§ 4. Порушення прав власника патенту

Будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені за­конами, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

На вимогу власника патенту на промисловий зразок таке пору­шення повинно бути припинене, а порушник зобов'язаний від­шкодувати власникові патенту заподіяні збитки.

Власник патенту на винахід (корисну модель) може вимагати:

• припинення дій, що порушують або створюють загрозу пору­шення його права, і відновлення становища, що існувало до пору­шення права;

• стягнення завданих збитків, включаючи неодержані доходи;

• відшкодування моральної шкоди;

• вжиття інших передбачених законодавчими актами заходів, пов'язаних із захистом прав власника патенту.

Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може також особа, яка має право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка за ліцензійним договором, якщо інше не передбачено цим договором.

Обсяг охорони. Вихідним моментом для установлення відпо­відальності порушника вважається визначення межі дії патенту і тієї сфери прав патентовласника, які не повинні порушуватися дією третіх осіб. Питання про те, що ж включається до обсягу та­кої охорони, має вирішальне значення у будь-якому судовому про­цесі про порушення патентних прав.

Обсяг правової охорони, що надається патентом на винахід (ко­рисну модель) визначається формулою винаходу (корисної моделі). Тлумачення формули повинно здійснюватися у межах опису вина­ходу (корисної моделі) та відповідних креслень.

Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатенто­ваного винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винахо­ду (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй.

Спосіб, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пунк­ту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Обсяг правової охорони, що надається патентом на промисловий зразок, визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зраз­ка. Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентова­ного промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.

Розглянемо це на прикладі винаходу. Обсяг патентної охорони визначається змістом формули винаходу. Це загальне положення дійсне для всіх країн. Зміст формули винаходу інтерпретується су­дом, а те, як суд буде інтерпретувати формулу винаходу, у свою чергу залежить від національного законодавства і певною мірою — від деяких зовнішніх правил. Отже, значення формули винаходу буде залежати від її інтерпретації юрисдикційним органом.

Для тлумачення формули винаходу існує два різних підходи: «центральний» та «периферійний».

При першому підході суд намагається виявити суть винаходу з формули і опису винаходу на основі загальних знань і з урахуван­ням сучасного рівня техніки. Потім з'ясовують, чи дійсно у випад­ку, що розглядається, продукція включає елементи, що складають суть винаходу. При другому підході суд намагається визначити, яке рішення описує формула винаходу і чи дійсно рішення, яке є пред­метом судового спору, відповідає зазначеному в формулі винаходу.

При спробі відповісти на питання, чи є використання деякого рішення порушенням прав, що випливають з формули винаходу, останню необхідно розбити на окремі ознаки, а потім зіставити їх з ознаками передбачуваного незаконно використаного рішення, щоб побачити, чи є збіг.

У процесі такого зіставлення з'ясовується ось що:

• чи всі ознаки формули винаходу присутні в незаконно вико­ристаному рішенні?

• чи всі ознаки мають однаковий вигляд?

• чи всі ознаки виконують однакові функції?

• чи однаковий зв'язок між ознаками?

• чи дає комбінація цих ознак в незаконно використаному рішенні той же результат?

Якщо відповіді на всі питання позитивні, а формула винаходу достовірна, можна стверджувати, що порушення має місце. Отже, основний критерій наявності порушення патентних прав можна сформулювати так: незаконна продукція або спосіб включають усі істотні ознаки, зафіксовані у формулі винаходу.

Іноді у формулі винаходу використовуються неістотні ознаки, тобто такі, які не мають новизни, а також очевидні. Виключення неістотних ознак усуває факт порушення. Зміна форми також не усуває порушення, якщо це не веде до зміни результатів. Напри­клад, зміна порядку стадій процесу не усуває порушення, якщо ре­зультат залишається таким самим, так само як і перестановка дея­ких деталей механізму, що не впливає на його характеристики. Більше того, додання яких-небудь ознак до формули винаходу не усуває порушення щодо цього рішення.

Дуже рідко можна побачити, щоб усі частини передбачуваного незаконно використаного рішення визначалися відповідно до фор­мули винаходу. Для спроби уникнення порушення патентного пра­ва винахідливий порушник може внести різні зміни. Наприклад, він може внести додаткові ознаки, об'єднати різні ознаки, розділи­ти одну ознаку на декілька, змінити форму або пропорції також замінити деякі ознаки «еквівалентними». Але жодна з цих змін не може усунути порушення, якщо вони не ведуть до зміни результату. Висновок, що випливає з основного правила, можна сформу­лювати так: щоб уникнути порушення, необхідно виключити істотну ознаку формули винаходу.

Найважче при інтерпретації формули винаходу визначити, чи були замінені у передбачуваному незаконно використаному рішен­ні ті або інші ознаки на еквівалентні. Взагалі кажучи, чим важ­ливіший винахід, тим ширше визначить суд межі його охорони. Наприклад, важливий піонерний винахід передбачає широку інтер­претацію. Винахід, наступний за піонерним у цій самій галузі, буде мати вже менше значення. Тому потрібно визначити місце винахо­ду у відповідній галузі техніки і його зв'язок з іншими винаходами. Непряме порушення прав. Непряме порушення прав або співу­часть у ньому мають місце тоді, коли незаконну дію порушник, по суті, не виконує, а швидше сприяє цьому, підбурює або заохочує будь-кого здійснити подібну дію. Це може статися, наприклад, коли особа постачає незапатентований компонент для запатенто­ваної комбінації або коли незапатентована продукція поста­чається для використання у запатентованому способі. У цих випадках пряме порушення буде здійснюватися особою, яка об'єднує разом або використовує запатентовані способи, а непря­ме — постачальником компонентів комплексу.

У більшості випадків непрямого порушення мова йде про по­стачання запасних частин. При цьому згідно з англійським зако­нодавством постачання запасних частин не є забороненою дією, навіть якщо ці частини використовуються у запатентованому ви­робі. Прямо протилежна ситуація у США, де вважають, що подібне постачання є порушенням патентних прав.

2