Методичні рекомендації до вивчення теми.

Починати вивчення теми необхідно з детального визначення основних понять. Перш за все, необхідно з’ясувати значення термінів «суб’єкт господарювання» та «учасник відносин у сфері господарювання». Оскільки будь-яке визначення містить у собі основні ознаки предмету чи явища, – для його детального усвідомлення необхідно проаналізувати усі ознаки суб’єкта господарювання, розкрити їх зміст та значення (визначені у ст. 55 Господарського кодексу України).

Для упорядкування суб’єкти господарювання прийнято класифікувати. Класифікацію можна здійснювати за різними критеріями. Відповідно до ГКУ усі суб’єкти господарювання прийнято поділяти на господарські організації, фізичних осіб-підприємців, філії та відокремлені підрозділи господарських організацій, створені ними для здійснення господарської діяльності. За безпосереднім відношенням до здійснення господарської діяльності суб’єкти господарювання поділять на суб’єктів основної ланки господарювання, суб’єктів господарського керівництва, господарські об’єднання.

Однак найбільш послідовною ознакою для класифікації суб’єктів господарювання є організаційно-правова форма суб’єкта господарювання, що характеризує специфіку його створення, майнового статусу, характеру його прав та особливості відповідальності за зобов’язаннями суб’єкта.

Студентам слід знати ознаки, через які розкривається організаційно-правова форма, її значення, основні організаційно-правові форми юридичних осіб – суб’єктів господарювання.

Однією з особливостей суб’єкта господарювання є особлива процедура легалізації (реєстрації в установленому законом порядку). Необхідно з’ясувати, які умови висуваються законодавством для реєстрації фізичної та юридичної особи – суб’єкта господарювання, які необхідно подати документи, яка процедура реєстрації, хто її здійснює, порядок внесення змін до реєстраційних даних. Наостанок необхідно встановити, якими є підстави та порядок припинення суб’єктів господарювання (окрім процедури банкрутства, яка розглядатиметься окремо).

Фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності мають ряд відмінностей від юридичних осіб. Навіть загальні ознаки суб’єктів господарювання мають неоднакове значення для фізичних і юридичних осіб (наприклад, організаційна єдність, майнова відокремленість тощо). Водночас здійснення підприємницької діяльності індивідуальними підприємцями в Україні надзвичайно розповсюджене. Це зумовлює важливість детального розгляду студентами цієї організаційно-правової форми господарювання. Необхідно знати умови, які висуваються законодавством до осіб, які хочуть зареєструватися як індивідуальні підприємці (вік, документи тощо). Слід звернути увагу на особливості реєстрації підприємцями неповнолітніх осіб, одружених осіб тощо.

Індивідуальні підприємці можуть здійснювати будь-які види підприємницької діяльності крім тих, щодо яких законодавством встановленні умови її здійснення виключно у певній (відмінній від названої) організаційно-правовій формі. Однак фізична особа-підприємець має право виступати засновником або співзасновником суб’єктів господарювання будь-якої організаційно-правової форми і, таким чином, здійснювати будь-які не заборонені законом види господарської діяльності (наприклад, банківська діяльність, страхування, довірче управління майном тощо).

Певні особливості має також припинення господарської діяльності індивідуальними підприємцями, процедура банкрутства щодо них.

Студентам слід детально ознайомитися з підприємством як надзвичайно поширеною організаційно-правовою формою суб’єктів господарювання. Підприємства можна класифікувати за різними критеріями (форма власності, порядок заснування, розміри). Слід знати види підприємств за кожним із названих критеріїв, характеризувати їх, вміти визначати основні спільні та відмінні риси таких підприємств. Слід приділити особливу увагу колективним підприємствам (підприємствам колективної власності), які передбачені ГКУ (гл. 10), але доцільність їх виділення у зв’язку зі втратою чинності Закону України «Про власність» є сумнівною. Підзаконними актами передбачено, що в подальшому вони не створюються.

Ще однією поширеною організаційно-правовою формою суб’єктів господарювання в сучасних умовах є господарські товариства, які дозволяють поєднати капітали та/або підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку. Студентам слід знати їх основні види (акціонерне товариство, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, повне та командитне товариства). Кожному із п’яти названих видів необхідно дати загальну характеристику (підвиди, якщо є, порядок заснування, установчі документи, мінімальний статутний фонд, відповідальність за зобов’язаннями, правовий статус учасників, порядок управління, порядок припинення, виходу одного з учасників тощо). Характеристика кожного з видів господарських товариств дозволить, узагальнюючи, визначити їх відмінні та спільні риси, переваги та недоліки кожного із названих видів.

Під час розгляду теми, присвяченої суб’єктам господарювання важливо усвідомити, що існує доволі велика кількість їх організаційно-правових форм, які неможливо детально розглянути в межах навчального курсу. Тому необхідно знати нормативні документи, якими такі організаційно-правові форми визначаються, звернути увагу на особливості правового статусу інших, найбільш поширених, суб’єктів господарювання. Основними нормативно-правовими актами, яким визначаються організаційно-правові форми суб’єктів господарювання є «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» ДК 002:2004, затверджена наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 05.11.2007 р. №297, ГКУ, окремі закони (наприклад, «Про фермерське господарство», «Про кооперацію», «Про кредитні спілки» тощо).

Детальну увагу слід приділити таким суб’єкта господарювання: кооперативам, виробничим кооперативам, фермерським господарствам, кредитним спілкам.

Окрему категорію з-поміж суб’єктів господарювання складають суб’єкти некомерційного господарювання. Це питання безпосередньо пов’язане з першою темою, де Ви з’ясовували сутність і мету здійснення некомерційного господарювання. Тут студентам слід детально з’ясувати організаційно-правові форми, у яких може здійснюватися некомерційне господарювання, особливості правового статусу таких суб’єктів (зокрема, порядок створення, види діяльності, режим оподаткування, порядок припинення). Особливу увагу слід приділити розмежуванню понять «неприбуткова організація» і «суб’єкт некомерційного господарювання» (співвідносяться як ціле і частина). Необхідно з’ясувати які неприбуткові організації, відповідно до законодавства, не можуть бути суб’єктами некомерційного господарювання. Після з’ясування цих загальних засад доцільно охарактеризувати окремі види суб’єктів некомерційного господарювання (благодійні організації та фонди, більшість кооперативних організацій, релігійні громади тощо).

До окремої категорії суб’єктів господарювання можна віднести господарські об’єднання – господарські організації, утворені у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Студентам необхідно знати основні їх групи (договірні та статутні), види (асоціація, корпорація, консорціум, концерн), характеризувати їх (порядок та мета створення, установчі документи, правовий статус учасників, порядок виходу тощо).

Окремим питанням є з’ясуванню системи і правового статусу такого різновиду суб’єктів господарських правовідносин, як органи господарського керівництва. Необхідно приділити увагу всім елементам системи, але зосередити увагу доцільно на т. зв. «господарському міністерстві».

Глибоке вивчення теми, присвяченої суб’єктам господарювання є запорукою подальшого успішного оволодіння навчальним матеріалом курсу.