Феромагнетизм

Основною характерною особливістю феромагнетиків є складна нелінійна залежність вектора намагніченості від напруженості магнітного поля і вектора магнітної індукції від . Оскільки мають місце залежності

і ,

то сказане означає, що магнітна сприйнятливість і магнітна проникність не є константами, а залежать від напруженості магнітного поля

і .

В

перше ці залежності коректно були досліджені російським фізиком Олександром Григоровичем Столєтовим. До нього розбіжність у результатах виникала в залежності від розмірів і форми магнітів, а як цю проблему розв’язати – ви вже знаєте. На якої форми магніті треба було проводити дослідження ? На тороїді. В ньому фактор розмагнічування , і поле розмагнічування, яке враховує форму і розміри магніту, теж . Отже, Столєтов проводив виміри на феромагнетиках тороїдальної форми і тим самим виключив розмагнічуюче поле і вплив форми зразка на результати вимірів. На рисунку наведені залежності і , які отримали назву крива Столєтова. Магнітна проникність (як і магнітна сприйнятливість) спочатку зростали, досягаючи значень порядку при відносно невеликих напруженостях магнітного поля А/м (це від одиниць до сотні ерстед у системі Гаусса), а потім спадали при великих полях, причому , відповідно .

Із зростанням напруженості магнітного поля вектор намагніченості зростає і досягає майже постійного значення при полі порядку А/м (100-1000 ерстед). Ця крива має назву крива намагнічування.

Вектор магнітної індукції

також спочатку різко зростає при збільшенні , а потім змінюється слабко. Зауважимо, що в області насичення намагніченості магнітна індукція повинна зростати майже лінійно із , тобто крива повинна йти під 45, але через різні масштаби по осях ми не можемо це зобразити, так само як і в сегнетоелектриках. Якщо порядок напруженості магнітного поля до одиниць А/м, то по осі ординат поле поблизу максимуму треба помножити на .

Отже, з наведених залежностей бачимо, що великі значення магнітної індукції можна отримувати при відносно невеликих напруженостях магнітного поля. Але надвисоких значень магнітної індукції за допомогою феромагнетиків отримати не вдасться, оскільки при дуже високих напруженостях магнітного поля магнітна проникність .

Анізотропія намагнічування

В

сі монокристали феромагнетиків в магнітному відношенні анізотропні, тому і магнітна сприйнятливість , і магнітна проникність є тензорними величинами. У різних кристалографічних напрямках намагнічування відбувається по-різному. На рисунку зображені кристалографічні напрямки у кубічному об’ємноцентрованому монокристалі заліза.

Н

а наступному рисунку наведемо залежність намагнічуваності від напруженості магнітного поля для цих трьох кристалографічних напрямків.

Говорять, що в кристалах є напрямки легкого намагнічування і важкого намагнічування. У нашому випадку заліза найлегше намагнічування відбулося у напрямку [100]. Найважчим для намагнічування виявився напрямок [111], а кристалографічний напрямок [110] виявився проміжним у розумінні намагнічування.