2.9. Особливості технології розмноження та вирощування садивного матеріалу.

Особливості укорінення живців

В Державному підприємстві "Білоцерківське лісове господарство" рослини отримані живцюванням повністю успадковують властивості і ознаки материнських особин. Такі рослини ростуть значно швидше насіннєвих і починають цвісти і плодоносити на 2-3 роки раніше.

Головний результат отримання вкорінених живців залежить від строків і якості заготівлі сировини для живців індивідуально кожної породи. Оптимальні строки живцювання в різних культур не однакові. В наших умовах такі хвойні породи, як ялина колюча форми блакитна, різні види і форми туй, ялівцю, ялиці, тису ягідного, мають строки живцювання березень – квітень місяць. Бузок, наприклад, має короткий календарний строк живцювання (лише 10-15 днів). Такі рослини як троянди, таволги, калини, садовий жасмин, дейція, форзиція та інші – кінець травня, червень і початок липня.

Нарізання живців необхідно робити в ранішні години, коли тканини рослин містять великий вміст води. Пересихання та в'янення пагонів недопустимо, тому при перевезенні живців використовують поліетиленову плівку та воду. Нарізка живці для закладки загально прийнята. Довжина їх визначається кількістю міжвузлів, але не коротше 5 см і не більше 15 см , за виняткам ялівцю козацького. Як показала практика, живці ялівцю вкорінюються і дають гарний ріст більш довші і в віці 2-3 років. Живці туї від гілочок в основному відриваються з деревною п'яткою, при цьому потрібно звертати увагу на те, щоб не відставала від п'ятки.

Субстратом для вкорінення живців використовують чистий крупнозернистий річковий пісок в суміші з торфом та лісовою землею у співвідношенні 1:1:1. Така суміш достатньо забезпечує водо - та повітропроникності, теплоємкості, вільності від бур'янів, шкідників і хвороботворних організмів. Усі складові перемішуються і вкладаються товщиною 30 – 50 см. зверху субстрат застеляється річковим піском товщиною 5 см. У цей пісок і висаджують зелені живці.

Полив та підтримання вологості субстрату та повітря проводиться ручним способом. Температура повітря регулюється в літній період шляхом вентиляції через відкриванні вікна, фарбуванням скла стін та стелі. Кращою температурою повітря при вкорінені зелених живців є 25º-30 º С. Найменші строки вкорінення в листяних порід 40 – 60 днів, у хвойних від 6 місяців (туя, ялівець) до року і більше (ялівець віргінський, ялиця, тис,тощо).

Технологія посадки достатньо проста. Перед посадкою субстрат сильно поливають і ущільнюють. Живець нижнім кінцем поміщають в ґрунт на глибину 2-3 см з розрахунком 120 – 150 штук на 1 квадратний метр. Протягом дня зелені живці зволожуються 2-3 рази. В період сухої і жаркої погоди, кількість поливів збільшують, але при цьому необхідно не перезволожити ґрунт, бо тоді живці загниваються.

Для прискорення вкорінення зелені живці прикривають поліетиленовою плівкою і зволожують. Створюються сприятливий мікроклімат : теплий і вологий.

В теплицях вкорінення туї сягає 70-75%, ялівцю 65-70%, самшиту 90-95%. В парниках – туя та ялівець 30-40%, самшиту до 50-60%.

Вкоріненні живці висаджуються в шкілки на дорощування. Непоганий період посадки вкорінених живців є кінець серпня і перша половина вересня. З цього часу рослини до морозів вспівають акліматизуватися. Весною висаджувати вкорінені живці у відкритий ґрунт потрібно дуже рано, бо пізня посадка може попасти під весняні суховії та засуху, що приводить до масової загибелі посадок. Для недопущення цього, весняні посадки потрібно в таку погоду поливати.

