- •Розробка муляжним методом конструкції прямої жіночої спідниці та її аналіз
- •Зміст роботи
- •Додаткові відомості
- •Теоретичні основи
- •Статья I.Спідниці із клинів, круга та його частин Статья II.Спідниця із клинів: із трьох і більше;
- •Статья III.Комбіновані
- •Виконання роботи
- •3 Підготувати тканину до муляжування
- •Наколювання звуженої донизу спідниці.
- •Наколювання розширеної донизу спідниці.
- •Наколювання одношовної спідниці.
- •7 Проаналізувати отримані результати та оформити звіт про виконану роботу
Теоретичні основи
Спідниця – поясний верхній жіночий одяг, яким укривають нижню частину тулуба й ноги до ступнів, обидві разом, частково або цілком. Вона є самостійним видом асортименту, а також може бути частиною комплекту або ансамблю.
Розташування положення конструктивної лінії талії змінюється в залежності від модних тенденцій.
Розрізняють наступні види спідниць, в залежності від форми та конструкції:
Прямокроєні
спідниця пряма, вузька з одним швом спереду або ззаду, із двома бічними швами, з рельєфами, із запáхом. Сюди ж відноситься й етнічна «спідниця - саронг» у вигляді обгорненого навколо стегон куска тканини;
спідниця двошовна, злегка розширена донизу, у формі трапеції, або звужена донизу, у вигляді барила (бочонка рос.);
спідниця суцільна, безшовна з еластичної тканини (лайкри, спандекса й т.д.);
спідниця пряма або розширена донизу, призборена, багатоярусна, з оборками;
спідниця в складку, плісе, спідниця-гофре, тощо.
Статья I.Спідниці із клинів, круга та його частин Статья II.Спідниця із клинів: із трьох і більше;
спідниця із клинами «годе», з розширенням від лінії стегон, із суцільновикроєними або із вставними клинами. Кількість клинів у такій спідниці коливається від чотирьох до десяти. Чим більше клинів «годе» у спідниці, тим краще будуть лежати фалди;
спідниця покрою «кльош» (1/4 «сонця», «напівсонце» і «сонце»);
спідниця з воланами, тощо.
6
Статья III.Комбіновані
комбіновані спідниці (наприклад, попереду - що облягає, а позаду - з воланом-треном або зі складками й ін.);
спідниці із вставними полотнищами у вигляді квадратів, прямокутників й ін., які можуть створювати складні об'ємні форми при відносній простоті моделювання, тощо.
Щоб виконати розрахунок величин кусків макетної тканини для муляжування прямої спідниці необхідно враховувати ряд чинників, які визначають вихідні дані для муляжування.
Вихідними даними для створення спідниць є:
розмірні ознаки фігури людини;
інформація про матеріали, що використовуються;
величини прибавок на вільне облягання, які в свою чергу залежать від напрямку моди, типу фігури та властивостей матеріалу.
Основними ознаками моди стосовно спідниці є:
Дсп – довжина спідниці;
Рн – ступінь розширення спідниці по лінії низу;
Зн – ступінь звуження спідниці по лінії низу;
Положення конструктивної лінії талії (акцентування лінії талії поясом та його положення відносно антропометричної лінії талії).
Довжину спідниці визначає розташування лінії низу. Вона може візуально змінювати пропорції верхньої та нижньої частин тіла.
Довжина спідниці, як окремого виду одягу, визначається через раціональні відношення довжини спідниці (Дсп) та зросту фігури (Р). Вимірюється довжина спідниці по лінії середини заднього полотнища від лінії пришивання пояса до лінії низу.
Лінія низу – зовнішня горизонтальна лінія, якій необхідно приділяти особливу увагу. Положення будь - яких горизонтальних ліній визначається у відповідності до розташування конструктивних поясів. Особливістю горизонтальних ліній є те, що вони мають здатність надовго затримувати на собі погляд. Тому вони не повинні проходити по критичних ділянках ноги, роблячи її коротшою чи довшою.
Такими ділянками є:
найбільш широка частина стегна (виріб повинен закінчуватись нище);
середина коліна (виріб повинен бути довшим або коротшим);
середина гомілки (оптимальна довжина у цьому випадку – довжина Шанель, нище коліна 0.38÷0.44•Р або довжина “міді”).
В сучасній практиці використовуються наступні довжини жіночих спідниць (табл. 1, рис. 1).
7
Таблиця 1 - Характеристика основних довжин жіночих спідниць (рис.1)
№ п/п |
Довжини жіночих спідниць, що найбільш використовуються на практиці |
Співвідношення між довжиною спідниці (Дсп) та зростом (Р) |
Розрахунок довжини для зросту Р=164см, см |
1 |
Мікро-міні |
0,18•Р |
30,0 |
2 |
Коротка (міні) |
0,22-0.28•Р |
36,0-48,0 |
|
До коліна в двох варіаціях: - „відкриваючи коліно” - „прикриваючи коліно” (італійська довжина) |
0,35•Р – 3
0,35•Р + 3 |
55,0
60,0 |
3 |
Класична (довжина Шанель) |
0,38-0,44•Р |
62,0-72,0 |
4 |
Середня (міді) |
0,5•Р |
82,0 |
5 |
Подовжена до щиколотки (максі). При виборі довжи-ни необхідно враховувати висоту каблука. |
0,55-0,62•Р |
90,0-100,0 |
6 |
Балетна довжина. Вперше термін з’явився в кінці 70 років, коли після довжин міні та міді стала популярна довжина максі. |
За зразок приймається пишна класична спідниця балерини, довжина якої не доходить до лінії підлоги на 23,0см. |
-
|
7 |
Довжина костюмної спідниці |
- під час визначення довжини враховуються довжини, об’єми і членування всіх виробів, що входять в комплект костюма. |
- |
8
Рисунок 1 – Співвідношення між зростом та довжиною жіночої спідниці
9
Величина розширення (Рн) або звуження (Зн) жіночої спідниці по лінії низу залежить від форми, довжини спідниці і властивостей матеріалу, з якого вона буде виготовлятись.
Спідниць прямого силуету мають три різновиди, що розрізняються за формою:
прямі спідниці;
звужені донизу;
розширені донизу.
За більшістю методик конструювання до прямих спідниць відносяться спідниці, у яких ширина по лінії низу (Шлн) не перевищує ширину по лінії талії (Шлт) більше, ніж на 0,25 довжини спідниці (Дсп).
Шлн – Шлт ≤ 0,25 Дсп
До спідниць прямого силуету злегка розширених донизу, відносяться спідниці, у яких ширина по лінії низу (Шлн) більша за ширину по лінії стегон (Шлст) на 2,0-5,0см. Залежність між величиною розширення (Рн) та довжиною спідниці наступна:
Рн = 0,05 Дсп
До спідниць прямого силуету звужених донизу, відносяться спідниці, у яких ширина по лінії низу (Шлн) менша за ширину по лінії стегон (Шлст) на 1,0-3,0см.
Шлст – Шлн = 1,0-3,0см.
