7. Індивідуальні завдання Теми рефератів:

1. Принцип істинності – основний принцип професії юриста.

2. Історія становлення юридичних деонтологічних знань.

3. Сучасні тенденції розвитку юридичної деонтології.

4. Роль юридичної деонтології в системі гуманітарних наук.

5. Соціальне значення юридичних деонтологічних знань.

6. Самостійність в роботі юриста.

7. Духовність як основа діяльності юриста.

8. Діяльність римських юристів як родоначальників юридичної теорії та практики.

9. Сучасні тенденції розвитку юридичної діяльності.

10. Значення юридичної діяльності як особливого різновиду соціальної практики.

11. Загальна характеристика юридичної практичної діяльності.

12. Особливості правової освіти в Україні.

13. Порядність і чесність як необхідні передумови діяльності юриста.

14. Адвокат – особа, що здійснює представництво інтересів осіб.

15. Адвокатська таємниця. Відповідальність адвоката за порушення присяги.

16. Правила адвокатської етики України: структура, зміст і значення.

17. Деонтологічний кодекс (Кодекс правил здійснення адвокатської діяльності адвокатів Європейського співтовариства): структура, зміст і значення.

18. Значення особистих якостей судді при здійсненні правосуддя.

19. Юридична спеціальність – нотаріус.

20. Прокурор у кримінальному та цивільному процесі.

21. Юрисконсульт – захисник наших прав.

22. Правовий статус слідчого.

23. Юридична практика і форми її виявлення.

24. Стадії цивільного процесу.

25. Стадії кримінального процесу.

26. Особливості розгляду цивільної справи в суді.

27. Конфлікти у юридичній практиці.

28. Психологічна культура спеціаліста-юриста.

29. Наукова культура спеціаліста-юриста.

30. Юридична дискусія.

31. Стиль професійної діяльності юриста.

32. Механізм формування політичної культури юриста.

33. Політична культура спеціаліста-юриста.

34. Громадські організації спеціалістів-юристів.

35. Правозахисна діяльність спеціалістів-юристів.

36. Підприємницька діяльність спеціалістів-юристів.

37. Правоохоронна діяльність спеціалістів-юристів.

38. Спеціаліст-юрист і міжнародне культурне співробітництво.

39. Юридична професія в зарубіжних країнах.

40. Правовий нігілізм та шляхи йо­го подолання.

41. Міжнародний деонтологічний кодекс.

42. Кодекс поведінки спеціаліста-юриста.

43. Таємниця та її види в діючому законодавстві України.

44. Деонтологічна правосвідомість юриста.

45. Інтелектуальна культура юриста та відповідальність за долю людей.

46. Соціальні конфлікти та їх прояв у сфері юридичної діяльності.

47. Фактори формування професійної свідомості та культури юриста.

8. Методи навчання

• лекційні заняття;

• семінарські заняття;

• практичні заняття;

• самостійна робота студента;

• індивідуальні навчальні заняття;

• індивідуальні та групові консультації.

Успішне вивчення курсу юридичної деонтології передбачає освоєння студентами лекційного матеріалу, його закріплення і поглиблення на семінарських і практичних заняттях, самостійне ознайомлення з норма­тивною, навчальною і науковою літературою.

Основним видом навчальних занять є лекції, призначені для засвоєн­ня теоретичного матеріалу з курсу юридичної деонтології.

Лекція – це аудиторне заняття з курсом або його частиною (пото­ком), яке проводиться провідними викладачами-лекторами (професора­ми і доцентами вищого навчального закладу, а також провідними науков­цями або спеціалістами, запрошеними для читання лекції), на якому викладаються основні положення досліджуваної дисципліни, її теоре­тичні проблеми, новітні наукові досягнення в конкретній сфері. Тематика курсу лекцій з юридичної деонтології вказана в тематичному плані на­вчальної дисципліни.

Лекційні заняття не орієнтовані на дублювання підручників і на­вчальних посібників. Основними завданнями, що визначають напря­мок лекційних занять, є: характеристика структури теми; розкриття змісту категоріального апарату теми.

