Тема 9. Фінансове забезпечення поточної діяльності підприємств

9.1. Джерела формування оборотних засобів

Оборотні засоби (оборотний капітал) - це частина капіталу підприємства, вкладеного в його поточні активи, сукупність оборотних виробничих фондів, фондів обігу, авансованих для забезпечення поточної діяльності. У сфері виробництва - це: виробничі запаси; паливо; тара;

малоцінні і швидкозношувані предмети; тварини на вирощуванні і відгодівлі; витрати майбутніх періодів; незавершене виробництво. У сфері обігу: товарна продукція;

кошти в розрахунках та в цінних паперах; грошові кошти в касі, банку.

У практиці планування, обліку та аналізу оборотний капітал групується за такими ознаками залежно від:

функціональної ролі в процесі виробництва - оборотні фонди і фонди обігу;

практики контролю, планування і управління - нормовані і ненормовані оборотні засоби; джерел формування оборотного капі галу - власний оборотний капітал і позичений оборотний капітал; ліквідності - абсолютно ліквідні засоби, швидкореалізову-вані оборотні засоби, важкореалізовувані оборотні засоби; ступеня ризику від вкладення капіталу - оборотний капітал з мінімальним, малим, середнім, високим ризиком вкладення;

стандартів обліку і відображення в балансі підприємства - оборотні засоби в запасах, грошові кошти, розрахунки та Інші активи;

матеріально-речового змісту предмети праці, готова продукція, грошові кошти і кошти в розрахунках. На основі такого поділу джерела формування оборотних засобів є:

199

Р.А. Слав'юк

а) власні;

б) позичені;

в) залучені (тимчасове використання частини коштів інших підприємств). До них належать:

кредиторська заборгованість постачальникам, строк оплати яких не настав;

заборгованість робітникам і службовцям; заборгованість фінансовим органам. В окремих випадках для формування оборотних засобів використовують позапланові ресурси:

тимчасово вільні кошти фондів економічного стимулювання і спеціального призначення на поточному рахунку; перерозподілений прибуток;

прострочені і пролонговані (відстрочені) кредити банку; прострочена кредиторська заборгованість постачальникам і іншим організаціям. Виділяють ще стійкі пасиви як джерела формування оборотних засобів, що мають особливе призначення. Ними розпоряджаються інші організації. До стійких пасивів також належать фонди підприємства, які спеціально не призначені для формування оборотних засобів.

До них належать: заборгованість із зарплати; відрахування на соціальне страхування; резерв на покриття майбутніх видатків і платежів; частина фондів економічного стимулювання, яка постійно використовується в обороті;

засоби ремонтного фонду для формування залишків матеріалів на ремонт.

9.2. Політика формування власних фінансових ресурсів

Основу управління власним капіталом підприємства в процесі його розвитку складає управління формуванням його власних фінансових ресурсів. З метою забезпечення ефективного управління цим процесом на підприємстві розробляється, звичайно, спеціальна фінансова політика, спрямована на залучення власних фінансових ресурсів з різних джерел відповідно до потреб його розвитку в майбутньому періоді.

Розробка політики формування власних фінансових ресурсів підприємства здійснюється за такими основними етапами:

200

Фінанси підприємств

1. Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства в попередньому періоді. Метою такого аналізу є виявлення потенціалу формування власних фінансових ресурсів і його відповідності темпам розвитку підприємства.

• На першому етапі аналізу вивчаються загальний обсяг формування власних фінансових ресурсів, відповідність темпів приросту власного капіталу темпам приросту активів і обсягу реалізованої продукції підприємства, динаміку питомої ваги власних ресурсів у загальному обсязі формування фінансових ресурсів.

• На другому етапі аналізу розглядаються джерела формування власних фінансових ресурсів. У першу чергу вивчається співвідношення зовнішніх і внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів, а також вартість залучення власного капіталу за рахунок різних джерел.

• На третьому етапі аналізу оцінюється достатність власних фінансових ресурсів, сформованих на підприємстві. Критерієм такої оцінки виступає показник "коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства". Його динаміка відображає тенденцію забезпеченості розвитку підприємства власними фінансовими ресурсами.

2. Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах. Розрахована загальна потреба охоплює необхідну суму власних фінансових ресурсів, сформованих за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх джерел.

3. Оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел. Така оцінка проводиться в розрізі основних елементів власного капіталу, сформованого за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. Результати оцінки є основою розробки управлінських рішень щодо вибору альтернативних джерел формування власних фінансових ресурсів, що забезпечують приріст власного капіталу підприємства.

4. Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел. До того, як звертатися до зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів, повинні бути реалізовані всі можливості їхнього формування за рахунок внутрішніх джерел, тому що основними планованими внутрішніми джерелами формування власних фінансових ресурсів підприємства є сума чистого прибутку й амортизаційних відрахувань.

5. Забезпечення необхідного обсягу залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел. Обсяг залучення влас-

5 . -

201

Р.А. Слав'юк

них фінансових ресурсів із зовнішніх джерел покликаний забезпечити ту їхню частину, що не вдалося сформувати за рахунок внутрішніх джерел фінансування. Якщо сума залучених за рахунок внутрішніх джерел власних фінансових ресурсів цілком забезпечує загальну потребу в них у плановому періоді, то в залученні цих ресурсів за рахунок зовнішніх джерел немає необхідності.

Забезпечення задоволення потреби у власних фінансових ресурсах за рахунок зовнішніх джерел планусгься за рахунок залучення додаткового пайового капіталу, додаткової емісії акцій.

6. Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів.

Процес цієї оптимізації ґрунтується на таких критеріях:

а) забезпеченні мінімальної сукупної вартості залучення власних фінансових ресурсів. Якщо вартість залучення власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел істотно переви щує плановану вартість залучення позикових засобів, то від тако го формування власних ресурсів варто відмовитися;

б) забезпеченні збереження управління підприємством йо го засновниками. Ріст додаткового пайового чи акціонерного капіталу за рахунок сторонніх інвесторів може призвести до втрати такої ксроБаиості.

Ефективність розробленої політики формування власних фінансових ресурсів оцішосгься за допомогою коефіцієнта самофінансування розвитку підприємства в майбутньому періоді.

Успішна реалізація розробленої політики формуванню власних фінансових ресурсів зв'язана з вирішенням таких основних завдань:

• забезпеченням максимізації формування прибутку підприємства з урахуванням припустимого рівня фінансового ризику;

• формуванням ефективної політики розподілу прибут ку (дивідендної політики) підприємства;

• формуванням на підприємстві ефективної аморти заційної політики;

• формуванням і ефективним здійсненням політики до даткової емісії акцій (емісійної політики) чи залучення додат кового пайового капіталу.

202

Фінанси підприємств

9.3. Нормування власних оборотних засобів

В умовах ринку постає проблема раціонального поєднання власних і залучених джерел формування оборотних засобів. Межею між власними і джерелами залучених коштів, а значить і основою дія встановлення меж між ними, є норматив власних оборотних засобів.

Норматив власних оборотних засобів - це мінімальний розмір власних оборотних засобів, постійно необхідних підприємству для забезпечення безперервного процесу відтворення. На виконання Постанови Кабінету Міністрів "Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств і організацій і джерела їх покриття" від 19 квітня 1993 року Міністерством економіки спільно з Міністерством фінансів України розроблено Типовий порядок визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей.

Нормування оборотних засобів передбачає врахувати ряду факторів: умов постачання підприємства товарно-матеріальними цінностями; організації виробництва; умов реалізації продукції.

Нормування оборотних засобів має виробниче і фінансове значення. Виробниче значення полягає в розрахунку мінімальних розмірів вкладень в оборотні засоби, постійно необхідних підприємству дія нормальної діяльності. Фінансове значення нормування полягає у визначенні суми і складу власних джерел покриття.

Нормованими є оборотні засоби, за якими встановлюються мінімальні постійні вкладення, що покриваються з власних джерел.

У склад нормованих включаються всі види виробничих оборотних фондів, а також значна частина фондів обігу:

• готова продукція (на складі);

• ірошові кошти в касі (для них встановлюється ліміт залишку, про що уже говорилось раніше).

