Засоби контролю навчальних досягнень Змістові модулі

Змістовий модуль 1. Вступ до логопедії

Контрольна робота

Варіант І

1. Логопедія як наука. Предмет, об’єкт, мета і завдання логопедії. Зв’язок логопедії з іншими науками.

2. Центральні механізми мовлення. Загальна характеристика.

3. Причини виникнення розладів мовлення у дітей. Класифікація та загальна характеристика

Варіант ІІ

1. Актуальні завдання сучасної логопедії.

2. Периферичні органи мовлення. Загальна характеристика.

3. Класифікація розладів мовлення. Загальна характеристика форм.

Варіант ІІі

1. Принципи та методи логопедії.

2. Кініко-психологічні класифікації розладів мовлення у дітей.

3. Поняття «норма» і «патологія» в логопедії. Диференціація фізіологічних відхилень у мовленні дітей від мовленнєвої патології, яка потребує корекції.

Тести

1. Логопедія - це:

А) наука про порушення мовлення та методи їх подолання;

Б) наука про етіологію, механізми мовленнєвих розладів та засобах їх корекції;

В) наука про вади мовлення, про методи їх попередження, вивчення та подолання засобами спеціального навчання та виховання;

Г) правильної відповіді немає.

2. Логопедія є галуззю:

А) спеціальної психології;

Б) спеціальної педагогіки;

В) психолігвістики;

Г) правильної відповіді немає.

3. Метою логопедії як науки є :

А) розробка науково обгрунтованої системи засобів профілактики та корекції мовленнєвих розладів, а також реабілітації осіб з порушеннями мовлення;

Б) розробка системи корекційно-розвивального навчання осіб різного віку, які мають розлади мовленнєвої функції;

В) розробка методів педагогічної діагностики мовленнєвих розладів та засобів спеціального навчання в умовах закладів компенсуючого типу;

Г) правильної відповіді немає.

4. Спеціальними принципами логопедії як науки є:

А) принцип систематичності;

Б) принцип розвитку;

В) принцип комплексності;

Г) принцип обхідного шляху.

5 Мовленнєві розлади відрізняються від особливостей мовлення (фізіологічних та соціальних) наступними ознаками:

А) не відповідають віку;

Б) є діалектизмами, зумовлені незнанням мови;

В) пов’язані з порушеннями у будові та функціонуванні психофізіологічних механізмів мовлення;

Г) мають тимчасовий, нестійкий характер.

6. Структура мовленнєвого дефекту - це:

А) патологічні механізми, що зумовлюють характер порушення;

Б) сукупність симптомів порушення;

В) сукупність мовленнєвих та немовленнєвих проявів певного порушення мовлення і характер їх взаємозв’язку;

Г) правильної відповіді немає.

7. Корекція порушень мовлення - це:

А) складний багатоаспектний процес перебудови психологічних функцій при порушенні або втраті певних функцій організму;

Б) педагогічний процес, спрямований на подолання та перебудову порушень мовленнєвої діяльності;

В) цілеспрямоване, систематичне, організоване керування процесом формування особистості або окремих її рис у відповідності з потребами суспільства;

Г) правильної відповіді немає.

8. Компенсація - це:

А) складний багатоаспектний процес перебудови психологічних функцій при порушенні або втраті певних функцій організму;

Б) педагогічний процес, спрямований на подолання та перебудову порушень мовленнєвої діяльності;

В) цілеспрямоване, систематичне, організоване керування процесом формування особистості або окремих її рис у відповідності з потребами суспільства;

Г) правильної відповіді немає.

9. Причина порушення мовлення – це:

А) вплив на головний мозок патогенного фактора, що спричиняє відхилення у ході мовленнєвого розвитку;

Б) вплив на мовленнєву систему несприятливого чинника, що зумовлює відхилення у її функціонуванні та розвитку;

В) вплив на організм зовнішнього або внутрішнього патогенного фактору або їх взаємозв’язку, які визначають специфіку мовленнєвого розладу і без яких мовленнєвий розлад не може виникнути;

Г) правильної відповіді немає.

10. До ендогенних відносять наступні патогенні фактори:

А) соматична ослабленість дитини;

Б) інфекційні захворювання;

В) черепно-мозкові травми;

Г) інтоксикації дитини.

11. До пренатальних причин відносять:

А) асфіксію новонароджених;

Б) внутрішньоутробну гіпоксію;

В) соматичні захворювання вагітної;

Г) інфекційні захворювання вагітної (цитомегаловірус, герпес, хламідіоз, токсоплазмоз та ін.).

