3.2 Лабораторні критерії:

• нормохромна нормоцитарна еритпоетинзалізодефіцитна анемія (рідше – дефіцитна за вмістом білка, вітамінів)

• гіперкреатинінемія, підвищення вмісту сечовини

• зменшення ШКФ (формули для розрахунку наведено в додатку 4)

• гіпо- та ізостенурія, зниження осмоляльності сечі

• гіпокаліємія при поліурії, гіперкаліємія при олігурії

• метаболічний ацидоз

• гіперфосфатемія, гіпокальціємія, гіперпаратиреоз

• підвищення рівня електролітів (магнію, алюмінію) та токсинів

1. Кропивниця. Визначення. Типи. Етіологія.

Кропив′янка (urticaria) – це захворювання, яке характеризується появою на шкірі пухирців досить чітко контурованих або сверблячих плям, папул розміром від кількох міліметрів до десяти і більше сантиметрів. Висип з′являється швидко, елементи можуть зливатися і поширюватися на всю поверхню тіла. Виділяють: алергічну, ідіопатичну кропив′янку, кропив′янку внаслідок дії низької та високої температури, дерматографічну, вібраційну, холінергічну, контактну, спадкову, кропив′янку не уточнену.

Етіологічними чинниками найчастіше є:

1. лікарські препарати (антибіотики, рентгеноконтрастні речовини, білкові препарати), тощо;

2. харчові продукти;

3. фізичні фактори (натискання, вібрація, сонячне опромінення, тепло, холод, тощо).

4. У патогенезі псевдоалергічного варіанту кропив′янки важливу роль відіграє патологія травневого каналу, яка реєструється практично у всіх хворих. Найчастіше спостерігаються ураження гепатобіліарної системи.

5. Інгаляційні: пилкові, корм для риб тощо;

6. Епідермальні.

2. Характеристика основних типів кропивниці.

Алергічна кропив′янка – захворювання алергічного генезу, основним клінічним симптомом якого є уртикарна висипка на шкірі. Висип харакреризується значною сверблячкою та повною зворотністю. В основі її патогенезу лежать імунопатологічні реакції, але провідна роль належить реагіновому механізму. У цієї категорії хворих кропив′янка часто поєднується з респіраторними проявами. Ідіопатична кропив′янка – захворювання невідомого генезу, з появою характерних уртикарних елементів на шкірі. За перебігом поділяють на гостру і хронічну (більше 6 тижнів). Висип характеризується значною сверблячкою та повною зворотністю елементів, часто торпідністю до стандартної протиалергічної терапії. Діагноз ідіопатичної кропив′ян-ки ставиться тоді, коли незважаючи на всебічні і багаторазові дослідження причину захво-рювання виявити не вдається. В багатьох випадках причинне значення можуть мати салі-цилати, які містяться в природних продуктах харчування, а також хімічні додатки: нітри-ти, бензоати, барвники. Кропив′нка в наслідок дії низької та високої температури. Характеризується виник-ненням уртикарних елементів після дії холодового та теплового фактору, або фактору випромінювання. Може носити як локалізований так і генералізований характер. Висип сверблячий має повну зворотність, часто поєднюється з ангіоневротичним набрякком Квінке. Дерматографічна кропив′янка. Захворювання при якому виникають лінійні уртикарні елементи та гіперемія шкіри як наслідок її механічного подразнення. Характерна локалізація в місцях тривалого тиску предметів одягу та шкіряних складках. Ознаки захворювання можуть розвинутись негайно або протягом 4-6 годин. У період загострення можуть спростергігатись системні реакції. Холінергічна кропив′янка. Розвивається після різноманітних впливів на організм, які призводять до підвищення температури тіла (гарячі ванни, душ, енергійні фізичні вправи). Висип у вигляді дрібних (1-2 мм) уртикарних елементів локалізується, як правило, на тулубі, відзначається сильним свербінням. Елементи блідо-рожевого кольору обмежені широким кільцем яскравої еритеми.