2. Основні теорії та школи управління суспільством і країною другої половини XX століття.

Розрізняють такі школи управління суспільство другої половини XX століття:

1. Адміністративна класична школа управління

Засновником школи адміністративного управління (або друга назва - класичної школи управління) вважається Фредерик Уінслоу Тейлор.

Важливе місце в становленні менеджменту займає американський інженер Фредерік Тейлор (1856-1915), засновник теорії наукового управління, раціоналістичної школи менеджменту. Він вважав менеджмент наукою, яка заснована на точних законах, правилах і принципах. Ф.Тейлор сформулював точний висновок про те, що робота по управлінню - це певна спеціальність, і що організація в цілому виграє, якщо кожен робітник зосереджується на тому, що він робить краще за все.

Він вважав, що використовуючи спостереження, заміри, логіку та аналіз, можна вдосконалити виробничі операції, досягти їх ефективного виконання. На основі отриманої інформації розроблялися рекомендації для усунення зайвих, непродуктивних рухів, нормування праці з метою підвищення ефективності виробництва. Суттєвим досягненням цієї школи було систематичне використання стимулювання з метою зацікавлення працівників у збільшенні продуктивності праці та обсягів виробництва. Винагорода передбачалась за кінцевий результат, а не за процес діяльності. Він вважав, що менеджер повинен встановлювати для підлеглих точний порядок, інструменти і механізм виконання роботи, час її закінчення.

Ф.Тейлор визнавав також можливість відбору та навчання людей, які фізично та інтелектуально відповідали б виконуваній роботі. Серед його наукової спадщини можна виділити ряд книг "Відрядна система"(1895), "Цеховий менеджмент"(1903), "Принципи наукового менеджменту" (1911).

Формування школи наукового управління спиралось на три основні моменти, які стали основними принципами для розвитку менеджменту:

1. раціональна організація праці;

2. розробка формальної структури організації;

3. розробка заходів по співробітництву управляючого і робітника;

Найвідомішими послідовниками Тейлора були його співвітчизники Ліліан і Френк Гілбрети. Вони вивчали трудові операції, використовуючи кінокамеру і придуманий ними прилад мікрохронометр. При допомозі нього їм вдалось виявити і описати 17 основних рухів кисті руки. Це дало їм змогу ліквідувати надалі ті з них, які при виконанні стандартних дій були зайвими і непродуктивними. Наприклад, для кладки цегли було встановлено 4 рухи замість 18 і забезпечило зростання продуктивності праці на 50%.

2. Школа а. Фойоля

Обмеженість і недоліки раціоналістичної школи Тейлора і його послідовників у значній мірі вдалось подолати представнику класичної школи менеджменту французькому адміністратору і підприємцю Анрі Файолю (1841-1925). Він вперше запропонував раціональний підхід до організації промислового підприємства. Анрі Файоль засновник і "батько менеджменту". Ціллю класичної школи було створення універсальних принципів управління. Вони вважали, що випливаючи цим принципам підприємство досягне найвищих результатів. Заслуга Файоля полягає в тому, що він розглянув управління як універсальний процес, що складається з декількох функцій. Інший напрямок цієї школи стосувалося структури організації. При цьому організація розглядалася як замкнута система у відмінності від концепції наукового управління.

Файоль вважав, що робота керівника може бути розділена на п'ять функцій: планування, організація, керівництво, координація та контроль. У праці "Загальне та промислове управління"(1916) він сформулював 14 універсальних принципів управління, щоб показати керуючим, як виконувати свої функціональні обов'язки.

Принципи управління за А.Файолем

1. Поділ праці

Спеціалізація є природним порядком речей. Метою поділу праці є виконання роботи, більшої за обсягом, кращої за якістю при застосуванні однакових зусиль. 2. Повноваження та відповідальність

Повноваження - це право віддавати наказ, а відповідальність - її складова протилежність. 3. Дисципліна

Дисципліна передбачає справедливе застосування санкцій. 4. Єдиноначальність

Працівник повинен одержувати накази від одного безпосереднього начальника. 5. Єдність напряму

Кожна група, що діє у межах однієї мети, повинна бути об'єднана єдиним планом та мати одного керівника. 6. Підкореність особистих інтересів загальним

Інтереси одного працівника чи групи працівників не повинні переважати інтереси фірми. 7. Винагорода персоналу

Відданість і підтримка працівників забезпечуються тоді, коли вони одержують справедливу заробітну плату за свою працю. 8. Централізація

Мають бути встановлені пропорції між централізацією і децентралізацією. Централізація, як і поділ праці, повинна забезпечувати кращі результати. 9. Ієрархія

Ієрархія - підпорядкованість осіб на керівних посадах від вищої ланки до нижчої. 10. Порядок. Місце для всього, і все на своєму місці. 11. Справедливість. Справедливість - це поєднання доброти і правосуддя. 12. Стабільність робочого місця для персоналу

Працівники, які постійно працюють в одній і тій же фірмі, мають переваги перед талановитішими працівниками, якщо ті схильні до частої зміни місця роботи. 13. Ініціатива

Вона означає розробку плану дій з залученням ідей працівників, а це забезпечує його успішну реалізацію. 14. Корпоративний дух. Він існує в тих організаціях, де є гармонія персоналу.

Принципи управління за Анрі Файолем нині успішно застосовуються багатьма компаніями.