12. Онтогенетичний принцип аналізу мовленнєвих розладів предбачає:

А) врахування провідних видів діяльності;

Б) врахування взаємозв’язку мовлення з іншими психічними процесами та функціями;

В) врахування послідовності оволодіння дитиною мовленнєвою діяльністю у ході її розвитку.

Г) правильної відповіді немає.

13. До клініко-психологічної класифікації відносяться такі мовленнєві розлади як:

А) дислалія;

Б) заїкання;

В) загальний недорозвиток мовлення;

Г) афазія.

14. До порушень зовнішнього оформлення усного мовлення за клініко-психологічною класифікацією відносяться:

А) дисграфія;

Б) дислалія;

В) алалія;

Г) дизартрія.

15. До порушень писемного мовлення відносяться:

А) дислалія;

Б) ринолалія;

В) дисграфія;

Г) дислексія.

16. Порушення темпу, ритму мовлення, обумовлене судоромним станом м'язів мовленнєвого апарату – це:

А) браділалія;

Б) заїкання;

В) тахілалія;

Г) правильної відповіді немає.

17. Порушення вимови, обумовлене недостатністю іннервації мовленнєвого апарату – це:

А) дислалія;

Б) афазія;

В) дизартрія;

Г) правильної відповіді немає.

18. В основу психолого-педагогічної класифікації мовленнєвих порушень покладено критерій:

А) дослідження етіології, механізмів та симптоматики порушення мовлення;

Б) розробка методів логопедичного впливу на групу дітей;

В) комплексне вивчення особи з мовленнєвими розладами;

Г) правильної відповіді немає.

19. Загальний недорозвиток мовлення – це:

А) порушення процесів формування вимовної сторони мовлення у дітей з різними мовленнєвими розладами внаслідок дефектів сприйняття і вимови фонем;

Б) порушення процесів оволодіння дитиною мовленнєвою діяльністю;

В) різноманітні складні мовленнєві розлади, при яких порушено формування усіх компонентів мовленнєвої системи, що відносяться до звукової та смислової її сторін;

Г) правильної відповіді немає.

20. До практичних методів логопедичного впливу відносять:

А) гра;

Б) спостереження;

В) моделювання;

Г) розповідь.

Змістовий модуль 2. Дислалія. ФФНМ

Контрольна робота

Варіант І

1. Функціональна дислалія. Етіологія. Форми. Загальна характеристика.

2. Види порушення свистячих звуків. Загальна характеристика. Методика логопедичної роботи з усунення вад вимови свистячих.

3. Психолого-педагогічна характеристика дітей із ФФНМ.

Варіант ІІ

1. Мономорфна дислалія. Етіологія. Загальна характеристика.

2. Види порушень звуків „р” та „р’”. Методика корекційної роботи.

3. Періоди логопедичної роботи із подолання ФФНМ у дітей дошкільного віку.

Варіант ІІІ

1. Механічна дислалія. Етіологія. Форми. Загальна характеристика.

2. Порушення вимови звуків „л”„л’”. Види. Загальна характеристика. Методика логопедичної роботи з усунення вад вимови звуків „л”„л’”.

3. Особливості підготовки дітей із ФФНМ до оволодіння грамотою.

Тести

1. Логопедія - це:

А) наука про порушення мовлення та методи їх подолання;

Б) наука про етіологію, механізми мовленнєвих розладів та засобах їх корекції;

В) наука про вади мовлення, про методи їх попередження, вивчення та подолання засобами спеціального навчання та виховання;

Г) правильної відповіді немає.

2. Логопедія є галуззю:

А) спеціальної психології;

Б) спеціальної педагогіки;

В) психолігвістики;

Г) правильної відповіді немає.

3. Метою логопедії як науки є :

А) розробка науково обгрунтованої системи засобів профілактики та корекції мовленнєвих розладів, а також реабілітації осіб з порушеннями мовлення;

Б) розробка системи корекційно-розвивального навчання осіб різного віку, які мають розлади мовленнєвої функції;

В) розробка методів педагогічної діагностики мовленнєвих розладів та засобів спеціального навчання в умовах закладів компенсуючого типу;

Г) правильної відповіді немає.

4. Спеціальними принципами логопедії як науки є:

А) принцип систематичності;

Б) принцип розвитку;

В) принцип комплексності;

Г) принцип обхідного шляху.

