8.1.2. Основні технологічні етапи розробки програм

Головною ідеєю прогресивної технології програмування є розклад складних проблем на більш прості та пошук шляхів їх вирішення. Такий процес цілеспрямованого розкладу називають структуруванням програми.

Поділ цілого на частини потребує організації зв’язків, що компенсують цей розклад. Якщо такі зв’язки виявляться складними, то ефект від розкладу буде невеликим. Прогресивна технологія програмування пропонує досить одноманітний спосіб розподілу робіт по етапах і більш гнучко підходить до струк­турування самих програм. Окремі етапи є більш або менш трудомісткими, творчими або рутинними. Так чи інакше, прогресивна технологія програмування передбачає наступні основні етапи робіт:

0.  формулювання вимог до предмета розробки;

1.  формування вихідних описів (специфікацій) майбутньої програми;

2.  розробка проекту програми;

3.  написання та налагодження програми;

4.  супроводження та експлуатація програми.

8.1.3. Формулювання вимог до предмета розробки та формування специфікацій

Весь процес розробки та використання програмного продукту називають його життєвим циклом. Зв’язок між окремими етапами життєвого циклу забезпечується документуванням результатів виконання етапів і певних прийомів організації робіт.

Більш докладно зміст етапів і документів викладено у методичних вказівках до написання курсових проектів. Зупинимось на деяких особливостях окремих етапів розробки з точки зору можливості формалізації дій та операцій для їх виконання.

На етапі формулювання вимог до предмета розробки визначаються цільове призначення та основні загальні властивості розроблюваного об’єкта. На цьому етапі звичайно працюють спе­ціалісти з предметної області застосування програмного комплексу або продукту. Ці професійні вимоги до продукту в цілому формулюються як загальні зовнішні специфікації продукту.

Виходячи із загальних специфікацій, можна розробити специфікації окремих програм, з яких складатиметься комплекс, що реалізують окремі вимоги до продукту в цілому. Вони увійдуть до вихідного опису кожної програми. До недавнього часу розробка детальних специфікацій програм на основі загальних специфікацій продукту була найменш формалізованою частиною роботи і вимагала найпильнішої уваги, бо виявлення невідповідності кінцевого продукту якійсь вимозі може звести нанівець всю попередню роботу.

Отже, на другому етапі за допомогою методів структурного аналізу виконується багаторівневий розклад продукту, причому кожний більш детальний рівень є еквівалентним попередньому рівню, аж поки не отримаємо рівень програм, що реалізують окремі вимоги. Найбільш важливе значення вихідний опис має при розподілі праці між постановником задачі та професійним програмістом.

Підкреслимо: специфікації програм не повинні протирічити одна одній. Крім того, програми повинні бути локалізованими, щоб зміни однієї не зумовлювали змін у інших, вони мають тільки інформаційні зв’язки і чітку послідовність виконання. Необхідно перевірити постановку задачі на коректність, тобто встановити, чи є достатньою вхідна інформація, щоб отримати розв’язок задачі, який відповідає загальним специфікаціям, і причому тільки один. Якщо ні, то необхідно або змінювати поставлену ціль, або шукати додаткову вхідну інформацію.