Пост-експортне фінансування (Post-export financing)

Пост-експортне фінансування - це фінансування, що надається під заставу майнових прав вимоги за експортним контрактом (в обмін на документи, що підтверджують відвантаження товарів) на короткий проміжок часу між поставкою та оплатою товару покупцем.

Об’єм фінансування залежить, в першу чергу, від рейтингу покупця та може складати від 50% до 90% вартості відвантажених товарів.

Отримання фінансування також можливе при застосуванні документарного акредитиву, відкритого на користь компанії і отриманого Постачальником через OTП Банк. Кошти надаються після здійснення відвантаження за експортним контрактом, підтвердженого документально, та на фактичний строк відстрочки платежу. Експортна виручка спрямовується на погашення заборгованості за кредитом.

Базові умови фінансування:

вид фінансування – кредитна лінія/ кредит;

валюта фінансування – фінансування надається у валюті експортного контракту/у валюті виручки. Стандартні валюти - долари США, євро;

мінімальна сума – 500 000 доларів США (або еквівалент в інших валютах);

строк ліміту фінансування – як правило, до 1-го року (можливе встановлення ліміту до 3-х років);

строк траншу в рамках ліміту – 30-120 днів (в залежності від фактичної відстрочки платежу);

вартість фінансування – визначається індивідуально для кожної угоди і залежить від її структури, поточної ситуації на валютному та фінансовому ринках, фінансового стану позичальника та структури забезпечення.

Експортний лізинг

Термін лізинг (leasing) означає вид підприємницької діяльності, що полягає в інвестуванні власних або залучених фінансових засобів шляхом придбання виробничого майна для наступної здачі його в оренду, або, більш широко, як спеціальний вид оренди майна виробничого призначення.

Лізинг може діяти лише всередині однієї країни, коли сторона, яка дає в лізинг, і сторона, яка бере в лізинг, знаходяться в одній країні (Domestic leasing), або "перетинати кордони" (Crossborder leasing), при якому партнери за договором мають свої офіційні адреси в різних країнах. Оскільки сторона, яка дає в лізинг, залишається власником наданих у лізинг виробів, і в цьому відношенні вони служать гарантією, то однією з умов транскордонного лізингу є юридична надійність у плані гарантій від зазіхань на об'єкт лізингу для власника (при затримці платежів).

Лізингові послуги, на відміну від банківських кредитів, ще не встигли стати популярними серед українських підприємців (обсяг лізингових угод в Україні у 2005 році становить 0,2% ВВП, а в країнах ЄС – 2%), тому банківські установи розвивають цей напрям не поспіхом. Велика ємність ринку за досить незначної кількості конкурентів – основна причина, що спонукала банк розвивати лізингові послуги.

Кількість зареєстрованих в Україні лізингових компаній подвоїлася – трохи більше ста. Найактивнішими гравцями ринку лізингових послуг є іноземці – французький Societe Generale (придбав найбільшу компанію з лізингу автотранспорту), BNP Paribas (придбав УкрСиббанк з лізинговою компанією), австрійський Raiffeisen International (купивши Аваль, вирішив створити дочірню лізингову структуру), скандинавська фінансова група SEB (придбала банк «Ажіо» і заснувала лізингову компанію «Ажіо-лізинг»). Охоче долучаються до лізингових схем і виробники обладнання й транспорту. Багатьом з них саме співпраця з лізингодавцями дозволяє суттєво збільшити обсяги продажу. Peugeot та Scania реалізують авто в Україні через дочірні лізингові компанії «Ілта» та «Сканія Україна», а лізингова компанія «Дуац» є офіційним постачальником в Україні автомобілів Volkswagen та Audi.

Інтерес фінансових установ до цього ринку пояснюється просто: лізинг зазвичай дорожчий за кредит. Лізингова схема відрізняється від кредитної – лізингові компанії оперують таким поняттям, як подорожчання предмета лізингу. Це подорожчання в різних компаніях коливається від 5 до 15% на рік. Якщо перевести його у звичайні банківські відсотки, то вийде, що навіть у деяких лідерів ринку вартість лізингу становить понад 30% річних. Водночас кредит на придбання автомобіля обійдеться у 17-25% річних у гривні.

Крім вищої вартості у лізингу є ще кілька переваг з погляду заробітку. По-перше, лізингові компанії (як фінустанови, що не залучають кошти населення) регулюються поблажливіше, ніж банки. По-друге, лізинг дає можливість охопити значно ширше коло клієнтів. Через брак заставного майна банкіри неохоче позичають малому та середньому бізнесу – сегменту, що має найбільші перспективи та стрімко розвивається. У розвинених країнах з такими клієнтами прийнято співпрацювати саме через лізинг – в Європі ним охоплені 40% підприємств малого та середнього бізнесу.

Переваги лізингових операцій для клієнтів наступні:

Лояльність та оперативність. До платоспроможності покупця обладнання лізингодавці висувають менші вимоги, ніж банки. Страхування майна включається до лізингових платежів, а заставою у цьому випадку виступає сам предмет лізингу. Додаткова застава зазвичай не вимагається.

Придбання майна через лізинг звільняє покупця від необхідності укладати безліч договорів: кредиту, купівлі-продажу майна, страхування, застави. У банку заяву на придбання в кредит авто розглядатимуть не менш ніж два тижні, лізингові ж компанії обіцяють поставку замовленого майна протягом тижня після подачі всіх документів. Найчастіше саме завдяки оперативності та менших вимог до документації лізинговим компаніям вдається переманити у банків покупців дорогого обладнання – підприємства з високою рентабельністю, для яких різниця між вартістю банківської позики та лізингу в 5-10% річних не є принциповою.

Сервіс. Крім фінансування купівлі майна лізингові компанії забезпечують низку додаткових послуг. Приміром, клієнту, який придбав у лізинг автомобіль, лізингова компанія організовує реєстрацію його у МРЕВ, щорічне проходження техогляду, оплату транспортного податку, ремонт автомобіля, заміну шин тощо. Інакше кажучи, бере на себе частину виробничих витрат на обслуговування придбаних основних засобів. Ще одна приваблива риса лізингової схеми – у разі потреби підприємство може без зайвих клопотів повернути майно.

У розвинених країнах капітальні інвестиції у виробництво значною мірою здійснюються за допомогою лізингу. У країнах ЄС, за даними Світового банку, через лізинг здійснюється 15-30% інвестицій в основні фонди. В Україні ця цифра становить 1,2%. При цьому для промислового сектору економіки цей показник близький до нуля. Адже понад 80% усіх активів, наданих у лізинг, припадає на транспортні засоби, які використовуються переважно підприємствами транспортної, торговельної та інших галузей.