5 Мовленнєві розлади відрізняються від особливостей мовлення (фізіологічних та соціальних) наступними ознаками:

А) не відповідають віку;

Б) є діалектизмами, зумовлені незнанням мови;

В) пов’язані з порушеннями у будові та функціонуванні психофізіологічних механізмів мовлення;

Г) мають тимчасовий, нестійкий характер.

6. Структура мовленнєвого дефекту - це:

А) патологічні механізми, що зумовлюють характер порушення;

Б) сукупність симптомів порушення;

В) сукупність мовленнєвих та немовленнєвих проявів певного порушення мовлення і характер їх взаємозв’язку;

Г) правильної відповіді немає.

7. Корекція порушень мовлення - це:

А) складний багатоаспектний процес перебудови психологічних функцій при порушенні або втраті певних функцій організму;

Б) педагогічний процес, спрямований на подолання та перебудову порушень мовленнєвої діяльності;

В) цілеспрямоване, систематичне, організоване керування процесом формування особистості або окремих її рис у відповідності з потребами суспільства;

Г) правильної відповіді немає.

8. Компенсація - це:

А) складний багатоаспектний процес перебудови психологічних функцій при порушенні або втраті певних функцій організму;

Б) педагогічний процес, спрямований на подолання та перебудову порушень мовленнєвої діяльності;

В) цілеспрямоване, систематичне, організоване керування процесом формування особистості або окремих її рис у відповідності з потребами суспільства;

Г) правильної відповіді немає.

9. Причина порушення мовлення – це:

А) вплив на головний мозок патогенного фактора, що спричиняє відхилення у ході мовленнєвого розвитку;

Б) вплив на мовленнєву систему несприятливого чинника, що зумовлює відхилення у її функціонуванні та розвитку;

В) вплив на організм зовнішнього або внутрішнього патогенного фактору або їх взаємозв’язку, які визначають специфіку мовленнєвого розладу і без яких мовленнєвий розлад не може виникнути;

Г) правильної відповіді немає.

10. До ендогенних відносять наступні патогенні фактори:

А) соматична ослабленість дитини;

Б) інфекційні захворювання;

В) черепно-мозкові травми;

Г) інтоксикації дитини.

11. До пренатальних причин відносять:

А) асфіксію новонароджених;

Б) внутрішньоутробну гіпоксію;

В) соматичні захворювання вагітної;

Г) інфекційні захворювання вагітної (цитомегаловірус, герпес, хламідіоз, токсоплазмоз та ін.).

12. Онтогенетичний принцип аналізу мовленнєвих розладів предбачає:

А) врахування провідних видів діяльності;

Б) врахування взаємозв’язку мовлення з іншими психічними процесами та функціями;

В) врахування послідовності оволодіння дитиною мовленнєвою діяльністю у ході її розвитку.

Г) правильної відповіді немає.

13. До клініко-психологічної класифікації відносяться такі мовленнєві розлади як:

А) дислалія;

Б) заїкання;

В) загальний недорозвиток мовлення;

Г) афазія.

14. До порушень зовнішнього оформлення усного мовлення за клініко-психологічною класифікацією відносяться:

А) дисграфія;

Б) дислалія;

В) алалія;

Г) дизартрія.

15. До порушень писемного мовлення відносяться:

А) дислалія;

Б) ринолалія;

В) дисграфія;

Г) дислексія.

16. Порушення темпу, ритму мовлення, обумовлене судоромним станом м'язів мовленнєвого апарату – це:

А) браділалія;

Б) заїкання;

В) тахілалія;

Г) правильної відповіді немає.

17. Порушення вимови, обумовлене недостатністю іннервації мовленнєвого апарату – це:

А) дислалія;

Б) афазія;

В) дизартрія;

Г) правильної відповіді немає.

18. В основу психолого-педагогічної класифікації мовленнєвих порушень покладено критерій:

А) дослідження етіології, механізмів та симптоматики порушення мовлення;

Б) розробка методів логопедичного впливу на групу дітей;

В) комплексне вивчення особи з мовленнєвими розладами;

Г) правильної відповіді немає.

19. Загальний недорозвиток мовлення – це:

А) порушення процесів формування вимовної сторони мовлення у дітей з різними мовленнєвими розладами внаслідок дефектів сприйняття і вимови фонем;

Б) порушення процесів оволодіння дитиною мовленнєвою діяльністю;

В) різноманітні складні мовленнєві розлади, при яких порушено формування усіх компонентів мовленнєвої системи, що відносяться до звукової та смислової її сторін;

Г) правильної відповіді немає.