Особливості вирощування сіянців

Сосна звичайна. Насіння сосни перед посівом на дві неділі в мішках, тонким шаром, закладають в сніг. За день перед посівом насіння протруюють формаліном. Після цього просушується. Висівається в борозни на глибину 1,5-2,0 см. Посіви прикочуються і мульчуються тирсою. В залежності від класу насіння на 1 п.м. висівається: І класу – 2 гр., ІІ класу норма висіву збільшується на 30%, ІІІ класу – збільшується на 100%. Білоцерківське лісове господарство насіння ІІІ класу майже не використовує. Схема посіву вузькострічкова 25-25-25-70. На 1 га створюється 27,6 тисяч п.м.

Перед початком проростання посіви протруюються 0,5% розчином марганцевокислого калію. Другий полив цим же розчином проводять через 5 -7 днів після появи сходів та третій раз – через 5-7 днів після другого протруювання. На протязі вегетаційного періоду проводиться 5 – 6 прополок. Викопування проводиться вручну або скобою НВС-1,2.

Дуб звичайний. З метою очищення жолудів від хворих і гнилих перед посівом пропускають їх через воду. На розсадниках жолуді дуба висівають сівалкою СЛПН(сівалка лісова для розсадників навісна).На землях Білоцерківщини жолудь весною висівають на глибину 4-5 см, восени на 2-3см глибше. В Державному підприємстві Білоцерківське лісове господарство жолуді висіваються в основному на зиму : по-перше – в деякій мірі полегшує весняну напругу; по-друге – осінні посіви дуба дають кращі і дружні сходи в порівнянні з весняними. Щоб висіяний осінню жолуді в зимовий період не змерзли, посіви мульчують тирсою. На 1 п.м. висівають жолудя І класу 125 гр., ІІ класу норма висіву збільшується на 20% і ІІІ класу – відповідно на 50%.

Сівалка СЛПН дає 3-х стрічкові широкорядні стрічкові посіви схемою 10-30-10-30-10-70. На 1 га посівних стрічок створюється 18,8 тисяч п.м. Посіви прикочуються.

До здерев'яніння молодих сіянців посіви прополюють вручну, пізніше на догляді посівів використовується культиватор КРН-2,8, який агрегатується з трактором Т -40. При цьому рихлення проводиться, як в міжряддях так і в рядах посівів. В рядах рихлення проводиться ротаційними робочими органами, які пристосовані до культиватора від бурякового культиватора. За вегетаційний період проводиться 4-5 рихлень вручну і 3-4 рихлення культиватором.

Задовго до появи на листі посівів мучнистої роси сіянці обробляються молотою сіркою з розрахунком 30 кг на га.

При появі на сіянцях 4-5 листочків корінці сіянців дуба підрізуються. На легких ґрунтах підрізка корінців проводиться ручним культиватором, а на більш важких – скобою НВС-1,2, ніж якої ставиться майже паралельно поверхні ґрунту. Глибина підрізання 8 – 10 см.

Викопування сіянців проводиться викопною скобою НВС-1,2 з послідуючою вибіркою їх вручну.

Липа дрібнолиста. Зібране насіння у восковій стиглості зразу після збору намочується і закладається в торф. Знаходиться насіння липи в торфі до осені. Восени – висівається. Зібране пізньої осені достигле насіння липи одразу закладається в стратифікацію. Для цього використовують торф. Субстрат щотижня зволожується. Весною наступного року насіння висівається.

В лісгоспі готовлять до посіву насіння липи і іншим методом. Минулорічне насіння закладають на стратифікацію весною (в травні місяці). Протягом літа воно знаходиться в торфі, а осінню висівають. При цьому методі майже завжди з’являються дружні сходи.

Насіння липи висівають на глибину 3 – 4 см. Восени глибина висіву збільшується на 1 – 2 см. Насіння липи висівають з торфом сівалкою СЛПН по схемі 10-30-10-30-10-70. На 1 п.м. стрічки висівається 7 гр. І класу, ІІ класу – збільшують на 20%, ІІІ класу – на 50%. так як сіялка дає широку стрічку, то вищезазначені норми збільшують на 20%. Посіви прикочуються і мульчуються.

Молоді сходи липи дуже бояться прямих сонячних променів, тому посіви липи притінюються. Молоді сходи 1-2 рази поливаються 0,5% розчином марганцю. Догляд за липою проводиться аналогічно догляду за сіянцями дуба. Викопування сіянців проводиться плугом НВС-1,2.

