерів із правом голосу при вирішенні питань про реорганізацію та ліквідацію товариства.

Привілейовані акції розрізняються за характером виплати

дивідендів:

• із фіксованим прибутком;

• із плаваючим прибутком;

• із участю (у прибутку понад установлений дивіденд);

• гарантовані;

• екс-дивідендні (куплені у термін, наприклад, менше 10 днів до офіційного оголошення дати виплати дивідендів);

• кумулятивні (за цими акціями несплачений або не цілком сплачений дивіденд, розмір якого визначений у статуті, накопичується та сплачується згодом).

«Золота акція», або акція «вето», як правило, випускається на термін 3 роки і надає право припиняти на 6 місяців дію рішень, прийнятих на загальних зборах акціонерів, а також надає право знімати питання з порядку денного загальних зборів акціонерів.

До акцій із обмеженим обігом можна віднести ванкуліровані акції, які можна відчужувати тільки за згодою емітента.

Розрізняють циклічні акції, акції росту та акції спаду.

Циклічні акції - це акції, курс яких зростає разом із ростом економіки та знижується при її спаді. Акції росту - це акції, курс яких має загальну тенденцію до підвищення. Акції спаду - це акції, курс яких має тенденцію до зниження.

За формою існування акції випускаються - в документарній та бездокументарній формі

Підтвердженням права власності на цінні папери в бездокументарній формі є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів. Виписка з рахунку у цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на цінні папери.

Сертификати мають декілька ступенів захисту. Обік власників іменніх цінних паперів в документарній формі веде реєстроутримувач, а в бездокументарній – зберігач або депозитарій у електронному вигляді.

ДИВІДЕНД

Згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства” (1997 р.) дивіденд – це платіж, що здійснюється юридичною особою на користь власників корпоративних прав, емітованих цією юридичною особою у зв’язку з розподілом частини його прибутку.

Згідно “Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 “Доходи”, що набрав сили з 1 січня 2000 року дивіденд – частина чистого прибутку, що розподілений між учасниками (власниками) відповідно з часткою їхньої участі у власному капіталі підприємства.

Суми дивідендів, що начисляються і виплачуються засновникам (учасникам), залежать від наступних факторів:

• від розміру (частки) засновника в статутному капіталі підприємства;

• від кількості і виду акцій, що належать акціонеру.

Дивіденди сплачуються акціонерам за підсумками діяльності акціонерного товариства за рік, рідше - за квартал. Дuвідендом є частина чистого прибутку акціонерного товариства, яка підлягає розподілу серед акціонерів, що припадає на одну звичайну або привілейовану акцію. Чистий прибуток, що направляється на виплату дивідендів, розподіляється між акціонерами пропорційно до кількості та виду акцій, що належать їм. Розмір остаточного дивіденду не може бути більше рекомендованого радою директорів акціонерного товариства, але може бути зменшений загальними зборами акціонерів. Величина дивіденду за звичайними акціями не є фіксованою. Вона залежить від суми отриманого прибутку, що залишається після відрахувань до резервного капіталу (поки він не досягне 10% статут­ного капіталу), фонду накопичення, споживання і т., та рішення загальних зборів акціонерів щодо виділення частки коштів на виплату дивідендів. Фіксований дивіденд за привілейованими акціями встановлюється акціонер­ним товариством під час їх випуску. Виплата дивідендів за такими акціями провадиться незалежно від отриманого прибутку у відповідному році. За недостатньої величини прибутку дивіденди за цими акціями сплачуються з резервного фонду.

Виплата дивідендів, оголошених загальними зборами акціо­нерів, обов'язкова для товариства. Забороняється повідомляти й сплачувати дивіденди, якщо товариство є неплатоспроможним або може стати таким після виплати дивідендів. Акціонери ма­ють право вимагати виплати оголошених дивідендів від товарист­ва через суд. У випадку відмови акціонерне товариство має бути оголошене неплатоспроможним та підлягає ліквідації у встанов­леному законом порядку.

Рефінансування прибутку є одним із джерел розвитку підприємств. Менеджери таких підприємств повинні не тільки піклуватися про раціональний розподіл прибутку на накопичення і споживання, але і враховувати реакцію фондового ринку на підвищення чи зниження дивідендів. По величині дивідендів більшість акціонерів судить про доцільність інвестицій. Дивіденди впливають на курс акцій.

