Вузлики на пам’ять! Правила вітання

Першим вітається:

• молодший зі старшим;

• підлеглий з керівником;

• чоловік із жінкою;

• молода жінка з літнім чоловіком.

Незалежно від віку, статі, посади:

• той, хто проходить повз когось або переганяє його;

• той, хто підходить до гурту;

• той, хто заходить у приміщення.

Словесні вітання слід супроводжувати невербальними знаками:

• жінки – плавним нахилом голови;

• чоловіки – легким схилянням верхньої частини тулуба і/або голови;

• молоді люди – такими ж, але трохи нижчими поклонами.

Вітаючись, треба:

• привітно усміхнутися і дивитися людині у вічі;

• вийняти цигарку з рота, а руки з кишень;

•  зняти темні окуляри;

•   чоловікові підвестись і стояти доти, доки жінка не сяде або не піде.

Першим руку подає:

• старший молодшому,

• жінка чоловікові;

• соціально вищий соціально нижчому;

• подають тільки праву руку.

У руку цілують:

• тільки заміжніх і старших жінок;

• дівчат цілують у щічку;

• руку жінки беруть за пальці, підносять і в легкому нахилі голови цілують у тильну сторону пальців або ж у передню частину тиль­ної сторони долоні;

• під час поцілунку чоловік має зняти капелюха й рукавиці.

Отже, вітайтеся завжди привітно, незалежно від того, який у вас настрій.

2. Формули прощання

Прощання – слова, які вимовляються перед розлукою, розста­ванням.

Український мовленнєвий етикет має різноманітні формули прощання:

До побачення! (у будь-якій ситуації).

Усього найкращого! Усього доброго! На все добре! (у будь-якій ситуації з відтінком побажання).

До зустрічі! (замість До побачення, коли передбачена зустріч).

До завтра!

До неділі! До зустрічі в неділю!

Хай щастить вам! Щасти тобі! (невимушене, дружнє, з побажанням).

На добраніч! Добраніч! Спокійної ночі! (прощання на ніч).

Всього! Привіт! (уживають добре знайомі, близькі люди, найчастіше молоді. Привіт кажуть як при зустрічі, так і при прощанні).

Прощайте! Прощавайте! (коли розлучаються на довгий час).

Бувай! Бувайте! Бувайте здорові! Бувай здоровий!

Ходи здоровий! Ходіть здорові! (розмовне).

Дозвольте попрощатися! (офіційне).

Дозвольте відкланятися! (офіційне, уживають люди старшого віку).

Пока! (просторічне).

Вибачте, мені час (пора) іти!

На жаль, я поспішаю.

Сподіваюсь, ми скоро побачимось.

Щасливо!

Щасливої дороги!

Прощальним фразам можуть передувати такі фрази:

Уже пізно;

Мені пора;

Будемо прощатися;

Шкода (жаль), але я мушу йти;

Ми прекрасно провели час;

Дякую (тобі, Вам) за зустріч!

Вдячний за все!

Даруй (те), що так довго тебе (Вас) затримав.

Не буду більше зловживати твоїм (Вашим) часом (терпливістю, твоєю (Вашою) гостинністю);

Не можу (тебе, Вас) довше затримувати.

При прощанні прийнято передавати вітання близьким, рідним чи друзям співрозмовника, навіть якщо з ними особисто не знайомі. Передавай вітання (привіт)... Вітання вашим батькам! Вітайте ваших батьків!

Прощаючись, за звичаєм, подають руку, а близьких людей, рідних – цілують.

3. Етикетні формули вибачення

Просити вибачення можна у формі:

Пробачте (вибачте) мені, будь ласка.

Прошу вибачення (але не Вибачаюсь!).

Простіть мені. Даруйте мені (розмовне).

Перепрошую (діалектне, характерне для подільських, волинських та інших південно-західних говірок, виникло під впливом польської мови).

Я дуже жалкую...

Мені дуже шкода...

Прийміть мої вибачення...

Дозвольте просити вибачення...

Не гнівайтесь на мене...

Я не можу не попросити вибачення...

Якщо можеш, вибач мені...

Не сердься на мене..

Вибачати можна:

Будь ласка (тобто Вибачаю).

Нічого.

Нема за що (розмовне).

Ну що Ви! (розмовне).

Якщо хочемо про щось запитати незнайому людину, потрібно використати спочатку звертання (Пані! Добродійко! Жіночко! (розмовне). Бабусю! тощо), потім привітатися, а далі:

Вибачте, будь ласка, Ви не знаєте...?

Вибачте, будь ласка, Ви не скажете...?

Вибачте, будь ласка, чи не могли б Ви сказати...?

Вибачте, будь ласка, чи не могли б Ви мені допомогти...