2. Функції податків

Сплата податків і податкових платежів пов'язана з перерозподілом новоствореної вартості. Таким чином, вони є частиною єдиного процесу відтворення, специфічною формою виробничих відносин. Реалізація цих відносин здійснюється через функції, які виконують податки.

У сучасних умовах податки виконують дві основні функції: фіскальну і регулюючу.

Фіскальна функція податків є основною. За її допомогою шляхом стягнення (сплати) встановлених державою податків і податкових платежів утворюються державні грошові фонди, що становлять собою матеріальну основу існування держави і здійснення нею внутрішньої та зовнішньої політики. Держава має отримувати податки не лише в достатній кількості, а й своєчасно, щоб у встановлені строки фінансувати витрати бюджету. За допомогою фіскальної функції податків відбувається одержавлення частини національного доходу, створеного в народному господарстві країни. Таким чином, фіскальна функція податків створює об'єктивні умови для втручання держави в економіку, економічні відносини, тобто зумовлює функціонування регулюючої функції.

Сутність регулюючої функції податків полягає в тому, що вони впливають на різні види діяльності їх платників. Так, податки істотно впливають на відтворення, стимулюючи або стримуючи темпи його розширення, збільшуючи або зменшуючи накопичення капіталу, підвищуючи або знижуючи платоспроможний попит населення тощо. У цьому зв'язку держава спроможна свідомо використовувати податки з метою регулювання відповідних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства.

Слід зауважити, що функції податків діють одночасно і взаємоузгоджено, їх не можна протиставити одна одній. Неможливо також розмежувати податки на суто фіскальні й регулюючі, бо без фіскальної їх дії не може бути й регулюючої.

3. Принципи та елементи системи оподаткування

Оподаткування як окрема категорія економічного процесу повинне ґрунтуватись на притаманних йому принципах.

Суть принципу законності полягає в тому, що всі податки і збори повинні знайти своє відображення у Законах У країни, Указах Президента, постановах та розпорядженнях Кабінету Міністрів України та органів місцевого самоврядування. Ці документи повинні передбачати єдину методику нарахування та сплати податку, а також єдині стандарти бланків податкової звітності на всій території держави.

Принцип обов'язковості характеризує податки як безапеляційну економічну категорію, йому повинні підпорядковуватись всі особи, які є платниками, незалежно від віку, етап, національності, віросповідання та соціального стану.

Суть принципу повноти сплати полягає в тому, що сплачувати податки і збори необхідно у повному обсязі до нарахованої суми, з метою недопущення виникнення дефіциту бюджету на всіх рівнях.

Своєчасність сплати податків і зборів має суттєве значення, адже від цього залежить, чи буде можливість профінансувати у встановлений термін чи період в повному обсязі заплановані видатки.

Для пізнання природи податку необхідно чітко визначити основні елементи, які характеризують внутрішній зміст цього категорійного поняття.

До основних елементів податку належать:

1) суб’єкт оподаткування – це платник податку, тобто фізична чи юридична особа, яка забезпечує та безпосередньо проводить його сплату. Платниками податків та інших обов’язкових платежів є юридичні і фізичні особи, на яких, згідно з діючим законодавством, покладено обов’язок сплачувати податки та інші обов’язкові платежі.

Права суб’єктів оподаткування:

1) подавати ДПА (ДПІ) документи, що засвідчують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законодавчими документами;

2) ознайомлюватися та одержувати акти перевірок, проведених ДПА (ДПІ);

3) оскаржувати у встановленому законом порядку рішення ДПА (ДПІ) та її службових осіб.

Обов’язки суб’єктів оподаткування:

1) сплачувати своєчасно та в повному обсязі належні суми платежів у встановлений термін;

2) вчасно подавати звітність до ДПА (ДПІ);

3) вести податковий облік;

4) надавати службовим особам ДПА (ДПІ) необхідні документи для перевірок з питань правильності нарахування і своєчасності та повноти сплати податків.

Суб'єкти оподаткування несуть відповідальність за порушення податкового законодавства, тобто до платника, який не має у встановлений період бухгалтерських звітів за результатами фінансової діяльності, застосовуються штрафні санкції;

2) об'єкт оподаткування — явище, предмет чи процес, внаслідок наявності яких сплачується податок;

3) предмет оподаткування — різновид предметів матеріального світу, з якими законодавство позв'язує виникнення податкового обов'язку;

4) ставка податку — законодавчо встановлений розмір податку або збору, виходячи з об'єкта або одиниці оподаткування.

Іншими елементами податку, які конкретизують зміст основних елементів або мають самостійне значення, є:

1) джерело сплати — фонд, явище чи предмет, з якого сплачується податок;

2) база оподаткування — законодавчо закріплена частина доходів чи майна платника податків (за вирахуванням пільг), яка враховується під час розрахунку суми податку. Податкова база — кількісний вимір об'єкта оподаткування;

3) одиниця оподаткування — частина об'єкта оподаткування, стосовно якої відбувається встановлення нормативів і ставок обкладення, тобто та одиниця, яка покладається в основу виміру об'єкта оподаткування. Вона залежить від об'єкта оподаткування, виражається в грошовій або натуральній формі і має переважно розрахунковий характер;

4) податкові пільги — законодавчо встановлені винятки з загальних правил оподаткування, які надають платникові можливість зменшити суму податку (збору), що підлягає сплаті, або звільняють його від виконання окремих обов'язків та правил, пов'язаних з оподаткуванням;

5) порядок сплати податку — методи, строки та засоби сплати податку в державі, які залежать від принципів побудови податкової системи;

6) податковий звіт — документ, що подається до податкової інспекції зі звітними даними про розрахунки з бюджетом;

7) податковий період — строк, протягом якого завершується процес формування податкової бази, остаточно визначається розмір податкового зобов'язання;

8) звітний період — строк складання та надання органу Державної податкової служби податкової звітності.

Таким чином, в елементах податку конкретно виражаються вимоги, що лежать в основі побудови податкової системи держави. Законодавчі акти про кожен податок і збір мають містити вичерпну інформацію, яка б дала змогу конкретно встановити всі елементи податку чи збору.