55Сімей, визначених під час перепису населення. В подальшому

кількість глав сімей розподіляється за статтю й віком і визначаються

частки глав сімей в кількості осіб цієї статі і віку. Отримані результа-

ти і становлять коефіцієнти главенства. Екстраполюючи обчислені

коефіцієнти на прогнозовану кількість населення, можна визначити

прогнозну кількість сімей. Теоретично найбільш досконалим, але

недостатньо розробленим методом прогнозу є моделювання відтво-

рення сімейної структури населення.

Важливою характеристикою прогнозу є його надійність або дос-

товірність, яка визначається насамперед точністю вхідної інформації

(дані перепису населення, поточного обліку демографічних подій,

вибіркових обстежень тощо), а також обґрунтованістю гіпотез про

очікувані зміни соціально-економічних чинників, що впливають на

демографічні процеси. Підвищенню точності й обґрунтованості прог-

нозів сприяють також матеріали спеціальних соціологічних обсте-

жень, які дають змогу враховувати особливості поведінкових ас-

пектів демографічних процесів. Прикладом такого дослідження мо-

же бути вивчення намірів людей щодо народження дитини або зміни

місця проживання. Безумовно, в цьому випадку важливе значення

має ступінь реалізації намірів. Але спеціальні дослідження свідчать,

що «для більшості регіонів країни для когорти в середньому очікува-

на кількість народжень може служити надійним орієнтиром при

прогнозі народжуваності. В інших регіонах при формуванні прогно-

зу дані про очікувану кількість дітей піддаються корекції, яка

пов’язана з культурою регулювання народжуваності та його ефек-

тивністю» [12, с. 246]. Точність демографічних прогнозів залежить

від прогнозованого періоду: на період до 10 років розрахунки можуть

бути виконані досить точно, на 25–30 років — ступінь точності зни-

жується. Важливе значення для точності прогнозних розрахунків

має стан демографічного переходу населення даної території. На

точність прогнозів впливають також різного роду катаклізми

стихійного, біологічного та іншого характеру.

Загалом точність демографічних прогнозів значно нижча від точ-

ності розрахунків фактичного населення. Тому якщо точність прог-

нозних розрахунків становить до 5 %, прогноз вважається вдалим

(точність переписів населення визначають в 1–2 %).

В енциклопедичному словнику наголошується, що «точність су-

часних демографічних прогнозів, особливо довгострокових, визна-

чається рівнем розвитку теоретичної та прикладної демографії, за-

56Гальним рівнем наукового прогнозування всіх сторін соціально-еко-

номічного життя суспільства, а також новими аналітичними та про-

гностичними можливостями, що надаються комп’ютерними метода-

ми. Сучасні програми значно економлять час, необхідний для прове-

дення прогнозних розрахунків, дають змогу прораховувати різні сце-

нарії можливої динаміки населення, а також робити розрахунки у

разі неповних або дефектних даних» [25, с. 353].

Слід наголосити, що в різних варіантах демографічних прогнозів

маються на увазі певні уявлення про соціально-економічні перспек-

тиви розвитку. З іншого боку, зміни динаміки демографічних про-

цесів позначаються на характері соціально-економічних процесів.

Разом з тим практика свідчить, що демографічні складові ще не

знайшли гідного місця в соціально-економічному прогнозуванні. Де-

мографи ж наголошують на винятковій важливості демографічної

експертизи різних рішень. «Експертиза повинна виявляти можливий

вплив запланованих заходів на демографічні процеси, як безпосе-

редній, так і опосередкований, вказувати шляхи попередження нега-

тивних наслідків запланованих заходів» [49, c. 251].

Прогнози кількості населення світу, основних регіонів і всіх країн,

що входять в ООН, здійснюються міжнародними організаціями,

провідну роль серед яких відіграє Відділ народонаселення Департа-

менту економічної та соціальної інформації та політичного аналізу

Секретаріату ООН. Ці прогнози використовуються для вироблення

міжнародної стратегії розвитку, рекомендацій у сфері політики наро-

донаселення, для вирішення глобальних і регіональних економічних,

політичних і екологічних проблем.

Оцінки й прогнози ООН з урахуванням нових даних про рух насе-

лення (за даними національних статистичних служб) кожні два роки

переглядаються. Відповідно до прогнозу ООН, переглянутого в

1998 р., до 2050 р. кількість населення Землі досягне приблизно

10,7 млрд чол. — максимально, 8,9 млрд — у середньому і близько

7,3 млрд чол. — за мінімальними очікуваннями, тобто передбачаєть-

ся, що протягом найближчого півстоліття кількість населення світу

збільшиться в 1,2–1,8 разу... Спеціалісти ООН вважають найбільш

імовірним середній варіант прогнозу 1998 р., хоча, найімовірніше,

істина лежить десь посередині між нижнім і середнім варіантами,

враховуючи тенденцію завищувати величину коефіцієнта приросту

населення земної кулі, що властива більшості демографів-прогно-

зистів, у тому числі й фахівцям з ООН. Щоправда, як видно з наве-

57дених даних, у прогноз 1998 р. вкралась інша помилка. Автори прог-

нозу встановили, що вони дещо переоцінили швидкість зниження на-

роджуваності в окремих країнах, які розвиваються.