До ненормованих належать оборотні засоби, які не впливають безпосередньо на процес виробництва.

За відсутності власних коштів робляться позички. При цьому слід зауважити, що не розраховуються нормативи власних оборотних засобів за коштами в розрахушеах зі споживачами.

Нормування власних оборотних засобів здійснюється економічною службою підприємств. Індивідуальні нормативи визначаються двома методами:

203

Р.А. Слав'юк

• прямого рахунку;

• аналітичним.

Метод прямого рахунку передбачає розрахунок, виходячи з конкретних умов і планів виробництва. Фінансова індивідуальна норма як відносна величина виражається в днях, відсотках чи гривнях. Знаючи одноденні витрати товарно-матеріальних цінностей, шляхом множення їх на норму визначають норматив оборотних засобів. При розрахунку прямим методом норми оборотних засобів з сировини, матеріалів і куплених напівфабрикатів беруть до уваги транспортний, технологічний, поточний (складський), страховий запаси.

Аналітичний метод базується на даних звітного року. Після визначення залишків оборотних засобів на кінець кожного місяця в поточному році вибирається найменший з них і коректується з урахуванням змін в умовах виробництва і реалізації.

Метод прямого рахунку використовується при нормуванні оборотних засобів, розміри яких визначаються в основному умовами конкретного підприємства:

розмірами незавершеного виробництва;

потребою в сировині і матеріалах;

витратами майбутніх періодів. Розглянемо порядок розрахунку нормативу методом прямого рахунку за принципом максимальность В що групу включають нормативи з:

сировини і матеріалів.;

тварин на відгодівлі і вирощуванні;

незавершеного виробництва;

витрат майбутніх періодів. При розрахунках нормативів за цими видами оборотних засобів використовується формула

Н = Во X N, де Н - норматив оборотних засобів на кінець запланованого періоду;

Во - одноденні витрати сировини, матеріалів напівфабрикатів (грн.); N - норма оборотних засобів (дні).

Особливо цінним є метод розрахунку нормативів аналітичним методом за принципом мінімальності.

Мінімальні залишки власних оборотних засобів на кінець прогнозованого року визначаються з допомогою фінансо-

204

Фінанси підприємств

вих норм, встановлених у процентах чи днях. Використовують формулу

Н = Пп* N, де Н - норматив власних оборотних засобів на кінець запланованого року;

Пп - плановий показник, що включає величину

відповідного виду оборотних засобів;

N - фінансова норма оборотних засобів, встановлена у

відсотках до цього показника.

Наведемо приклад розрахунку нормативу власних оборотних засобів з малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП).

1. Визначається фактичний мінімальний залишок МШП.

2. Оцінюється вартість зайвих запасів.

1. Визначається вартість фактичного мінімального залишку МШП (1-2).

3. Оцінюється валовий вихід продукції у минулому році.

2. Визначається фінансова індивідуальна норма оборотних засобів:

(р.3:р.4) X юоо/₀

6. Здійснюється прогноз випуску продукції.

7. Визначається норматив (р.5Хр.6):100%.

При розрахунку нормативів оборотних засобів з використанням фінансових норм у днях використовують формулу

Я = Вп X Нд, де Вп - витрати планові товарно-матеріальних цінностей за день; Нд - фінансова норма оборотних засобів, днів.

Наведемо методику розрахунку нормативу власних оборотних засобів з пального, мастил в автотранспортному підприємстві.

1. Визначаємо фактичний мінімальний залишок з пального і мастил (за минулий рік реєстрами).

2. Визначаємо фактичні витрати пального і мастил у минулому році.

3. Визначаємо денні витрати пального і мастил (р.2:360).

4. Розраховуємо фінансову індивідуальну норму (р.І.р.З) у днях.

5. Прогнозуємо вартість пального і мастил, що ввозяться у плановому році.

205

Р.А. Слав'юк

6. Визначаємо денні витрати пального і мастил у плановому році (р.5:360).

7. Розраховуємо норматив власних оборотних засобів на плановий рік (р.4*р.6).

Сутгєвим недоліком у нормуванні є те, що допускаються порушення принципу мінімальності.