20. До практичних методів логопедичного впливу відносять:

А) гра;

Б) спостереження;

В) моделювання;

Г) розповідь.

21. Дислалія - це:

А) порушення вимовної сторони мовлення, обумовлене анатомо-фізіологічними змінами у будові артикуляційного апарату;

Б) порушення звуковимови у дітей з вадами слуху;

В) порушення звукової сторони мовлення у дітей зі збереженою іннервацією та нормальним слухом;

Г) правильної відповіді немає.

22. Залежно від від характеру і причин виникнення порушень звуковимови, виділяють такі форми дислалії:

А) мономорфну;

Б) функціональну;

В) механічну;

Г) поліморфну.

23. Механічна дислалія – це така форма дислалії:

А) при якій порушення звуковимови зумовлені несформованістю фонематичної системи рідної мови у дітей з нормальним слухом і збереженною іннервацією мовленнєвого апарату;

Б) при якій порушення звуковимови обумовлені анатомічними особливостями або порушеннями будови органів артикуляційного апарату;

В) при якій порушення звуковимови обумовлені розладами або слабкістю основних процесів нейродинаміки при нормальному фізичному слусі і нормальній будові периферичного мовленнєвого апарату;

Г) правильної відповіді немає.

24. До біологічних причин виникнення функціональної дислалії відносять:

А) наслідування дорослими неправильного мовлення дитини;

Б) недорозвиток фонематичного слуху;

В) затримка психічного розвитку резидуально-органічного генезу;

Г) соматична слабкість дитини.

25: Залежно від несформованості специфічних мовленнєвих операцій виділяють наступні типи розладів звуковимови:

А)_____________________________________________________;

Б) ____________________________________________________;

В) ____________________________________________________;

Г) ____________________________________________________.

26. Акустико-фонематична дислалія – це:

А) дефекти звуковимови, обумовлені несформованістю операцій відбору фонем за їх артикуляційними параметрами в моторній ланці продукування мовлення.;

Б) дефекти звукового оформлення мовлення, обумовлені неправильно сформованими артикуляційними позиціями;

В) дефекти звукового оформлення мовлення, обумовлені вибірковою несформованістю операцій переробки фонем за їх акустичними ознаками в сенсорній ланці механізму сприйняття мовлення;

Г) правильної відповіді немає.

27. За О.В.Прадіною виділяють наступну кількість рівнів порушення звуковимови у дітей:

А) два;

Б) три;

В) чотири;

Г) правильної відповіді немає.

28. Логопедична характеристика звука «ж» має наступний вигляд:

А) приголосний, ротовий, щілинний, нижньоязиковий, твердий, глухий;

Б) приголосний, ротовий, щілинний, передньоязиковий, твердий, глухий;

В) приголосний, ротовий, вибуховий, верхньоязиковий, твердий, глухий;

Г) правильної відповіді немає.

29. Логопедична характеристика звука «ц» має наступний вигляд:

А) приголосний, ротовий, щілинний, нижньоязиковий, твердий, глухий;

Б) приголосний, ротовий, вибуховий, нижньоязиковий, твердий, глухий;

В) приголосний, ротовий, вибуховий, верхньоязиковий, твердий, глухий;

Г) правильної відповіді немає.

30. Логопедична характеристика звука «л’» має наступний вигляд:

А) приголосний, ротовий, сонорний, змичний, верхньоязиковий, м’який, глухий;

Б) приголосний, ротовий, сонорний, верхньоязиковий, м’який, дзвінкий;

В) приголосний, ротовий, сонорний, боковий, верхньоязиковий, м’який;

Г) правильної відповіді немає.

31. Свистячий парасигматизм шиплячих - це:

А) заміна звуків «с», «з», «ц» на звуки «ш», «ж» «ч»;

Б) заміна звуків «ш», «ж», «ч» на звуки «с», «з» «ц»

В) заміна звуків «с», «з», на звуки «ф», «в»;

Г) правильної відповіді немає.

32.На які звуки може замінятися звук «с» при призубному парасигматизмі :

А) «т», «т’»;

Б) «д», «д’»;

В) «ф», «ф’».

