- •Затверджено на засіданні ради університету:
- •Лабораторна робота №2 алкани
- •Лабораторна робота № 3 алкени
- •Дослід 4. Одержання ацетиленіду міді (I)
- •Лабораторна робота № 4 арени
- •Лабораторна робота № 5
- •Дослід 1. Нітрування нафталіну
- •Дослід 2. Сульфування нафталіну
- •Дослід 4. Одержання фенолфталеїну
- •Лабораторна робота № 6 гідроксисполуки
- •Дослід 5. Взаємодія етиленгліколю та гліцерину з гідроксидом міді (іі)
- •Дослід 6. Властивості фенолу
- •Дослід 3. Властивості алізарину
- •Лабораторна робота № 7 оксосполуки Дослід 1. Окислення формальдегіду (якісні реакції на альдегіди):
- •Дослід 2. Відношення ацетону до гідроксиду міді (іі)
- •Дослід 3. Взаємодія альдегідів і кетонів із гідросульфітом натрію
- •Лабораторна робота № 8 карбонові кислоти Дослід 1. Властивості оцтової кислоти:
- •Дослід 2. Одержання складних ефірів:
- •Дослід 3. Властивості щавлевої кислоти:
Дослід 3. Властивості алізарину
а) Взаємодія алізарину з гідроксидом натрію
У пробірку з 8-10 мл води вносять 0,02 г алізарину, вміст пробірки перемішують. До одержаної суспензії додають 1-2 мл 5%-го розчину NaOH. Утворюється інтенсивно забарвлений фіолетово-синій розчин.
б) Одержання алізарину з його похідних
До одержаного у попередньому досліді розчину доливають 5%-ий розчин HCl. Випадає осад алізарину у вигляді пластівців.
Дослід 4. Одержання фенолфталеїну
У пробірці змішують при струшуванні 0,1 г дрібно розтертого фталевого ангідриду з подвійною кількістю фенолу, а потім до суміші додають 1-2 краплі концентрованої H2SO4. Вміст пробірки обережно нагрівають у полум’ї пальника протягом 2-3 хв. до розплавлення суміші й утворення темно-червоного забарвлення. Після остигання суміші, що містить фенолфталеїн, доливають при струшуванні 5 мл гарячої води.
До 3-5 крапель водного кислого розчину фенолфталеїну, який наливають у пробірку, додають 2 н. розчин NaOH. З’являється малинове забарвлення. До одержаного розчину додають по краплях 2 н. розчин HCl. Розчин знебарвлюється.
Лабораторна робота № 6 гідроксисполуки
Дослід 1. Розчинність спиртів у воді
В окремі пробірки наливають по 1 мл етилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів, етиленгліколю та гліцерину. Додають у кожну пробірку по 3 мл води й енергійно струшують.
Дослід 2. Горіння спиртів
У фарфорові чашки наливають по 1...2 мл спиртів, розміщуючи їх у порядку збільшення молекулярної маси (етиловий, пропіловий, бутиловий, аміловий). Підпалюють спирти та порівнюють характер полум’я.
Дослід 3. Виявлення води у спирті
У
фарфорову чашку вміщують приблизно 1 г
кристалічного
і нагрівають його на полум’ї пальника
до зникнення блакитного забарвлення.
У суху
пробірку наливають 2...3 мл етилового
спирту й уносять у нього одержаний
безводний
білого кольору. Нагрівають пробірку на
водяній бані та розмішують її вміст.
Дослід 4. Окислення етилового спирту оксидом міді (ІІ)
Стінки сухої пробірки змочують етиловим спиртом. Нагрівають спіраль із мідного дроту в полум’ї пальника до утворення на її поверхні чорного нальоту оксиду міді (ІІ). Розжарену до червоного кольору спіраль опускають у підготовлену пробірку. Цю операцію повторюють кілька разів.
Дослід 5. Взаємодія етиленгліколю та гліцерину з гідроксидом міді (іі)
У
пробірку наливають 3-4
краплі 2%-го
розчину
і 2-3
мл
10%-го
розчину
.
До одержаного осаду доливають кілька
крапель етиленгліколю й суміш перемішують.
Дослід повторюють із гліцерином.
Дослід 6. Властивості фенолу
а) Розчинність фенолу у воді та його кислий характер
У пробірку вміщують 1 г кристалічного фенолу і наливають 4‑5 мл води.
В одержаний водний розчин фенолу опускають синій лакмусовий папірець.
б) Одержання феноляту натрію
Уміст пробірки з попереднього досліду перемішують до утворення емульсії і додають по краплях 10%-ий розчин .
До розчину феноляту натрію додають 10%-ий розчин HCl.
в) Взаємодія фенолу з хлоридом заліза (ІІІ)
У
пробірку наливають 1
мл
2%-го
розчину фенолу і додають 1‑2
краплі 2%-го
розчину
.
