4. Технологія і стратегія виробництва

4.1. Вибір виду технології

Логістична концепція вибору технології полягає у прийнятті рішення стовно того, чи:

• має бути технологія простішою (ручна – дешева з позиції капіталовкладень)

• має бути технічно прогресивною (автоматизована – більше капіталовкладень)

Економічний зміст процесу вибору технології виробництва полягає у порівнянні варіантів. Наприклад, якщо обрати більш дорогий варіант технології, то, відповідно, будуть менші змінні витрати в розрахунку на одиницю продукції. Тоді головним регулювальним чинником стає обсяг виготовлення кількості продукції за певний період часу (для певної технології).

Це стосується не тільки технології виробництва, а й процесу складування, перевезення тощо.

З логістичного погляду порівняння технологій здійснюється з точки зору їх прогресивності щодо використання ручної праці, тобто розглядаються технології:

• ручна

• механізована

• автоматизована

• автоматична

в яких ставить додаткові вимоги щодо реалізації процесів:

• внутрішньовиробничого транспортування

• проміжного складування

• їх синхронізації із виробничими операціями та процесами

Традиційно для прийняття оптимального рішення щодо вибору технології використовується концепція МОВ (зробити чи купити – make or bay) зіставлення постійних і змінних витрат залежно від рівня попиту на вироби. Водночас при цьому має братися до уваги наявність кваліфікованих кадрів, компетенція в досліджуваній сфері технологій, перспективність розвитку та вертикально інтеграції тощо.

Витрати виробництва продукції складаються із постійної та змінної частини. Відповідно загальні витрати:

, (4.1.)

де – загальні витрати, тис.грн.; – постійні витрати, тис.грн.; – питомі змінні витрати, тис.грн. (на одиницю продукції); – величина дистрибуції, шт.

Оптимальну систему вибираємо за критерієм мінімальних витрат.

Графічно:

Рис. 4.1. Графічна інтерпретація вибору технологій

Завдання

Підприємство має обрати оптимальну технологію виробництва

	Параметри	Варіант А	Варіант Б
	Постійні витрати, тис.грн	10	20
	Питомі змінні витрати, грн.	3	2
	Обсяг виробництва, шт.	500	500

4.2. Обгрунтування оптимальної величини партії виробництва

Розрахунок оптимальної величини партії виробництва проводять за наявності вихідних даних: постійні витрати на партію (В_{пост.партія}) (грн.), змінні витрати на одиницю виробу (В_зм) грн./шт.), річне замовлення (Р_з) (шт.), середньорічна норма витрат (r) (%).

1. Формування економіко-математичної моделі виробничої собівартості одиниці продукції ( ) залежно від величини партії.

, (4.2)

де – загальні постійні витрати на партію виробів;

– змінні витрати на одиницю продукції;

N – кількість продукції в партії, що визначається за формулою:

, (4.3)

де – річне замовлення;

n – кількість партій.

Тоді річні виробничі витрати складуть:

В_вир = S_в  Р_з (4.4)

2. Формування економіко-математичної моделі витрат, спричинених виготовленням та зберіганням на складі партії товарів. Ці витрати викликані необхідністю створення достатніх оборотних засобів для забезпечення виробництва всієї партії (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, проміжне складування, транспорт тощо) та витрати зберігання на складі. За своєю суттю вони ідентифікують як витрати замороження капіталу. Тому на практиці ці витрати розраховують з використанням норми витрат у відсотках до собівартості. В розрахунках ця норма приймається в половинному розмірі, оскільки згадані витрати зростають від нуля в момент запуску партії до максимуму в момент закінчення виготовлення партії. І процес циклічно повторюється стільки разів, скільки запускається партій (n). Математично витрати на партію ( ) виражають так:

, (4.5)

де r – норма витрат утримання запасів у виробництві, %.

3. Формування економіко-математичної моделі загальних витрат на річне замовлення:

(4.6)