Г) «л», «л’»

33. Під час замін та змішуваннях звуків послідовність реалізації корекційно розвивальних завдань на підготовчому єтапі логопедичної роботи є наступною:

А) розвиток мовленнєвого дихання, розвиток артикуляційного праксису, розвиток фонематичного слуху, розвиток дрібної моторики пальців рук, розвиток вищих психічних функцій;

Б) розвиток артикуляційного праксису, розвиток фонематичного слуху, розвиток дрібної моторики пальців рук, розвиток мовленнєвого дихання, розвиток вищих психічних функцій;

В) розвиток фонематичного слуху, розвиток дрібної моторики пальців рук, розвиток артикуляційного праксису, розвиток мовленнєвого дихання, розвиток вищих психічних функцій;

Г) розвиток артикуляційного праксису, розвиток мовленнєвого дихання, розвиток дрібної моторики пальців рук, розвиток фонематичного слуху, розвиток вищих психічних функцій.

34. Метою артикуляційної гімнастики є :

А) виробити повноцінні рухи і певні положення органів артикуляційного апарату;

Б) навчити поєднувати прості рухи у складні, необхідні для правильної вимови звука;

В) розвинути рухливість органів артикуляційного апарату;

Г) правильної відповіді немає.

35. За М.Ф.Фомічовою в логопединій роботі виділяють наступну кількість етапів під час роботи над звуком:

А) три;

Б) чотири;

В) п’ять;

Г) правильної відповіді немає.

36. Постановка звука за наслідуванням – це такий спосіб, при якому правильна вимова звука здійснюється за допомоги:

А) слухового образу та з опорою на зорове сприйняття артикуляції;

Б) допоміжних засобів, які дозволяють надати правильний уклад органам артикуляції;

В) сприйняття словесної інструкції щодо положення органів артикуляції та надання їм необхідного положення допоміжними засобами;

Г) правильної відповіді немає.

37. Постановка звука «л» може бути від звуків:

А) «і»;

Б) «а»;

В) «и»;

Г) «е».

Змістовий модуль 3. Ринолалія. Порушення голосу

Контрольна робота

Варіант І

1. Методика корекції звуковимови при вродженій відкритій ринолалії в залежності від етапу логопедичної роботи.

2. Анатомічні порушення в будові артикуляційного відділу, що заважають повній ізоляції ротової порожнини від носової. Класифікація розщеплень при ринолалії.

3. Органічні порушення голосу. Загальна характеристика.

Варіант ІІ

1. Робота з розвитку мовленнєвого дихання, голосу, виразності мовлення при ринолалії.

2. Порівняльна характеристика ринолалії та ринофонії.

3. Методика корекції голосу у дітей з функціональними порушеннями фонації. Завдання та основні напрями логопедичної роботи.

Варіант ІІІ

1. Вплив розщеплення піднебіння на взаємодію основних механізмів мовлення (дихання, голосоутворення, артикуляцію).

2. Методи функціонального дослідження різних форм ринолалії.

3. Принципи, завдання етапи корекційно-відновлювальної роботи при порушеннях фонації.

Змістовий модуль 4. Дизартрія

Контрольна робота

Варіант І

1. Етіологія та механізми дизартрії.

2. Псевдобульбарна дизартрія, причини виникнення, форми. Немовленнєва та мовленнєва симптоматика.

3. Методика подолання порушень звуковимови у дітей із дизартрією.

Варіант ІІ

1. Класифікація дизартрії, критерії виділення форм, загальна характеристика.

2. Коркова дизартрія, причини виникнення, варіанти. Немовленнєва та мовленнєва симптоматика.

3. Комплексний підхід до подолання дизартрії.

Варіант ІІІ

1. Провідні синдроми дизартрії. Загальна характеристика.

2. Бульбарна дизартрія, причини виникнення. Немовленнєва та мовленнєва симптоматика.

3. Етапи логопедичної роботи при дизартрії.

Змістовий модуль 5. Системні розлади мовлення (алалія, ЗНМ, афазія)

Контрольна робота

Варіант І

1. Причини виникнення алалії.

2. Порівняльна характеристика моторної алалії з дизартрією.

3. Клінічні видиди ЗНМ.

4. Варіанти еферентної моторної афазії.

Варіант ІІ

1. Особливості симптоматики та механізмів алалії.

2. Порівняльна характеристика моторної алалії з олігофренією.

3. Етіологія ЗНМ.

4. Мовленнєва симптоматика при акустико-гностичній афазії.

Варіант ІІІ

1. Рівні сформованості мовлення у дітей з моторною алалією.

2. Порівняльна характеристика моторної алалії з дислалією.

3. Етапи подолання ЗНМ у дошкільників.

4. Варіанти апраксії артикуляційного апарату при аферентній моторній афазії.