Лекція є теоретичною основою семінарських і практичних занять для подальшого самостійного вивчення студентом курсу.

Академічна лекція, як правило, проводиться у формі публічного вис­тупу викладача, у процесі якого здійснюється передача певної інфор­мації. Однак лекція – це не монолог, а творче спілкування, взаємодія оратора і аудиторії. Тому студент повинен сприймати лекції й бути актив­ним під час її читання.

Самостійна робота студента над лекцією умовно складається з трьох основних етапів:

1) підготовка до лекції здійснюється заздалегідь, студент ознайом­люється з опорними тезами лекції конкретної теми, використовуючи рекомендовану нормативну і навчальну літературу;

2) сприйняття і конспектування лекції полягає у засвоєнні усного матеріалу і його короткого запису (конспектуванні). При конспектуванні необхідно переосмислити почуту інформацію, виділити основну думку лектора і стисло її викласти. Лекція не підлягає дослівному запису, за винятком формулювань, визначень, імен, найменувань нормативних актів і літератури, хронологічних і статистичних даних, підсумкових висновків по темі;

3) наступна робота над лекцією передбачає додаткове доопрацювання конспекту на основі самостійного вивчення рекомендованої норматив­ної, навчальної, наукової, монографічної літератури.

Семінарські заняття, які проводяться з академічною групою, є логі­чним продовженням лекційного курсу. На них поглиблюються, закріп­люються і деталізуються знання, отримані в ході лекції та у результаті са­мостійної роботи.

Мета семінарських занять – це підвищення теоретичного рівня знань в сфері юридичної деонтології, більш поглиблене вивчання склад­них чи спірних питань відповідної теми; контроль за засвоєнням знань, умінь, навичок студентів.

Семінарському заняттю повинна передувати підготовка студента згідно з визначеним планом. Для цього необхідно:

— вивчити і доповнити конспект лекції з даної теми;

— вивчити правові акти, які рекомендуються, спеціальну і навчальну літературу;

— уміло використовувати вивчений матеріал при відповідях;

— скласти конспект або тези відповіді по найбільш складних питан­нях заняття.

Студент на семінарському занятті зобов'язаний продемонструвати знання теоретичного матеріалу, здатність їх використовувати при вирі­шенні практичних завдань, уміння зрозуміло виражати свої думки в усній і письмовій формі, використовуючи правову термінологію.

При проведенні семінарських занять викладач може використовувати такі форми: вільне обговорення питань плану заняття в академічній групі; індивідуальну співбесіду з кожним студентом; виконання письмо­вих, у тому числі контрольних, робіт; заслуховування доповідей, по­відомлень, рефератів з найбільш складних питань і їх наступне колектив­не обговорення в групі. Крім зазначених форм, можливе застосування експрес-опитування студентів з вивчених тем.

Семінар – один з видів поточного контролю. На кожному занятті викладач оцінює ступінь підготовки студента по темі. Підсумкові оцінки вносяться в спеціальний журнал.

Практичне заняття також є аудиторним, що проводиться з академіч­ною групою, під час якого вивчаються та формуються навички, прийоми, методи і способи застосування теоретичних знань, отриманих на лекціях і семінарах, на практиці.

Мета практичного заняття:

— вміння застосовувати теоретичні положення у практичній діяль­ності;

— придбання навичок правозастосовної діяльності;

— ознайомлення з практичною діяльністю за допомогою зустрічей із практикуючими юристами;

• формування навичок самостійної роботи студента;

• розвиток юридичного мислення.

Умови досягнення мети:

— сумлінна підготовка студентів до занять;

• активна участь в дискусії, яка організована викладачем з обгово­рюваних питань при виконанні завдання і т.д.

Самостійну роботу варто починати з вивчення тексту лекції, потім прочитати і законспектувати у зошит для семінарських занять відповідний матеріал підручника та інших джерел. Читати треба уважно, всебічно й критично аналізуючи прочитане. Зустрівши нове, незрозуміле слово або вираз, обов’язково слід з’ясувати його зміст – адже, не зробивши цього, студент ризикує невірно сприйняти значення слова, виразу чи взагалі усього тексту. Тут варто скористатися відповідними словниками або ж іншими допоміжними джерелами. Перелік рекомендованої літератури не є вичерпаним. Студенти мусять використовувати інші джерела й особливо періодичні видання.

