- •1. Поняття управління та управлінського впливу
- •Законодавча діяльність
- •Виконавчо-розпорядча діяльність
- •Діяльність щодо здійснення правосуддя
- •2. Основні теорії управління
- •2) Класична або школа адміністративно-бюрократичного підходу (а.Файоль, л.Урвік, Дж.Муні та а.Рейлі, м.Вебер) (1920-1950)
- •3) Школа людських відносин або неокласична школа (е.Мейо)
- •5). Емпірична школа (п.Друкер, р.Девіс, л.Ньюмен, д.Міллер).
- •7). Нова школа (р.Акофф. Л.Берталанфі, с.Бір, р.Калман та ін.)
- •3. Сутність, зміст та функції державного управління
- •6). Школа соціальних систем (д.Марч, г.Саймон, а.Етціоні та ін.):
- •4. Державна установа: сутність та особливості діяльності як об’єкту управління
- •5. Бюрократія та подолання бюрократизму в системі державного управління
- •3).“ Реалістична ” концепція бюрократичної організації (г.Саймон, ч.Барнард) – серед.Хх ст.
- •4). “ Дисфункціональна теорія ” в.Остром і д.Валдо
Організаційна структура державної організації, установи:
І рівень (вищий рівень) складає керівник (начальник) державної організації, який формує загальну політику державної організації, визначає стратегічні цілі і основні напрямки діяльності. Цей рівень є стратегічним рівнем управління;
II рівень (середній рівень) формують заступники керівника (начальника), які координують і контролюють роботу підпорядкованих їм функціональних органів (керівників низової ланки). Вони визначають проблеми, розробляють пропозиції, готують інформацію для рішень, які приймаються керівниками вищої ланки і передають ці рішення у вигляді конкретних завдань нижчим керівникам;
IIІ рівень (низовий рівень) складають функціональні керівники підрозділів, тобто начальники відділів, які здійснюють контроль за виконанням завдань працівниками підлеглих їм підрозділів і забезпечують інформацією керівників вищих ланок;
IV рівень формують безпосередні виконавці завдань, тобто це головні, провідні спеціалісти, спеціалісти відділів
Субординація – “ чітка управлінська ієрархія ”
5. Бюрократія та подолання бюрократизму в системі державного управління
Основні концепції бюрократичної організації:
“ критична ” (К.Маркс);
“ раціональна ” (М.Вебер, В.Вільсон);
“ реалістична ” (Г.Саймон);
“ дисфункціональна ” (В.Остром, Д.Валдо)
Визначення поняття "бюрократія":
бюрократія (від фр. bureau — бюро, стіл, канцелярія та грец. κράτος — влада, панування)
структурно необхідна система з реалізації діяльності, пов'язаної із державним управлінням;
чиновництво як соціальна група;
управлінський апарат, що складається з призначених та ієрархічно організованих чиновників, діяльність яких є підзаконною, але водночас закритою для широкого загалу.
1).“ Критична ” концепція бюрократичної організації (К.Маркс)
Історично найдавнішими є погляди на бюрократію як суспільне явище К.Маркса (кін. XYIII - перш. пол. XIX ст.).
Ці погляди мали значний вплив на формування ставлення до бюрократії як явища і в Україні впродовж тривалого періоду її історії.
Основними рисами бюрократичної організації К.Маркс вважав такі:
підміна суспільного інтересу приватним (державного - інтересом конкретного чиновника);
неспроможність вирішувати серйозні проблеми суспільства;
викривлене сприйняття дійсності і відрив від неї;
корпоративність, кар'єризм як образ життя;
зазіхання на монопольну компетентність;
формалізм.
За К.Марксом: “ Бюрократія - це організм-паразит, принципово неспроможний бути ані носієм розумного, ані виразником загальних інтересів ”.
Це бачення орієнтувалося на ідею відмирання держави у майбутньому: якщо держави не буде, то для чого бюрократична організація?
2). Концепція "раціональної" бюрократії (В.Вільсон, М.Вебер кін. XIX – поч. XX ст.)
З утвердженням “раціональної” бюрократії, вирішення поточних управлінських справ перейшло до компетентних і неупереджених виконавців відповідно до встановлених норм і процедури.
Основні характеристики бюрократичної організації:
Чітка регламентація діяльності (зафіксована у відповідних нормах).
Деперсоніфікація функціонування.
Посадова субординація - основа ієрархічної організації.
Документування (та подальше зберігання) всієї внутрішньо організаційної діяльності.
Компетентність, професіоналізм фахівців організації.
Нейтральність стосовно політичних процесів.
Бюрократія для М.Вебера:
панування професіоналізму над некомпетентністю,
норми над свавіллям,
об'єктивності над суб'єктивізмом.
Основні принципи бюрократії за М.Вебером
Функціональна компетентність (посади займаються тільки за компетентністю).
Принцип бюрократичного авторитету (найсуворіше дотримання бюрократичної ієрархії).
Принцип формалізму (підпорядкування правилам, інструкціям, які чітко зафіксовані й визначені).
Принцип «без гніву й пристрасті» (виключення емоційного аспекту взаємодії).
Принцип професіоналізму (відповідність вимогам професійної кваліфікації).
Принцип корпоративізму (духовна близькість, збіг поглядів та відстоювання інтересів корпорації, тобто єдиного цілого).
Малиновський В. Я. Словник термінів і понять з державного управління. / К.: Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2005. - 254 с.)