Змістовий модуль 6. Порушення писемного мовлення

Контрольна робота

Варіант І

1. Зробити порівняльний аналіз між усним і писемним мовленням (порівняти за походженням, способом формування‚ за способом протікання‚ за психологічним змістом‚ за функціями). Результати оформити у таблицю.

2. Оптична дисграфія. Етіологія. Механізми. Симптоматика .

3. Методика подолання аграматичної дисграфії.

Варіант ІІ

1. Визначити ознаки, за якими можна передбачити у дитини-дошкільника труднощі під час оволодіння ним грамотою. Обґрунтувати їх роль у виникненні дисграфії.

2. Розкрити механізми дислексії.

3. Розкрити методику розвитку просторових уявлень та узагальнень при оптичній дисграфії.

Варіант ІІІ

1. Готовність дитини до оволодіння грамотою. Розкрити поняття “готовність„ та “підготовленість„ до засвоєння грамоти.

2. Етіологія дислексії. Загальна характеристика.

3. Розкрити методику подолання семантичної дисграфії.

Тести

1. Порушення писемного мовлення на сучасному етапі розвитку логопедії розглядаються як:

А) симптоми в структурі інтелектуальної недостатності;

Б) симптоми в структурі нервово-психічних захворювань;

В) самостійні порушення;

Г) правильної відповіді немає.

2. Причинами специфічних порушень писемного мовлення є :

А) недорозвиток інтелекту;

Б) інтоксикації організму дитини у ранньому онтогенезі;

В) травми головного мозку;

Г) вади слуху;

Д) генетичні фактори.

3. Дислексія за О.М. Корнєвим це:

А) специфічний розлад процесу читання;

Б) несформованість психо-моторних операцій, що беруть участь забезпеченні процесу читання;

В) стан, що характеризується стійкою вибірковою нездатністю оволодіти навичкою читання, не дивлячись на достатній для цього рівень інтелектуального і мовленнєвого розвитку, відсутність порушень функціонування аналізаторів та оптимальні умови навчання;

Г) стан, основним проявом якого є специфічні помилки, які зумовлені несформованістю психомоторних операцій, що беруть участь у процесі читання;

Д) правильної відповіді немає.

4. Етапамами оволодіння навичкою читання за Т.Г. Єгоровим є:

А) читання буквами, читання складами, читання словами, читання словосполученнями;

Б) засвоєння букв, читання складами, синтетичне читання;

В) засвоєння звуко-буквенних позначень, поскладове читання, перехід до синтетичних прийомів читання, синтетичне читання;

Г) правильної відповіді немає.

5. Механізмами дислексії є :

А) порушення аналізаторів;

Б) порушення усного мовлення;

В) порушення письма;

Г) затримка психічного розвитку;

Д) білінгвізм.

6. У залежності від порушених операцій процесу письма Р.І. Лалаєва виділяє такі форми дислексії:

А) акустична, оптична, моторна;

Б) фонематична, оптична, оптико-просторова, семантична, мнестична;

В) семантична, оптична, фонематична, мнестична, аграматична, тактильна;

Г) дислексії, зумовлені порушенням усного мовлення, дислексії, зумовлені недостатніми просторовими уявленнями, змішені випадки дислексії, еволюційна дислексія;

Д) правильної відповіді немає.

7. Симптомом семантичної дислексії є:

А) порушення розуміння прочитаного тексту;

Б) заміни букв під час читання;

В) порушення фонематичного сприйняття;

Г) правильної відповіді немає.

8. Фонематична дислексія зумовлена:

А) недорозвитком функцій сприйняття та розпізнавання звуків мовлення;

Б) порушенням зорової функції;

В) порушенням запам’ятовування фонем;

Г) правильної відповіді немає.

9. Оптична дислексія проявляється у вигляді:

А) труднощах засвоєння букв та їх змішуванні внаслідок нерозрізнення звуків, що ними позначаються;

Б) труднощах засвоєння букв на основі подібності графічних елементів;

В) перестановок та пропусків букв;

Г) правильної відповіді немає.

10. Симптомами дислексії є :

А) порушення інтелекту;

Б) спотворення звуко-складової структури слів;

В) порушення розуміння прочитаного;

Г) бухштабування;

Д) порушення граматичного оформлення слів.

11. Специфічне часткове порушення письма називають:

А) дислексія;

Б) дизартрія;

В) дисграфія;

Г) правильної відповіді немає.