Реферати, передбачені планами семінарських занять, присвячуються складним питанням, що ґрунтовно не розглядаються у навчально-методичній літературі й потребують опанування додаткових наукових джерел. Обсяг реферату має відповідати приблизно 7-10 хвилинам доповіді. Реферативні повідомлення заслуховуються й обговорюються у ході семінару і лише у виключних випадках без доповіді перевіряються викладачем. Надалі реферати можуть бути основою для написання відповідної наукової роботи.

Реферат (від лат. referо – повідомляю) – короткий виклад у письмо­вому вигляді або у формі публічної доповіді змісту наукових праць, літератури з теми, конкретного питання. Реферати до семінарських за­нять є одним із видів індивідуальних завдань навчально-дослідного характеру, метою яких є закріплення і поглиблення знань студентів. Періодичність підготовки та виконавців рефератів визначають викла­дачі, що ведуть семінарські заняття в академічних групах. Теми рефе­ратів визначають за допомогою методичних матеріалів або їх обирає викладач. Вони мають відповідати загальним темам семінарських за­нять, конкретизувати окремі питання, ключові елементи тем. Основні вимоги до змісту реферату:

• в основі реферату має бути певна сума фактичних і теоретичних даних, що їх слід викладати відповідно до існуючого плану;

• особливу увагу необхідно приділяти пошуку необхідних норма­тивно-правових матеріалів, їх систематизації, з'ясуванню основних по­нять і категорій з теми;

• у кінці роботи, підбиваючи підсумки, слід узагальнити викладе­ний матеріал і зробити власні висновки щодо досліджуваної проблеми.

Існують певні вимоги до оформлення реферату. Обсяг реферату в середньому не має перевищувати десяти сторінок. Титульну сторінку оформлюють відповідно до загальних вимог. На другій сторінці викла­дають план реферату. В тексті роботи слід виділяти і, можливо, озаглав­лювати відповідні розділи плану. Сторінки роботи нумерують. При використанні літературних джерел у тексті реферату необхідно робити посилання. Наприкінці роботи на окремому аркуші міститься список використаної літератури.

Виконаний реферат здають на кафедру для перевірки перед почат­ком семінарських занять. Студентів, які не написали або написали ре­ферат на незадовільну оцінку, до заліку не допускають.

Опанування положень курсу передбачає не тільки міцне засвоєння тих чи інших категорій, характерних рис та ознак, але й розуміння різних точок зору щодо досліджуваних питань і, головне, усвідомлення практичного значення набутих знань з юридичної деонтології.

Крім зазначених трьох основних видів аудиторних занять при ос­воєнні курсу юридичної деонтології проводяться індивідуальні заняття і консультації.

Індивідуальні навчальні заняття проводяться з окремими студентами з урахуванням індивідуального навчального плану, з метою підвищення рівня їхньої підготовки і розкриття індивідуальних творчих здібностей.

Консультація – це форма навчального заняття, на якому викладач пояснює групі студентів чи окремому студенту певні теоретичні поло­ження чи аспекти їх практичного застосування, відповідає на запитання, дає рекомендації, як освоїти теми курсу, що виносяться на самостійне вивчення.

Опрацювання тем семінарських занять або окремих їх питань може відбуватись у різних формах: співбесіди, загальногрупові дискусії, заслуховування й обговорення рефератів, виконання письмових робіт, розв’язання тестових завдань.

Результати, отримані студентами на семінарських і практичних занят­тях, враховуються при проведенні підсумкового контролю з навчальної дисципліни. Формою такого контролю з юридичної деонтології є семест­ровий недиференційований залік. Знання оцінюються по двобальній шкалі – "зараховано" і "не зараховано".

Студент допускається до семестрового заліку тільки за умови вико­нання усіх видів робіт, передбачених планом навчальної дисципліни.