На думку спеціалістів ООН, 60 % із 77,8 млн чоловік щорічного аб-

солютного приросту світового населення припадає лише на 10 країн,

причому 36 % його — на Індію та Китай. При цьому, згідно з прогнозом

2000 р., у 39 країнах кількість населення до 2050 р. буде меншою

порівняно із сучасною. Найбільше скорочення кількості населення

очікується в Естонії (–46,1 %), Болгарії (–43,0 %), Україні (–39,6 %),

Грузії (–38,8 %), Гайані (–33,7 %) та Росії (–28,3%)» [22, с. 347].

ПОТЕНЦИАЛЬНАЯ ДЕМОГРАФИЯ

ПОТЕНЦИАЛЬНАЯ ДЕМОГРАФИЯ, отрасль демографич. анализа, рассматривающая нас. как совокупность носителей определ. жизненного потенциала, измеряемого в человеко-годах. В основе показателей П. д. лежит время, к-рое в среднем предстоит прожить представителю совокупности каждого возраста в соответствии с уровнем смертности, существующим в данный период в изучаемой группе нас. Напр., жизненный потенциал человека в возрасте х исполнившихся лет (V_x) составляет:

V_x = e_x+1/2 = (e_x + e_x+1)/2,

где e_x - ср. продолжительность предстоящей жизни.

Осн. принципы П. д. сформулированы швейц. демографом Л. Хершем, к-рый дал систематич. изложение методов П. д. в серии статей, публиковавшихся начиная с 1940. Наиболее полное описание этих методов содержится в работах польск. демографа Э. Фильрозе.

Развитие П. д. стимулировалось необходимостью преодоления трудностей, с к-рыми встречается традиц. демографическая статистика. Эти трудности связаны с тем, что, поскольку единицей демостатистич. наблюдения является человек, преодоление влияния на уровень разл. статистич. показателей структурных изменений, происходящих в совокупности людей, требует спец. усилий. Методы П. д. позволяют учесть тот факт, что не все люди равнозначны с точки зрения их участия в воспроиз-ве нас., в трудовой деятельности и т. д. Каждый человек имеет 'вес', соответствующий его возрасту, длительности пребывания в браке, продолжительности участия в трудовой деятельности и т. д. Этим 'весом' является величина ср. продолжительности жизни - полная или неполная - в зависимости от задачи исследования. Человеку в молодом возрасте предстоит прожить дольше и дольше заниматься трудовой деятельностью, чем старику, поэтому жизненный и трудовой потенциал молодого нас. больше, чем нас. с высоким уровнем постарения.

Развитие П. д. даёт аналитич. средства, позволяющие не ограничиваться фиксацией демографич. факторов, относящихся только к началу и концу жизни человека, а измерять ср. длительность состояний на протяжении всей жизни человека и на основе вычисления групповых потенциалов на разл. периоды жизни давать им сопоставимую объёмную характеристику. В связи с этим П. д. более приспособлена к изучению 'коллективной биографии' нас., чем традиц. демографич. статистика.

Методы П. д. дают возможность повысить точность сопоставления разл. явлений демографических, выражая их объём в человеко-годах, что является адекватным измерителем длящегося существования народонас.

Статистич. базой для применения методов П. д. является текущая демографич. статистика и данные переписей населения. Большие перспективы для развития П. д. открывают регистры населения, к-рые создают возможность непрерывного наблюдения за изменениями в разл. жизненных потенциалах на основе широкого использования ЭВМ.

П. д. расширяет возможности демографич. анализа. Её методы являются важными дополнит. средствами познания демографич. действительности. Однако они не находили достаточно широкого распространения в практике демографич. анализа в связи со сложностью и трудоёмкостью расчётов. Большой вклад в упрощение методики расчётов, имеющих практич. значение, внесли франц. демограф Ж. Буржуа-Пиша и Фильрозе. В основе этого упрощения лежат, в частности, выводы Буржуа-Пиша о том, что ср. жизненный потенциал нас. приблизительно равен ср. продолжительности жизни для ср. возраста изучаемого нас. и что ежегодное уменьшение жизненного потенциала нас., вызванное смертями и старением, приблизительно равно числ. этого нас.

Упрощение формул Херша открыло возможности для широкого использования методов П. д. не только в науч. разработках, но и в практике планово-статистич. расчётов. Перспективными направлениями применения этих методов является анализ динамики и структуры жизненного потенциала всего нас. и отд. его социально-проф. групп, изучение эффективности использования трудовых ресурсов, исследование демографич. потерь в войнах, оценка потерь, вызванных отд. причинами смерти, демографич. прогнозирование.

ДЕМОГРАФІЧНА СТАТИСТИКА [ДЕМОГРАФИЧЕСКАЯ СТАТИСТИКА] - -галузь статис-тики, яка вивчає чисельність і структуру (склад) населення за певними ознаками: за соціальними групами, професійним скла-дом, за віком, сімейним станом, рівнем осві-ти, національним та етнічним складом, рід-ною мовою тощо. Д.с. вивчає також природ-ний рух населення (народжуваність, смер-тність, кількість сімей, коефіцієнти сімей-ності, кількість і тривалість шлюбів, розлу-чень), переміщення (міграцію) населення, Найбільш об'єктивні дані Д.с. містяться у матеріалах перепису населення, які прово-дяться державою періодично (приблизно разу 10-20 років). Державні органи статис-тики ведуть постійні спостереження та облік статистичних даних. Часом проводяться ви-біркові обстеження для одержання необхід-них даних, аби визначити спеціальні, еко-номічні чи соціально-політичні зрушення у державі.