Береза повисла. Особливості вирощуванню сіянців берези обумовлені дуже малим розміром її насіння і ніжними сходами. Насіння не загортається, а тільки притушуються тирсою, тому навіть незначне висихання верхнього шару ґрунту затримує його проростання, або викликає загибель сходів.

Насіння збирають шляхом перетирання сережок. Отримане насіння закладають на стратифікацію в торф та навесні висівають в ґрунт. Посіви берези покриваються 4-5 см шаром тирси. При появі поодиноких сходів частину покриття знімається, а ту, що лишилась – розріджується. Подальший догляд за посівами включає затінення, зрошування, знищення бур'янів та розпушування ґрунту.

Стандартних розмірів сіянців досягають переважно у 2-3-річному віці. Викопують сіянці викопною скобою як восени, так і навесні.

Клен гостролистий. Насіння клену висівають восени і весною. Сходи весняних посівів з'являються дещо пізніше, ніж осінніх, і тому рідше пошкоджуються заморозками. Сухе насіння клена висівають за 1,5-2 місяці до перших морозів, для весняного висіву насіння стратифікують 90 днів закладаючи його в торф.

Норма висіву становить 10-12 гр. на 1 п.м. посівної борозенки, глибина загортання – 3-5 см. Догляд за посівами проводиться аналогічно догляданням за іншими породами.

Горіх грецький, чорний. Заготівля насіння проводиться коли горіхи знаходяться в оплоднях. Зібране насіння складається в мішки і лущиться за допомогою трактора, який їздить по насінню. Після цього насіння закладається на стратифікацію в торф. Навесні насіння пересівають і висівають в ґрунт.

Насіння горіхів висівають на глибину 8 – 12 см. Горіхи висівають сівалкою СЛПН по схемі 10-30-10-30-10-70. Таке розміщення дозволяє зменшити кількість ручних і збільшити кількість механічних доглядів, а також збільшує приріст на 20 – 30 %. Кількість ручних доглядів за вегетаційний період становить 4-5, а механізованих – відповідно 3-4 рази.

В теплицях вирощують шляхом висіву насіння вирощуються сіянці таких декоративних порід як: півонія деревоподібна, таволга Бумальда, сніжноягідник, кизил, кизильник сріблястий, тис ягідний, лимонник китайський, айва звичайний, яблуня Недзведського, самшит звичайний, ялина біла, ялина колюча, ялина сербська, туя західна, ялиця. Так висів насіння проводиться в готовий субстрат з піску, лісової землі та торфу розміщуючи рядки через 10-15 см. Посіви зволожуються. Посів насіння проводиться на зиму. Догляд полягає у видалені бур’янів, притіненні та висадження у відкритий чи закритий ґрунт на дорощування.

Особливості вирощування садивного матеріалу у відкритому ґрунті з відкритою кореневою системою

В Державному підприємстві Білоцерківське лісове господарство подальше вирощування сіянців проводиться шляхом закладки шкілок.

В шкільному відділення вирощуються вкоріненні живці від одного року (чагарники листяних порід) до 4 – 5 років (туї, ялівцю, тощо).

В Біліцерківському лісівництві шкілки закладають комбінованим способом. При цьому методі ряди деревних і чагарникових порід чергуються між собою з розміщенням 1,1х0,3-0,5м ( 1 ряд деревних порід, 1 ряд чагарникових порід). Деревні породи висаджуються в ряду в основному через 0,5 м, чагарникові – через 0,3-0,4 м. На 1га одночасно висаджують порядку 25 – 26 тисяч штук сіянців. Крім того через два роки чагарникові породи викопуються і на їх місці висаджують нові сіянці. Через 4-5 роки закінчується цикл вирощування саджанців на даній площі. На цей час саджанці деревних порід вже досягають стандартної висоти і їх викопують. Одночасно викопують і чагарникові породи, які були висаджені другий раз на даній площі.

Таким чином такою технікою досягається збільшення випуску стандартного садивного матеріалу з одиниці площі.

