9.3. Методи встановлення причинних зв’язків між явищами

Предмети і явища навколишнього світу перебувають у зв’язку і взаємозумовленості. Однією із форм загального зв’язку є причинний (каузальний) зв’язок. Сутність причинного зв’язку полягає в тому, що існування події (явища) х обумовлює існування події (явища) у. Явище, котре викликає інше явище (х), називається причиною, а явище, зумовлене причиною (у), називається наслідком. Наприклад, удар ножем під час бійки став причиною смертельного поранення потерпілого.

Для визначення причини явища у формальній логіці використовують певні логічні засоби, які прийнято називати методами встановлення причинного зв’язку між явищами або методами наукової індукції. Таких методів п’ять: метод єдиної схожості, метод єдиної різниці, сполучений метод схожості та різниці, метод супутніх змін та метод залишків.

Метод єдиної схожості має у своїй основі порівняння ряду випадків, що відрізняються один від одного в усіх обставинах, за винятком однієї, яка й визначається причиною спостережуваного явища.

Схема методу:

При умовах АВСД виникає явище а

При умовах ФМАК виникає явище а

При умовах РАОП виникає явище а

Імовірно, фактор А є причиною явища а

Наприклад:

До міліції надійшла інформація, що в одному пункті обміну валюти під виглядом фальшивих вилучаються стодоларові купюри, при чому ошуканими виявляються лише люди літнього віку. Зазначені випадки трапилися: 14 серпня, 20 та 28 вересня. Слідство встановило, що в цих трьох випадках працювали такі касири: 14 серпня – Петренко, Іванова, Дрига; 20 вересня – Миколаєнко, Іванова, Яковенко, 28 вересня – Савченко, Нелюба, Іванова. На цій підставі слідчий висунув версію про те, що обман людей похилого віку скоєно касиром Івановою.

У вигляді схеми це можна записати так:

Випадки	Коло осіб, що мали відношення до операцій з валютою	Явище, яке спостерігається
14 серпня	Петренко, Іванова, Дрига	обман клієнта
20 вересня	Миколаєнко, Іванова, Яковенко	обман клієнта
28 вересня	Савченко, Нелюба, Іванова	обман клієнта

Отже, обман клієнтів здійснювала Іванова.

Застосування методу єдиної схожості вимагає здійснення трьох послідовних етапів:

1. Перш за все встановлюються всі ті випадки, де наявне явище а, причину котрого ми з’ясовуємо.

2. Потім аналізується кожен випадок і виділяються обставини, за яких виникає явище а.

3. Після цього відшукуються спільні для всіх цих випадків обставини, котрі і є причиною явища а, котре нас цікавить.

Метод єдиної різниці – це умовивід про причину явища, який ґрунтується на порівнянні випадку, коли явище, котре вивчається, настає, із випадком, коли це явище не настає. Якщо випадок, у котрому досліджуване явище настає, і випадок, у якому воно не настає, в усьому схожі й різні тільки в одній обставині, то ця обставина, наявна в першому випадку і відсутня у другому, і є причиною явища, що вивчається. У вигляді схеми метод єдиної різниці записується так:

При умовах АВСД виникає явище а

При умовах ВСД явище а не виникає.

Імовірно, фактор А є причиною явища а.

Наприклад:

Саме цим методом було встановлено, що причиною неспівпадіння швидкості, з якою падають тіла різної ваги, є наявність повітря. Довели це шляхом наступного експерименту: взяли довгу скляну колбу, до якої було приєднано повітряний насос, і помістили всередину її два предмети різної ваги, наприклад камінець та сухий листок з дерева. Провели перший експеримент при наявності повітря у колбі, виявилося, що коли колбу перехилили, то камінець під дією сили тяжіння падав швидше за листок, за другим разом повітря із колби відкачали і знову повторили експеримент, виявилося, що при відсутності повітря і камінець, і листок падають з однаковою швидкістю. За методом єдиної різниці зробили висновок, що саме наявність повітря є причиною різної швидкості падіння тіл.

Сполучений метод схожості і різниці. Загальне правило цього методу формулюється так: якщо два чи більше випадків виникнення досліджуваного явища мають спільною лише одну обставину, а два чи більше випадків невиникнення цього явища мають спільним тільки відсутність тієї ж обставини, то ця обставина і є причиною явища, що вивчається.

Прикладом висновку про причини явища за сполученим методом схожості і різниці є такий.

Експерт проводить кілька пострілів із пістолета ТТІК-10375 на різній відстані, з різного положення, у різні об’єкти. Кулі при цьому щоразу дістають чимало різноманітних деформацій і слідів. Співставляючи сліди, що лишилися на кулях, експерт виявляє слід а, котрий має місце на всіх кулях. Роблячи потім постріли з іншого пістолета тієї ж системи у ті ж об’єкти, на тій же відстані і в тім же положенні, експерт встановлює, що слід а на вистріляних із цього пістолета кулях відсутній. На цій підставі за сполученим методом схожості і різниці робиться висновок про те, що наявний на кулях слід а причинно пов’язаний з особливостями каналу ствола пістолета ТТІК-10375.

Метод супутніх змін. Загальне правило цього методу формулюється так: якщо виникнення чи зміна одного явища щоразу неодмінно викликає певні зміни іншого явища, то обидва ці явища знаходяться у причинному зв’язку один з одним.

Схема методу:

1. При умовах А₁ВСД виникає явище а₁

2. При умовах А₂ВСД виникає явище а₂

3. При умовах А₃ВСД виникає явище а₃.

Імовірно, фактор А є причиною виникнення явища а

Наприклад.

Ще в давнину було помічено, що виникнення сонячних затемнень пов’язане з положенням Місяця. У ті дні, коли Місяць виявляється на прямій лінії між Сонцем та Землею, відбуваються сонячні затемнення. На цій основі за методом супутніх змін був зроблений висновок про те, що сонячні затемнення викликаються певним положенням Місяця.

Метод залишків. Загальне правило цього методу таке: якщо складне досліджуване явище (авс) викликається складною причиною (АВС), котра складається із сукупності однорідних передуючих обставин і ми знаємо, що деякі з цих обставин є причинами частини явища, то залишок цього явища викликається останніми обставинами.

Схема методу залишків:

1. Причиною явища авс служать обставини АВС.

2. Частина в явища авс викликається обставиною В.

3. Частина с явища авс викликається обставиною С.

Отже, частина а явища авс перебуває у причинному зв’язку з обставиною А.

Велика кількість підручників з логіки прикладом висновку за методом залишків називає відкриття планети Нептун. Астрономи, спостерігаючи за планетою Уран, встановили, що вона відхиляється у своєму русі від вирахуваної орбіти. Спроба пояснити ці відхилення як результат впливу інших відомих на той час планет позитивних результатів не дала. Розрахунки показали, що ні інші планети, ні Сонце не є причиною спостережуваного відхилення орбіти Урана. Залишалося припустити тільки одне: наявна ще якась невідома планета, котра і впливає на рух Урана. Вирахувавши місцезнаходження цієї невідомої планети, вчені дійсно виявили незабаром нову планету, що дістала назву Нептун.