12. Для позначення розладів процесу письма використовують терміни:

А) порушення операцій письма;

Б) дизорфографія;

В) еволюційна дисграфія.

Г) брадіграфія;

Д) аграфія.

13. На основі несформованості певних операцій письма виділяють такі форми дисграфії:

А) акустичну, оптичну, моторну;

Б) артикуляторно-акустична, на основі несформованого фонемного розпізнавання, на основі порушення мовного аналізу та синтезу, аграматична, оптична;

В) дисграфії, зумовлені порушенням усного мовлення, дисграфії, зумовлені недостатніми просторовими уявленнями, змішені випадки дисграфії, еволюційна дисграфія;

Г) правильної відповіді немає.

14. Оптична дисграфія зумовлена:

А) несформованістю вербальної пам’яті;

Б) незасвоєністю правил граматичного оформлення слів;

В) несформованістю аналізу і синтезу слів;

Г) правильної відповіді немає.

15. Перерахуйте види специфічних помилок при дисграфії

А) ________________________________________;

Б) ________________________________________;

В) ________________________________________;

Г) ________________________________________;

Д ________________________________________.

16. Метою обстеження дітей з порушеннями писемного мовлення є:

А) попередити вторинні психічні порушення;

Б) визначити симтоми розладу читання або (та) письма;

В) визначити етіологію, механізми та симптоматику порушень читання або (та) письма;

Г) правильної відповіді немає.

17. Визначіть принципи корекційної роботи з дітьми при порушеннях писемного мовлення:

А) Загальнодидактичні:

_____________________________;

_____________________________;

_____________________________;

_____________________________;

_____________________________.

Б) Спеціальні:

______________________________;

______________________________;

______________________________;

______________________________;

______________________________.

18. Попередня робота з подолання артикуляційно-акустичної дисграфії обов’язково передбачає:

А) розвиток оптико-просторових уявлень;

Б) формування словника;

В) усунення порушень звуковимови;

Г) правильної відповіді немає.

19. Основними напрямами логопедичної роботи під час корекції оптичної дисграфії є:

А) розвиток і розширення активного словника;

Б) формування просторових відношень;

В) розвиток зорового аналізу та синтезу;

Г) розвиток логічного мислення, причинно-наслідкових зв’язків;

Д) розвиток зорового гнозису та мнезису.

20. Первинна профілактика дисграфій та дислексій передбачає наступні заходи:

А) попередження анте- і перинатальної патології плода та немовляти;

Б) формування функціонального базису навичок читання та письма;

В) своєчасна корекція звуковимови;

Г) зниження соматичної ослабленості у перші роки життя дитини;

Д) рання діагностика та своєчасне лікування перинатального резидуального пошкодження ЦНС.

Змістовий модуль 7. Порушення темпо-ритмічної організації мовлення. Заїкання

Контрольна робота

Варіант І

1. Порівняльний аналіз затинань несудомного і судомного характеру (у вигляді таблиці).

2. Нетрадиційні методи подолання заїкання.

3. Вправи для розвитку діафрагмального дихання у дошкільників. Загальна характеристика. Методика проведення. Приклади (не менше трьох вправ).

Варіант ІІ

1. Переривчастий темп мовлення. Загальна характеристика. Затинання несудомного характеру. Ітерації.

2. Методика організації охоронного мовленнєвого режиму під час корекції заїкання в осіб різного віку (дошкільнят, молодших школярів, підлітків, дорослих).

3. Вправи для формування мовленнєвого дихання у підлітків та дорослих заїкуватих. Методика проведення. Приклади (не менше трьох вправ).

Варіант ІІІ

1. Немовленнєва симптоматика заїкування у хворих різного віку. Загальна характеристика.

2. Роль сім’ї в корекційно-розвиваючому процесі. Форми і зміст взаємозв’язку логопеда з сім’єю заїкуватої дитини. Рекомендації логопеда щодо організації домашнього режиму заїкуватої дитини (скласти пам’ятку батькам).

3. Логоритмічні засоби в системі подолання заїкання у дошкільників. Методика застосування. Приклади (не менше трьох вправ).

Тести

1. До чистих порушень темпу мовлення відносять:

А) ітерації;

Б) тахілалії;

В) браділалії;

Г) заїкання.

2. Полтерн – це:

А) неправильне формування фрази як наслідок особливого порушення мовленнєвого дихання, тяжких порушень темпу мовлення;

Б) порушення темпо-ритмічної організації мовлення зумовлене судомним станом м’язів мовленнєвого апарату;

В) патологічно прискорений темп мовлення, що супроводжується затинаннями (запинками) несудомного характеру;

Г) правильної відповіді немає.