При цьому методі майже всі процеси механізуються : посадка сіянців проводиться лісосадильною машиною Чашкіна, догляд в міжряддях шкілок проводиться культиватором КРН-2,8 , а в рядах культиватором КРН-1. При цьому ряди чагарникових порід сідлаються. Цим самим повністю виключає пошкодження деревних порід, якої б вони не були висоти. Викопування проводиться плугом НВС-1,2 (чагарникові породи) і ВПН-2 (деревні породи).

При такій технології вирощування садивного матеріалу досягається різке зниження собівартості вирощеної продукції та звільнення людей від важкої ручної праці.

Цей передовий метод дає можливість виростити на 1га до 30 тисяч штук дешевого стандартного садивного матеріалу.

По описаній вище схемі вирощується липа, клен гостролистий, горобина звичайна, дуб червоний, береза і багато інших деревних порід з бирючиною, таволгою Ван Гута, свидиною і іншими чагарниковими породами. По такій же схемі вирощуються саджанці і хвойних порід. Так, туя західна форма колоновидна, ялівець звичайний форма колоновидна вирощуються з ялівцем козацьким, самшитом і іншими чагарниковими породами.

Державне підприємство вирощує садивний матеріал в коробах. Суть даного методу полягає в формуванні коробів шириною 2 м та довжиною 50 – 80 метрів. Ємність коробів заповнюється субстратом, який підбирається для кожної породи. Так для вирощування хвойних порід (таких як ялиця, сосна, ялина) готують наступний субстрат : 50% кори соснової, 40% торфу, 10% піску. Кора та торф ретельно перемішуються утворюючи однорідну суміш і висипаються в короб, а пісок перемішують з верхньою частиною суміші. При проростанні сіянців посіви притінюються щитами та поливаються.

При вирощуванні листяних порід ( дуба) субстрат готується так: береться 30% соснової кори, 30% торфу, 30%піску, 10% навозу. Все це перемішується і висипається в короб. При такому вирощуванні коріння дуба досягає до 1 метру, а верхня частина сіянця більша на 30 см від сіянців, що вирощуються в відкритому ґрунті.

При вирощуванні липи або берези вміст субстрату складається з 40% торфу,30% піску,30% соснової кори. При появі сходів посіви притінюються. Різниця між сіянцями закритого і відкритого ґрунту полягає в тому, що в коробах верхня частина більша на 40 см.

Складові субстрату пересівають на ситах, щоб уникнути великих формацій. Соснова кора перемелюється на спеціальних барабанах. В кінцевому результаті субстрат має бути пухким.

Особливості вирощування садивного матеріалу з закритою кореневою системою.

До лісового садивного матеріалу із закритою кореневою системою належать сіянці й саджанці, коренева система яких знаходиться в середині грудки ґрунту, брикеті або ємності з субстратом.

Головними перевагами такого методу створення лісонасаджень є значне продовження строків садіння лісових культур, підвищення їх приживлюваності, але Державне підприємство Білоцерківське лісове господарство практикує в не великій кількості вирощувати деякі види декоративного садивного матеріалу в контейнерах. Саджанці із закритою кореневою системою одержують шляхом дорощування сіянців з відкритою кореневою системою в грудці субстрату з оболонкою. Для посадки сіянців використовують контейнери та ємкості з різного матеріалу та мають різну форму, розміри та забарвлення. Розмір контейнера залежить від терміну вирощування садивного матеріалу. Він повинен бути достатнім аби забезпечити простір для розвитку кореневої системи та необхідний об'єм поживного субстрату.

Технологія вирощування садивного матеріалу в лісівництві передбачає: вирощування сіянців у закритому ґрунті ,виробництво субстрату, підготовка ємкості, висадження, дорощування і зберігання саджанців.

Для вирощування саджанців використовують тільки сіянці, що мають добре сформовану верхівкову бруньку. Субстрат готують з торфу та лісової землі в співвідношенні 1:1. при посадці необхідно слідкувати за недопущенням деформації коренів, яка може стати причиною незадовільного стану створених культур. При дорощуванні саджанці поливають, не допускаючи зниження вологості субстрату нижче 50% повної вологоємкості. При погіршені зовнішнього стану саджанці підживлюють.

