6. Методи вимірювання і контролю основних параметрів передавальних пристроїв при технічному обслуговуванні

Під технічним обслуговуванням розуміють комплекс операцій по підтримці працездатності або справності передавального пристрою при використанні за призначенням, очікуванні, зберіганні і транспортуванні. Технічне обслуговування передавальних пристроїв проводиться з метою:

1.Отримання достовірної інформації про технічний стан, працездатність та ефективність бойового використання;

2.Виявлення і негайного усунення причин, які можуть повести за собою відмови;

3.Перевірки технічного стану, виконання правил експлуатації, догляду, зберігання і умов бойового застосування.

Для досягнення останньої мети обов'язкові наступні види робіт:

1.Контрольно-перевірочні роботи, які полягають у вимірюванні та контролі параметрів передавального пристрою і режимів його роботи з метою виявлення готовності до бойового застосування;

2.Налагоджувальні та регулювальні роботи, що направлені на підтримання основних параметрів на заданому рівні;

З.Профілактичні міроприємства, що забезпечують надійність передавального пристрою за рахунок своєчасного попередження відмов шляхом їх прогнозування та заміни елементів, що відпрацювали встановлені ресурси.

7. Рлс на твердотільних пристроях

Безперервно, починаючи з перших магнетронів для використання в радіолокації проводились розробки НВЧ великої потужності, які володіли би високою надійністю та покращеними параметрами. Розробки ґрунтувалися на дослідженнях в області електронно-променевих, плазмових та феритових пристроїв, а також на вивченні об'ємних ефектів у напівпровідникових матеріалах. Генерування великої імпульсної та середньої потужності, необхідних для розв'язку задач радіолокації, було та залишається предметом найбільш значного технічного пошуку в радіоелектроніці.

Навіть для звичайних радіолокаційних систем з середніми параметрами необхідна імпульсна потужність порядку 100 кВт та середня потужність від 50 до 200 Вт. В залежності від призначення РЛС потужність яка потрібна на виході змінюється в самих широких межах, починаючи від малих потужностей невеликих переносних РЛС до величезних потужностей, необхідних для станцій контролю космічного простору та протиракетної оборони.

Базовий варіант твердотільної радіолокаційної системи може бути, в якому один твердотільний НВЧ генератор живить параболічну антену. Такий варіант використовується для малопотужних РЛС, але в більшості задач, які зустрічаються в радіолокації, необхідна імпульсна та середня потужність на один, два або три порядку більше отриманої за допомогою одного напівпровідникового генератора незалежно від його типу. Для отримання необхідної потужності потрібна сумісна робота великої кількості твердотільних генераторів, включених в тому чи іншому поєднанні*.

Для складання потужностей декількох генераторів розробник РЛС використовувати будь-який з двох основний видів їх складання. Генератори можна з'єднувати безпосередньо паралельно, утворюючи твердотільний еквівалент електронно-променевої лампи, або окремі генератори можна розподілити в апертурі ФАР з додаванням потужностей в просторі .

Принципи, покладені в сучасних РЛС, потребують мінімальної модифікації в тому випадку, коли безпосередньо замінити електронно-променеві НВЧ лампи відповідною кількістю твердотільних підсилювачів. Таке рішення представляє великий інтерес для деяких типів радіолокаційного обладнання, а також при модернізації застарілого обладнання для підвищення його надійності. Але з точки зору розробки нового обладнання цей варіант має ряд недоліків та обмежень :

1) з-за значних втрат в пристрої додавання потужностей знижуються ККД та вихідна потужність НВЧ генераторів;

2) вартість пристрою додавання потужності при великій потужності буде складати значну долю від вартості системи в цілому;

3) електронне відхилення променя антени може бути здійснене тільки за допомогою фазообертача великої потужності, 'Що також буде сприяти збільшенню втрат та зменшенню ККД;

4) при живленні антени потужним підсилювачем появляться втрати на розподілення поля в апертурі.

Одначе цей варіант володіє рядом переваг:

1) оскільки потрібний один приймальний пристрій, може бути застосовуватись лазер чи параметричний підсилювач, використання яких в антенній решітці зазвичай неможливо із-за економічних чинників;

2) твердотільні та електронно-променеві генератори можуть бути взаємозамінними для забезпечення резервування та поліпшення параметрів;

3) в випадку антен з механічним скануванням один генератор зручніше.