Інформація про дивідендну політику відкритих акціонерних товариств ретельно відслідковується учасниками фінансового ринку та зацікавленими особами. При цьому аналізуються такі основні показники, що характеризують дивідендну політику акціонерного товариства:

Дивідендна політика – це сукупність заходів, що здійснюються акціонерним товариством і спрямовані на прийняття рішень по нарахуванню і виплаті дивідендів власникам акцій цього АТ ( або виплачувати дивіденди, або зберегти засоби у вигляді нерозподіленого прибутку, а якщо виплачувати, то в якому обсязі).

В теорії дивідендної політики сформувалося два різних підходи до оцінки впливу дивідендів на доходи акціонерів.

Перший підхід заснований на визначенні дивідендів по залишковому принципові. У статті “Теорія іррелевантності дивідендів», що опублікована в 1961 році Мертоном Міллером і Франко Модільяні (ММ), вони доводять, що величина дивідендів не впливає на зміну сукупного багатства акціонерів, а тому дивіденди повинні визначатися тільки після використання прибутку на розвиток підприємства і що пріоритет потрібно віддавати інвестиційній політиці. Якщо вигідно використовувати весь прибуток на розвиток виробництва, то дивіденди не сплачуються. Іншими словами, оптимальної дивідендної політики як фактора підвищення вартості фірми не існує в принципі.

В словаре есть: irrelevant - неуместный, неподходящий; не относящийся к делу ( to) irrelevance - 1) неуместность 2) что-л. безотносительное, неуместное (напр., не относящийся к делу, неуместный вопрос) 3) ненужность, бесполезность. Иррелевантность означает, что не относится оно к делу.

Представники другого підходу, що є опонентами теорії Модільяні-Міллера, вважають, що дивідендна політика істотно впливає на розмір багатства акціонерів. Основними ідеологами цього напрямку вважаються Майрон Гордон і Джон Лінтнер. Головний їхній аргумент висловлюється крилатою фразою: «Краще синиця в руках, чим журавель у небі» - не випадково теорія Гордона і Лінтнера носить ще назву теорії «синиці в руках» - і полягає в тому, що інвестори, виходячи з принципу мінімізації ризику, завжди віддають перевагу поточним дивідендам як можливим майбутнім доходам.

У практиці дивідендної політики другий підхід більш розповсюджений, чим перший. Однак в умовах України багато акціонерних товариств поки дотримуються першого підходу.

Прийнята в більшості країн процедура виплати дивідендів стандартна і проходить у кілька етапів:

1. Дата оголошення дивідендів – день, коли Рада директорів приймає рішення про виплату дивідендів. Оголошуються розмір дивідендів, дата перепису акціонерів і дата виплати. Багато компаній публікують ці дані в пресі.

2. Призначення екс-дивідендної дати, тобто без дивідендів. Особи, що купили акції до цієї дати, мають право на дивіденди за звітний рік, а ті що купили в цей чи днем пізніше – не мають цих пільг. Звичайно ця дата призначається за чотири дні до перепису. Відзначено, що в день екс-дивідендної дати ціна акції може впасти приблизно на величину оголошеного до виплати дивіденду.

3. Дата перепису акціонерів – день реєстрації акціонерів, що мають право на одержання оголошених дивідендів (приблизно через чотири дні після екс-дивідендної дати). Необхідність у такій реєстрації визначається тим, що склад акціонерів постійно змінюється.

4. Дата виплати – день, починаючи з якого акціонери можуть одержувати дивіденди.

Розмір дивідендів оголошується у відсотках до номіналу на одну акцію, а також у повному розмірі без обліку податків, що утримуються з акціонерів.

Дивіденд нараховується тільки на ті акції, що є в обігу, тобто у акціонерів.

Акціонерні товариства не можуть приймати рішення про виплату (оголошення) дивідендів, якщо:

• не цілком оплачений статутний капітал акціонерного товариства;

• товариством не викуплені в повному обсязі власні акції;

• на момент виплати дивідендів акціонерне товариство відповідає ознакам неспроможності та ін.

Якщо дивіденди сплачуються власними акціями компанії, то така практика носить назву «капіталізація доходів» або «реінвестування». У світовій практиці виплата дивідендів власними акціями розповсюджена.