Від Пайдейї до Енциклопедії: пізня античність

Антична культура не тільки благодатна сфера вивчення міфології, історії давнього світу, історії літератури, естетики, історії філософії. Деякі форми цієї культури й сьогодні актуальні та «виробляючі», без них неможливо уявити собі реалізацію основоположних для сучасного суспільства інтелектуальних проектів. Це, передусім енциклопедії та енциклопедичні словники, які стали невід'ємною й ключовою формою зберігання й трансформації наукового знання, функціонування вищої освіти й розвитку науки загалом. Така інтелектуальна форма збереження та збагачення раціонального знання була створена греками й римлянами, продовжувалася протягом усього латинського середньовіччя, в новий час й інтенсивно розвивається сьогодні. Креативний та організаційний «тріумф» середземноморського енциклопедизму збігся з епохою Просвіти. Стисло оглянемо цей складний і дивний шлях.

Хоч Платон і Арістотель володіли енциклопедичними пізнаннями в істинному значенні цього слова, проте вони не намагалися укладати свої обширні знання в стислій і систематичній формі (тобто як енциклопедичне зібрання всіх відомих їм галузей знання формально). І тільки Спевсіпп, учень Платона, його племінник і перший схоларх (очолював платонівську Академію з 347 по 339 рр. до н.е.) у IV ст. до н.е. створив труд, подібний до «енциклопедії». На жаль, від цього твору Спевсіппа майже нічого не залишилося, збереглися до нашого часу лише невеликі фрагменти, що стосуються математики й біології, але про цей твір є згадки інших античних авторів. Власне «енциклопедичного» характеру грецька науково-педагогічна система enkyklios paideia набуває уже на ґрунті римської культури. Першим римським енциклопедистом можна вважати Марка Теренція Варрона, чий твір «Науки» (Disciplinae) вийшов наприкінці I ст. до н.е. і був присвячений опису вільних мистецтв (septem artes liberalеs): граматики, риторики, діалектики, геометрії, арифметики, музики, астрології, а також медицини й архітектури. Цей твір не зберігся.

Грецькі й римські мислителі спочатку прагнули до того, щоб зібрати воєдино всю безліч знань їм відомих. Однак це було дуже складне завдання – систематизувати й узагальнити науковий зміст в одному творі. Найбільш вдалою спробою в цьому напрямі стала енциклопедична робота римського вченого Плінія Старшого – 37-митомова «Природна історія» («Naturalis Historia»). Цей труд копіювався в безлічі рукописів в епоху пізньої античності й у Середні віки. Римські мислителі та вчені створили прецедент систематичної/універсальної освіти/знання/науки, що охоплює всі відомі тоді галузі знання. Вони «вирівняли» всі дисципліни, відкинувши принцип ієрархії знань (вищий рівень якої посідала філософія), що було властиво грецькій філософії. Учений і державний діяч пізньої античності Кассіодор (Flavius Magnus Aurelius Cassiodorus Senator, V – VI ст.) володів видатною ерудицією та створив фактично перше всеосяжне зібрання знань у межах християнської культури. Серед багатьох його творів на різноманітні теми були також його енциклопедичні твори «Про науку і мистецтва» («De artibus libris ас disciplinis liberalium litterarum») та «Посібник з вивчення божественної і світської літератури» («Institutiones divinarum et saecularum litterarum»).