Історичні передумови виникнення книгодрукування

Книгодрукування було одним iз самих запiзнiлих i дуже вагомих досягнень середньовiччя. Воно стало поєднувальним ланцюгом мiж накопиченими знаннями до часу його вiдкриття та наступним бурхливим прогресом людського мислення. Появу книгодрукування можна розцiнювати як революцiю, яка «змела» повiльний процес переписування книг вiд руки до їх розповсюдження шляхом прикладання паперу, або iншого матерiалу до фарби на вибiйнiй формi. Одним з визначальних факторiв, що стимулював вiдкриття книгодрукування, був розвиток освiти. Тому правильно буде, коли на освіту подивимось як на стимул прискорення переходу видання книг шляхом переписування їх вiд руки до масового видання шляхом технiки. У зв’язку з цим необхiдно в органiчнiй єдностi подивитись на змiст i структуру освiти, самих книг, створення шрифтiв культурного свiту середньовiччя. Середньовiччя запозичило вiд античностi основу, на якiй розвивалась європейська освiта. Такою основою стало сiм вільних мистецтв. Граматику ласкаво називали «матiр’ю усiх наук». Дiалектика давала формально-логiчнi знання. Риторика вчила правильно i виразно розмовляти. Математичнi дисциплiни – арифметика, музика, геометрiя та астрономiя – сприймались як науки про числовi спiввiдношення, що складають фундамент свiтової гармонiї. Навчання у школах середньовiчної Європи велось латинською мовою. I лише у ХІV ст. тут з’являються школи, де навчання проводилось нацiональними мовами. У середньовіччi не було чiткого подiлу школи на початкову, середню i вищу. Релiгiозне за змiстом воно за формою було словесно-риторичним. Начатки математики i природничих наук викладались уривчасто, описово. Стимулом удосконалення освiти середньовiччя значною мiрою став розвиток мiст як центрiв ремесла i торгiвлi. Позитивний вплив на свiтогляд європейцiв зробило ознайомлення з культурою Сходу i, насамперед, з вiзантiйською та арабською. У ХІІ ст. в таких мiстах, як Болонья, Палермо, Париж, Оксфорд, Салерно та iнших школи були реформовані в унiверситети. У ХV ст. в Європi нараховувалось майже 60 унiверситетiв. Найбiльшим з них був Паризький. У школах i унiверситетах слухачi одержували широкi знання з фiлософiї, математики, медицини, хiмiї, астрономiї. Цi навчальнi заклади прискорили для 3ахiдної Європи формування свiтської iнтелiгенцiї. Вони вплинули на прогресивний розвиток суспiльства. Розвиток системи освiти стимулював формування бiблiотек, якi поступово поповнювались лiтературою рiзного напрямку. До ХІІ ст. книги переважно були зосередженi в церковних бiблiотеках. А з цього часу помiтно їх масове видання для бiблiотек навчальних закладiв. Латинською мовою видаються книги арабських вчених. Вона стала європейською науковою мовою. На багато десятилiть вся

лiтература стала доступною тiльки привiлейованiй частинi феодального суспiльства. Саме цi представники вищого свiту, найбiльш освiченi люди, були перекладачами наукових праць Сходу. Які ж книги вони перекладали для поповнення бібліотек? Вiдмiтимо характер та змiст деяких видань, якими укомплектовувався фонд бiблiотек Європи. У ХІІ ст. Герардо Кремонський, iталiєць за походженням, працював у Iспанiї. Він вперше переклав латинською мовою арабськi

рукописи з математики, астрономiї, алхiмiї, медицини. Астрономiчнi знання учнi i студенти одержували з «Альмагесту» Клавдія Птолемея, про який вже згадувалось. Написана за декiлька століть до навали варварiв (Александрiя, 150–160 рр. н.е.), в епоху могутностi Римської iмперiї, ця книга до середньовiччя не зазнала будь-яких змiн. Її змiст лише коментувався грецькими вченими (V–VІ ст.ст.), а з Х по ХІV ст. – мусульманськими вченими. Минуло майже 1200 років

до того часу, коли з’явилась спроба переосмислення «Альмагесту» Птолемея. Усi думки з цього приводу були викладенi польським мислителем М. Коперником у його книзi «Про обертання небесних сфер». У ХІІ ст. з’явився ще один переклад наукової працi з арабської латинською мовою. Книгу «Елементи» («Начала») Євкліда переклав англiйський монах Ательгарт. Незайвим буде вiдзначити, що переважна частина арабських вчених спиралась на твори Аристотеля. До недавна вважалось, що роль арабської культури в галузі математики зводиться виключно до збереження і передачі математикам Західної Європи математичних відкрить Стародавнього Світу та Індії. Дійсно, твори грецьких математиків вперше стали відомими в Європі з арабських перекладів. Але все більше стає відомим про внесок арабських математиків. Так, у першій половині ІХ ст. середньоазіатський вчений Мухамед бен-Муса Хорезмі вперше дав викладення алгебри як самостійної науки. Термін «алгебра» походить від твору Хорезмі «Алджебр». З нього європейські математики познайомились з роз’язанням квадратних рівнянь. Незабаром після Хорезмі вперше починають розглядатись задачі, які приводять до рівнянь 3-го ступеня. Середньоазіатський вчений-енциклопедист Біруні (аль-Біруні, кінець ІХ - перша половина Х ст.) наводить задачу про знаходження сторони правильного дев’ятикутника до розв’язання рівняння х2+1=3х і одержав наближений його розв’язок у вигляді шестидесятиричного дробу.