1.4.2. Розвиток студентського колективу

студентської групи, характерне

Дружба - найнеобхідніше життя, тому що ніхто побажає собі життя без дру навіть коли б він мав усі блага.

Аристоте

Студентська група за час свого існування розвивається . офіційно створеної деканатом і наказом ректора групи до згуртоване колективу. За даними дослідження, на останньому курсі група-колек може знову розпадатися на мікрогрупи.

Визначимо стадії розвитку студентської групи:

1 стадія - асоціація - первинне об'єднання студентів загальними ознаками. Група існує номінально за списком декана Організатором життя є староста і куратор. Вони висувають вимоги ще трудової дисципліни, виконання режиму, норм поведінки, які стосують-кожного студента і групи загалом. Взаємини опосередковуютьс переважно особистісно значимими цілями (група друзів, приятелів).

Куратор знайомиться з кожним членом групи, вивчає мотие вступу до вищого навчального закладу, настанови щодо виконань, обов'язків, індивідуальні особливості характеру тощо (за допомогою

«ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ»

. _ппдопяк, В.І. Юрченко

_нКЄтування, тестів, індивідуальних бесід та ін.), виокремлює найбільш активних, чутливих до справ і життя групи.

Для студентів розпочинається період адаптації' до студентського ^_иТтя і вимог викладачів, відбувається засвоєння правил внутрішнього розпорядку вищої школи, традицій факультету тощо.

2 стадія - кооперація: адаптація як соціально-психологічна, так і дидактична майже відбулася. Хоча в групі переважають ділові стосунки (спрямовані на досягнення бажаного результату при розв'язанні конкретного завдання в певному виді діяльності), але вже диференціюються і міжособистісні взаємини. Виявляються неофіційні організатори, авторитетні активісти. За ними закріплюються соціальні настанови та керівництво внутрішнім життям групи. Саме актив регулює формальну структуру контактів між членами групи. У студентів виявляється та зростає інтерес до справ групи, є готовність проявляти активність щодо їх реалізації.

Соціальні позиції кожного диференціюються, формується громадська думка, групова мораль. Студенти об'єднуються в малі групи (2-5 осіб) і в кожній з'являється лідер. Взаємодія в малих групах виникає на основі симпатій, спільних інтересів.

На цьому етапі розвитку групи кураторові треба працювати з активом, аналізувати міжособистісні стосунки, які встановлюються між членами групи (наприклад, за допомогою методики соціометрії). Для чого? Важливо своєчасно вживати заходи (індивідуальна бесіда, групові збори) щодо корекції становища окремих студентів у групі, особливо стосовно ізольованих студентів: залучати їх до спільних справ, доручати їм завдання, щоб розкрити їх позитивні якості (а можливо, і здібності). Треба застерігати від вияву в окремих студентів авторитаризму, зухвалої поведінки, ігнорування інтересами групи.

На цій стадії стиль роботи керівника групи повинен бути гнучким, Диференційованим. Куратор повинен знати й малі групи, їх лідерів, до кожної малої групи знайти доцільні індивідуальні засоби впливу (насамперед на лідерів), знати думку кожної групи. Ступінь впливу керівника на групу в цей період повинна бути максимальною.

Загальна вимога до групи на цій стадії така: виявляти чуйність до ^т°варишів, повагу один до одного, допомагати один одному та ін. Лише ^пРи таких умовах група досягне вищого рівня свого розвитку.

З стадія - студентська академічна група стає колективом. Ознаки студентського колективу:

Л.Г. Подоляк, В.І. Юрчвико

«психологія вищої ц

«ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ»

• Кожен член групи безумовно приймає на себе цілі та заЕ спільної навчально-професійної діяльності, яка вже має ефективність. ,

• Група характеризується високим рівнем організованості* згуртованості - це команда однодумців. Згуртованість визначає єдністю ціннісних орієнтацій, співпадають погляди, оцінки, ставле стосовно подій в групі загалом і кожного її члена. При зближенні оц. зростає й емоційна прихильність студентів групи до її спільних сп|| Структура формального і неформального спілкування співпадає.

• Багато членів групи мають статус неформального лідера тих, кому віддають перевагу при вирішенні питань життя колективу.

• В офіційних керівників виявляється демократичний ся керівництва.

• Для кожного члена групи вона стає референтною, тс орієнтиром для наслідування, авторитетом. Група виконує функ взірця для оцінювання свого «Я», своєї поведінки та оцінки інших. «Мі так кожен ставиться до своєї групи.

• Група як колектив може бути взірцем і для інших студентсь груп, впливати на них (наприклад, при вирішенні питань факультетських зборах, в органах самоврядування), виявг інтергрупову активність, особливо з боку лідерів груп, які користуюі авторитетом на факультеті.

• У такому колективі існують негласні норми поведінки (ко> поводить себе так, як прийнято в групі). Якщо хтось порушує такі праві йому неодмінно роблять зауваження. Навіть у манері одягатис (порівняйте з офісом).

• Колектив виявляє згуртованість. Якщо вирішуються важлк проблеми, то група працює злагодженіше й результативніше.