3. Основним проявом заїкання є:

А) фізіологічні ітерації;

Б) затинання несудомного характеру;

В) порушення граматичного оформлення фрази;

Г) судоми в м’язах мовленнєвого апарату;

Д) правильної відповіді немає.

4. Серед причин, що безпосередньо зумовлюють виникнення заїкання (є „поштовхами”) виділяють групи:

А) _________________________________;

Б) _________________________________;

В) _________________________________.

5. До фізіологічних симпомів заїкання відносять:

А) феномен фіксованості на дефекті;

Б) судоми у мовленнєвому апараті;

В) порушення загальної та мовленнєвої моторики;

Г) логофобію;

Д) виверти (уловки) під час мовлення.

6. За формою судоми класифікують на:

А) дихальні;

Б) тонічні;

В) артикуляційні;

Г) клонічні;

Д) голосові;

Е) змішані.

7. Помірний (середній) ступінь фіксованості на своєму дефекті при заїканні характеризується тим, що:

А) хворі не відчувають свого мовленнєвого порушення, не звертають на нього увагу;

Б) відсутні прояви сором’язливості;

В) спостерігається сильне переживання через свій дефект;

Г) школярі та дорослі використовують під час мовлення різні виверти, прагнуть меньше спілкуватися, відчувають через свій дефект певні незручності;

Д) правильної відповіді немає.

8. За клінічною ознакою виділяють наступні форми заїкання:

А) тонічну;

Б) клонічну;

В) невротичну;

Г) неврозоподібну;

Д) змішану.

9. Основними завданнями логопедичного обстеження заїкуватих є :

А) виявлення стану моторики;

Б) визначити місце локалізації, форму мовленнєвих судом та частоту їх виникнення;

В) дослідження стану інтелектуальної діяльності;

Г) визначення ставлення хворого до свого мовленнєвого порушення;

Д) ступень порушення мовленнєвого дихання.

10. Комплексний підхід до подолання заїкання – це:

А) комплекс заходів, спрямованих на реабілітацію заїкуваних;

Б) система лікувальних заходів, спрямована на подолання симптомів заїкання;

В) система лікувально-педагогічного впливу на різні сторони психофізичного стану хворого зусиллями різних спеціалістів;

Г) правильної відповіді немає.

11. Основними напрямами комплексного підходу до подолання заїкання є:

А) медичне втручання;

Б) лікувально-оздоровча робота;

В) психотерапія;

Г) логопедична робота;

Д) корекційно-педагогічна робота.

12. Послідовність роботи на логопедичних заняттях щодо формування самостійного мовлення у заїкуватих:

А) відображене мовлення, відповіді на поставлені питання, сполучене мовлення, переказ, розповідь, спонтанне мовлення;

Б) сполучене мовлення, відповіді на питання, переказ, відображене мовлення, розповідь, переказ, спонтанне мовлення;

В) сполучене мовлення, відображене мовлення, відповіді на запитання, переказ, розповідь, спонтанне мовлення;

Г) правильної відповіді немає.

13. Особливістю методики подолання заїкання у дітей дошкльного віку, розробленої Н.А.Чевельовою є те, що логопедична робота будується на основі:

А) поступового переходу від ситуативного мовлення (безпосередньо пов’язаного з практичною діяльністю) до контекстного, пов’язаного з подіями із минулого;

Б) поступового звільнення мовлення заїкуватих від напруження шляхом проведення систематичних занять;

В) проходження програми дошкільного закладу за розділами: „Ознайомлення з навколишнім”, „Розвиток елементарних математичних уявлень”, „Малювання, ліплення, аплікація, конструювання”.

Г) правильної відповіді немає.

14. Особливостями логопедичної роботи з подолання заїкання у молодших школярів є :

А) домінування ігрової форми занять;

Б) взаємодія з вчителем;

В) використання раціональної психотерапії;

Г) подолання феномену фіксованості на своєму дефекті;

Д) попередження розвитку феномену фіксованості на своєму дефекті.

15. Під час реабілітації заїкуватих підлітків та дорослих на першочерговим завданням є:

А) нормалізація темпо-ритмічної сторони мовлення;

Б) корекція рухової сфери;

В) попередження розвитку феномену фіксованості на своєму дефекті;

Г) усунення патологічних змін особистості;

Д) правильної відповіді немає.