3. Питання для обговорення

1. Поняття профілю конкуренції та його використання.

2. Проблемні питання відбору факторів для матриці конкурентоспроможності.

3. Методи ранжування підприємств та їх переваги та недоліки.

4. Якими є основні фактори конкурентоспроможності підприємства.

5. Взаємозв’язок діагностики конкурентного середовища та діагностики конкурентоспроможності підприємства.

4. Оцінка конкурентоспроможності продукції

1. Теоретичні відомості

Під конкурентоспроможністю продукції розуміють сукупність якісних і вартісних властивостей продукції, які забезпечують задоволення конкретних потреб споживачів на певному сегменті ринку.

Продукція від товару відрізняється тим, що товар може існувати як у матеріальній, так і в нематеріальній формі, в той час, як продукція існує тільки в матеріальній формі.

Конкурентоспроможність продукції – сукупність якісних і вартісних властивостей продукції, які забезпечують задоволення конкретних потреб споживачів на певному сегменті ринку.

Конкурентоспроможність підприємства на ринку визначається таким:

• наявність споживачів певного виду продукції та стабільністю їх попиту;

• кількістю конкурентів, що випускають аналогічну продукцію;

• обсягами реалізації продукції конкурентів

• методами конкуренції (ціни, якість, технологічний рівень, дизайн, сервісні послуги тощо).

Існує дві головні конкурентні переваги:

• найнижчі витрати;

• диференціація товарів (нові якості, споживчі властивості, післяпродажне обслуговування).

Конкурентоспроможність продукції характеризується попитом на неї, а економічний ефект величиною отриманого прибутку. Про конкурентоспроможність продукції зробити можна висновок також за непрямими ознаками:

• динаміка продажу продукції у вартісному та натуральному виразі;

• рентабельність реалізації продукції;

• відношення обсягів реалізованої продукції до обсягів нереалізованої продукції;

• кількість замовлень на виготовлення продукції.

Фактори впливу на конкурентоспроможність продукції:

• економічні фактори (ціна, собівартість, рівень попиту тощо);

• техніко-технологічні (норми, стандарти діючі в країні);

• нормативно-правові (правова захищеність продукції на ринку);ї

• ергономічні фактори (гігієнічні, психофізичні, антропометричні);

• естетичні (насиченість кольорів, дизайн);

• організаційні фактори (умови продажу, здійснення платежів);

• маркетингові (унікальність, мережа збуту, сервісні послуги).

Конкурентоспроможність оцінюється шляхом порівняння двох чи більше аналогів, що обумовлює відносність даного показника. При оцінці враховуються не всі властивості, а лише ті, які викликають інтерес у споживача, задовольняючи його потреби. Рівень конкурентоспроможності визначається для окремого виду продукції для конкретного ринку збуту чи його сектора.

Як база порівняння можуть виступати: потреби покупців; величина корисного ефекту; конкуруючий товар; гіпотетичний зразок; група аналогів.

Види методів за принципом, що покладений в їх основу:

• органолептичні, регістраційні, вимірювальні, соціологічні (застосовуються при оцінці одиничних критеріїв конкурентоспроможності);

• експериментальні (застосовуються при оцінці одиничних критеріїв конкурентоспроможності, а також у рамках споживчої експертизи, дозволяють оцінити рівень якості товарів в реальних умовах експлуатації; мають високу достовірність, хоча трудомісткі і тривалі; особливо цінні результати порівняльних випробувань, які передбачають перевірку товару в реальних умовах експлуатації;

• розрахункові (застосовуються для визначення групового і узагальненого критеріїв);

• статистичні (використовуються при оцінці конкурентоспроможності товарів за результатами їх продажу (виявлення “лідерів продажу”), послуг зв'язку, установ культури);

• маркетингові (використовується для визначення поширеного критерію конкурентоспроможності – частки на ринку групи товарів, товаровиробників, організацій сфери послуг).

Для оцінки рівня конкурентоспроможності продукції та подальшого ранжування продукції може бути використаний оціночний показник конкурентоспроможності по кожному з видів продукції. Для його розрахунку необхідно виконати такі дії:

1) здійснюється вибір n найбільш значущих для оцінки рівня конкурентоспроможності продукції показників;

2) здійснюється присвоєння значущості (рангу) кожному з показників якості;

3) для кожного продукту по кожному з показників якості визначається місце. Максимальний бал надається найкращому по показнику якості продукту;

4) отримані бали перемножаться на значення рангу по кожному з показників;

5) знаходиться сума оцінок по кожному продукту;

6) знайдена сума оцінок ділиться на його ціну. Це й буде оціночний показник конкурентоспроможності. Продукт з найбільшим оціночним показником і буде найбільш конкурентоспроможним.

У цілому розрахунок оціночного показника можна представити у вигляді формули:

, (4.1)

де Ц_k – ціна k-го виду продукту;

P_i – ранг i-го фактора;

q_ik – оцінка (місце) k-го продукту по i-ому фактору.