2. Уніфікація та стандартизація документів

Велике значення у виконанні цих вимог мають уніфікація та стандартизація документів. Під уніфікацією документів розуміють розробку єдиних зразків документів для оформлення однотипних господарських операцій на підприємствах, в організаціях і установах незалежно від виду діяльності та форм власності. Так, уніфіковано всі банківські та касові документи, бланки авансових звітів та посвідчень на відрядження, товарно-транспортних накладних, розрахунково-платіжних відомостей, податкових накладних та інших документів. Уніфікація документів забезпечує широту використання, можливість всебічного опрацювання на ПЕОМ, масове тиражування бланків, що здешевлює їхню вартість.

Під стандартизацією документів розуміють встановлення для бланків однотипних документів однакових, найбільш раціональних розміру і форми із завчасним визначенням розміщення відповідних реквізитів. Друкування стандартних бланків документів великими тиражами дає значну економію паперу, здешевлює їх виготовлення.

Розробляє і затверджує типові форми первинного обліку Державний комітет статистики (Держкомстат) України. 

Контрольна робота

Варіант 1

1. Скласти таблицю "Функціональні стилі сучасної української мови", враховуючи основне призначення, ознаки, мовні засоби стилів.

2. Класифікація документів.

3. Синоніми та пароніми в ділових паперах

Варіант 2

1. Скласти текст фахової документації (полілог, монолог, діалог) на тему "Екскурсія до...", вживаючи термінологію ділових паперів.

2. Скласти такі документи: автобіографія, заява, резюме.

3. Стильові різновиди української мови.

Варіант 3

1. Стильові різновиди української мови.

2. Скласти такі документи: телеграма, доповідна записка, оголошення.

3. Дати визначення та навести приклад автобіографії

Варіант 4

1. Синоніми в діловому мовленні.

2. Скласти такі документи: протокол, розписка, доручення.

3. Синоніми та пароніми в ділових паперах

Підсумкове заняття

Варіант 1

1. Основними ознаками літературної мови є такі:

а) унормованість;

б) наявність усної і писемної форм існування;

в) наявність територіальних діалектів;

г) поліфункціональність;

ґ) наддіалектна форма існування;

д) функціонування у галузі державної та політична діяльності.

2. Сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації, - це:

а) орфографічні правила;

б) граматичні правила;

в) мовні норми;

г) стилі української мови.

3. Сукупність норм літературної мови, що регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень та наголошенні слів, — це:

а) норми наголошення слів;

б) норми інтонування слів;

в) орфоепічні норми.

4. Принципами української орфографії є такі:

а) орфоепічний;

б) фонетичний;

в) синтаксичний;

г) морфологічний;

ґ) соціолінгвістичний;

д) історичний;

є) лексичний;

є) смисловий.

5. Мовний стиль — це:

а) різновид національної мови, що є засобом спілкування у географічно обмежених мовленнєвих колективах;

б) сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання;

в) властивий художникові слова чи іншому носієві мови стиль, який стає об'єктом дослідження лінгвістів.

6. Обговорення, відстоювання та пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, сприяння суспільному розвитку — мета мовлення:

а) розмовного стилю;

б) публіцистичного стилю;

в) художнього стилю;

г) офіційно-ділового стилю.

7. Мовними особливостями офіційно-ділового стилю є:

а) використання суспільно-політичної, емоційно забарвленої лексики;

б) використання канцелярської лексики;

в) широке застосування слів у переносному значенні;

г) гранично точний виклад;

ґ) переважання складносурядних речень;

д) широке вживання готових словесних формул.

8. Документ — це:

а) друкована стандартна форма ділового папера з рек­візитами, що містять постійну інформацію;

б) основний вид ділового мовлення, що фіксує і передає інформацію, підтверджує її достовірність, об'єк­тивність;

в) сукупність реквізитів, розташованих у певній по­слідовності.

9. За походженням виділяють такі види документів:

а) вхідні;

б) вихідні;

в) службові;

г) особисті;

ґ) стандартні;

д) індивідуальні.

10. За місцем виникнення виділяють такі види документів:

а) внутрішні;

б) зовнішні;

в) вхідні;

г) вихідні;

ґ) стандартні;

д) індивідуальні.

11. Повна копія відправленого з підприємства, установи організації документа — це:

а) витяг;

б) копія;

в) оригінал;

г) виписка;

ґ) відпуск.

12. За призначенням виділяють такі види документів:

а) для службового користування;

б) щодо особового складу;

в) для загального користування;

г) організаційні;

ґ) довідково-інформаційні;

д) організаційно-розпорядчі;

є) розпорядчі;

е) обліково-фінансові;

ж) довідкові;

з) господарсько-договірні.

13. Документи, що створюються окремими особами поза сферою їх службової діяльності, — це:

а) індивідуальні документи;

б) особисті документи;

в) службові документи;

г) власні документи.

14. Група реквізитів та їх постійних частин, відтворена на бланку документа як єдиний блок, — це:

а) бланк;

б) формуляр-зразок;

в) штамп.

15. На бланках дату підписання документа ставлять:

а) під текстом зліва;

б) у правій верхній частині під назвою виду докумен­та і заголовком;

в) у лівій верхній частині разом з індексом на спец­іально відведеному для цього місці.

16. Гриф узгодження — це:

а) внутрішнє узгодження документа;

б) зовнішнє узгодження документа;

в) узгодження документа з підрозділами та службо­вими особами установи.

17. Віза — це:

а) зовнішнє узгодження документа;

б) узгодження документа з підвідомчими та не­підвідомчими організаціями;

в) внутрішнє узгодження документа.

18. Змінний реквізит, який містить інформацію про по­дальшу роботу з документом, — це:

а) гриф погодження;

б) резолюція;

в) підтвердження;

г) гриф затвердження.

19. Сукупність послідовно об'єднаних змістом і побудова­них за правилами мовної системи речень — це:

а) документ;

б) текст документа;

в) назва виду документа;

г) абзац.

20. Від першої особи пишуться такі документи:

а) протокол;

б) заява;

в) автобіографія;

г) довідка;

ґ) доповідна записка;

д) наказ;

є) характеристика.

21. Документи щодо особового складу — це:

а) документи, у яких фіксуються угоди між сторона ми про встановлення ділових відносин, пов'язаний із господарською діяльністю, і які регулюють її відносини;

б) документи, пов'язані з процесом зарахування особі на роботу і її звільнення, визначенням і забезпеченням прав та обов'язків працівника, що регламентуються законодавством України;

в) угоди між особами, що наймаються на роботу, та керівниками підприємств (установ, організацій), за якими працівники зобов'язуються виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а керівний підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченої законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.