3.Ситуація на Правобережжі та західноукраїнських землях.
У 1714 р. за польсько-турецьким договором Правобережна Україна опинилася під владою Польщі. Розпочалася нова колоніальна політика. Селяни змушені були відбувати панщину та виконувати інші повинності. У феодальну залежність переходила дрібна шляхта, під владу магнатів переходили міста.
На початку ХVІІІ ст. на правобережних землях розгорнулася народна боротьба проти соціального і національного гноблення, відома в історії під назвою – гайдамацький рух. Перша згадка про гайдамаків датується у 1714 р. на Волині та Західному Поділлі, але незабаром рух охопив Київщину та Брацлавщину. Польські шляхтичі зневажливо поставилися до виникнення повстанського руху, називали його учасників “гайдамаками” (від турецького «гайда» — гнати, переслідувати, турбувати). Перше велике гайдамацьке повстання відбулося у 1734 р. Найбільший гайдамацький загін очолив сотник Верлан. Повстанці нападали на панські маєтки, руйнували їх, спалювали документи королівських судів, повітових канцелярій. Народний виступ швидко охопив Київщину, Поділля та Волинь. Повстанцям вдалося захопити Жванець, Броди, Збараж, дійти до околиць Кам'янця-Подільського та Львова. Але польській шляхті вдалося придушити цей народний виступ. Наприкінці 1738 р. російські та польські збройні формування за допомогою зрадника С. Чалого отримали перемогу над основними повстанськими силами, що примусило частину гайдамацьких загонів відійти в Молдавію, а решту тимчасово припинити збройний опір.
Новий спалах активності гайдамацького руху припадає на 1750 р. Повстанці, очолювані О. Письменним, М. Сухим, П. Тараном, протягом року контролювали землі Брацлавщини, Київщини, Східного Поділля. їм вдалося навіть захопити такі потужні фортеці, як Вінниця, Умань, Летичів, Фастів. Проте до зими 1750 р. цей виступ спільними зусиллями польських та російських військ було придушено. У 1768 р. відбулося повстання, що отримало назву «Коліївщина» (від слів «кіл», «колоти», «колій»). Навесні 1768 р. запорожець Максим Залізняк сформував під Чигирином повстанський загін. Виступивши з урочища Холодний Яр, повстанці визволили частину сіл та міст Київщини і підійшли до Умані.
На бік повсталих перейшов уманський сотник Іван Гонта із своїми козаками. Повстанці взяли Умань — міцну фортецю. Росія розпочинає в другій половині червня 1768 р. каральні акції проти повстанців. Підступно були схоплені М. Залізняк та І. Гонта. Протягом липня-серпня було розгромлено більшість гайдамацьких загонів, але остаточно Коліївщина була придушена лише навесні 1769 р. Жорстоко і люто розправилася з повстанцями Польща. Лише в містечку Кодні (поблизу Житомира) поляки знищили 3 тис. осіб. І. Ґонту після жахливих тортур (здерто смуги шкіри) було порубано на частини, а його голову прибито до воріт Могилева.
М. Залізняку та 250 гайдамакам – винесено смертний вирок, але був замінений довічним засланням до Сибіру. У ХVІІІ ст. на західноукраїнських землях сформувався рух народних месників – опришки ( від лат. “ opressor ” – порушник, знищувач).
До повстанців входили: Селяни; Наймити; Міська біднота.
Найбільшого розмаху рух опришків набрав у 30-40 рр. ХVІІІ ст., коли його очолив Олекса Довбуш. Його загони діяли на території Покуття, Гуцульщині, Північній Буковині, Закарпатті. У 1745 р. О. Довбуш загинув від кулі панського найманця.