Догляд за саджанцями полягає в тому, щоб створити умови для приживленні сіянців, формуванні бажаної форми, штамбу та дорощуванні, яке може тривати від 6 місяців до одного року.

2.10. Догляд за кронами і стовбурами дерев і чагарників. Догляд за кроною дерев і чагарників в основному полягає в обрізці, яка здійснюється протягом всього життя рослини. У кожен період життя дерева обрізку проводять з певною метою:

1) у молодих дерев обрізка спрямована на формування крони;

2) обрізку дорослих дерев застосовують з метою збереження форми крони та догляду за нею;

3) у старих дерев обрізка забезпечує омолоджування крони.

Крім цього, щорічна обрізка дерев, кущів здійснюється для того, щоб:

1. видалити всі сухі, підмерзлі, хворобливі і сильно пошкоджені гілки і сучки;

2. змінити форму крони або зменшити її;

3. забезпечити створення рівного прямого штамба потрібної висоти;

4. збільшити доступ повітря і світла всередину крони.

Обрізку дерев частіше за все роблять в сезон мінімальної циркуляції соків, тобто пізньою осінню і ранньою весною. Але більшість дерев безболісно переносить обрізку практично цілий рік, за винятком квітня і травня, періоду посиленої циркуляції соків. Весняна обрізка дерев вважається найбільш безпечною, так як зріз затягується навіть швидше, ніж у період повного спокою, через незначні соковиділення. Влітку обрізку проводити не дуже зручно, до того ж вона сповільнює ріст нових пагонів.

Більша частина квітучих дерев повинна піддаватися обрізці після закінчення періоду цвітіння.

Щоб дерево перенесло обрізку якомога легше, потрібно дотримуватися спеціальної технології. Задирки кори, пеньки, великі зрізи послаблюють дерево, відкриваючи доступ шкідникам, тому обрізку дерев необхідно проводити дуже акуратно і стежити за тим, щоб зріз був гладким і злегка опуклим при великому діаметрі.

Кронування і обрізка дерев

Для поліпшення здоров’я і привабливості дерев і чагарників ми використовуємо одночасно різноманітні види обрізки:

1. санітарна - видалення нежиттєздатних гілок (сухих, надломлених, уражених хворобами), всохлих вершин і пагонів;

2. структурна - видалення гілок, що притирають стовбур або інших гілок того ж або сусіднього дерева, охоплюючи пагони сусідніх, більш цінних дерев, що ростуть усередину крони, паралельних дублюючих гілок, пригноблених субдомінантних стовбурів, кореневої і пенькової порослі, водяних пагонів і вовчків;

3. стоншувальна - для зниження вітрового навантаження і поліпшення освітленості крони;

4. омолоджуюча - для заміни старих гілок на молоді і здорові.

Для садових дерев і чагарників бувають необхідні і інші види обрізки:

1. формувальна обрізка молодих рослин для надання їх кроні здорової і бажаної структури, підсилює цвітіння плодових дерев, ягідних і декоративно-квітучих чагарників;

2. топіарна - для підтримки бажаної форми дерева або живої огорожі.

При обрізці старих плодових дерев (яблунь і груш) доводиться одночасно застосовувати всі згадані види обрізки.

В окремих випадках потрібно:

1. зниження висоти дерева або підвищення його крони,

2. топпінг - зрізання всієї крони листяного дерева разом з верхньою частиною його стовбура;

3. обрізка на пень - повне видалення надземної частини рослини і заміна його на пенькову або кореневу поросль; порослеві дерева, як правило, недовговічні, але це легкий і ефективний спосіб омолодження деяких чагарників.

Для кожного виду чагарників необхідно свій час і спосіб обрізки. Вони залежать від:

1. часу цвітіння і закладання квіткових бруньок, місця їх закладки;

2. паростковиникаючої здібності і ступеня її посилення після обрізки;

3. місця утворення пагонів;

4. віку і довговічності чагарнику;

5. необхідних цілей.