Крім індивідуальних, визначаються загальні нормативи. Перша група. Розрахунок нормативів з виробничих запасів.

При визначенні нормативів з усіх видів виробничих запасів використовується формула

Н,=Л* Нд, де Я; - норматив власних оборотних засобів на перший запланований рік;

П - середньоденне споживання відповідного виду виробничих запасів;

Нд - індивідуальні фінансові норми в днях, які розраховують:

Нд=М,* К, де Лі,- час перебування кожного виду оборотних засобів в обороті; АГ- коефіцієнт зростання споживання кожного виду оборотних засобів.

Час перебування кожного виду виробничих запасів в обороті {М) визначається відношенням річного зваженого заваїгга-ження засобів в обороті Д до їх споживання за звітний період (П,)

М,=Д/П,

Коефіцієнт наростання споживання (К) розраховується як відношення річного зваженого завантаження засобів в обороті ІД) до їх календарного завантаження (Д_к)

К=Д'Дк-

Для визначення індивідуальних нормативів з виробничих запасів у наступні роки використовується спрощений розрахунок з використанням аналітичного методу.

Виходячи з абсолютних розмірів нормативів з кожного виду виробничих запасів, визначаються індивідуальні фінансові норми в процентах до їх річного споживання в звітному році.

206

Фінанси підприємств

Нормативи оборотних засобів на кожний з наступних років періоду визначається множенням індивідуальних фінансових норм на планове річне споживання.

Друга група. В склад незавершеного виробництва інколи входять витрати, які зараховуються на собівартість продукції наступного року. За норматив береться їхня планова величина на кінець кожного наступного періоду, скоректована на коефіцієнт сезонності затрат:

де НВмін - мінімальна сума незавершеного виробництва на кінець

минулого року;

Зн.в. - затрати незавершеного виробниіггва на кінець минулого року. При розрахунках нормативу власних оборотних засобів у

незавершеному виробництві з сировини і матеріалів визначають:

1. Календарне завантаження, (Дк) = сума спожитих засобів'* 365.

2. Коефіцієнт зростання споживання, (К) = сума річного зваженого завантаження / календарне завантаження.

3. Час перебування кожного виду виробничих запасів у обороті,

(М) = сума річного завантаження/сума спожитих засобів.

4. Індивідуальна фінансова норма в днях запасу, Нд=М* К.

5. Середньоденне споживання оборотних засобів, (СП) = сума спожитих/365.

6. Норматив на перший наступний рік, (Н) = СПхНд.

7. Норма для розрахунку нормативу в наступні роки періоду така: Нн = Й/сума спожитих засобів* 100%.

Третя група. Розрахунок нормативу з готової продукції. Норматив за залишками готової продукції визначається у визначеному вже порядку

де Пр - план реалізації;

N - фінансова норма оборотних засобів, встановлена в

процентах до цього показника за фактичними даними за

минулий рік.

Для розрахунку беруть середній мінімальний залишок в минулому році. Наведемо методику розрахунку нормативу оборотних засобів із запасів готової продукції.

207

Р.А. Слав'юк

1. Визначимо середній мінімальний залишок готової продукції в поточному році.

2. Оцінимо фактичну реалізацію в звітному році.

3. Визначимо фінансову індивідуальну норму оборотних засобів (р.1:р.2* 100%).

4. Складемо прогноз планового обсягу реалізації.

5. Визначимо норматив (р.4^хр.3/100%).

Четверта група. Проаналізуємо розрахунок на прикладі методики визначення нормативу власних оборотних засобів у розрахунках зі споживачами.

1. Оцінюємо фактичний обсяг реалізації продукції у звітному році.

2. Визначаємо середньоденний обсяг реалізації продукції.

3. Оцінюємо середню періодичність надходження грошових засобів на розрахунковий рахунок (днів) у поточному році.

4. Визначаємо відчужені кошти підприємства в розрахунки (р.2*р.З).

5. Розрахуємо норму відчуження коштів у розрахунки

(р.4:р.іХюо%).

6. Прогнозуємо плановий обсяг реалізації.

7. Визначимо норматив власних оборотних засобів у розрахунках зі споживачами (р.6*р.5:100%).

208

Фінанси підприємств