3.7. Стандартні імена дисків.

Існують фізичні та логічні імена дисків. Фізичне ім’я присвоюється окремому пристрою – жорсткому диску (вінчестеру), дисководу. Жорсткому диску, з якого здійснюється завантаження операційної системи, завжди присвоюється ім’я С: (вказується англійська буква та двокрапка), іншим дискам – наступні букви D:, E:, F:, … Але ці імена використовуються тільки в програмі адміністрування диска (наприклад, в програмі fdisk). В інших випадках цими ж буквами – C:, D:, E:, F: і т.п. – позначають імена логічних дисків. Під логічним диском в комп’ютері розуміється будь-який носій інформації, з яким операційна система працює як єдиним цілим об’єктом. Так, один фізичний диск може бути розділений на декілька логічних дисків.

В якості логічного диска може бути використана частина оперативної пам’яті (для цього призначена програма ramdrive), при роботі в комп’ютерній мережі новий ресурс підключається до ПЕОМ також у вигляді нового логічного диска. Так що на протязі дня на одному і тому ж комп’ютері може бути різна кількість логічних дисків.

В операційній системі прийнятий наступний порядок присвоєння логічних імен фізичним пристроям. Буквами А: і В: завжди позначаються дисководи гнучких магнітних дисків (навіть якщо на ПЕОМ встановлено тільки один дисковод, буква В: використовується в якості другого імені для диска А:). Жорсткому диску присвоюється ім’я С:. Якщо жорсткий диск розбитий на логічні диски, то їм присвоюються імена D:, E:, F: ) і т.п. (в алфавітному порядку. Літера, яка позначає компакт-диск слідує наступною за літерою останнього логічного диска вінчестера. Наприклад, якщо вінчестер має логічні диски С:, D:, E: і F:, то до компакт-диска потрібно звертатися на ім’я G:. Логічні імена мереженим дискам можна довільно присвоювати по розсуду оператора при підключенні відповідного диска (у тому числі і пропускаючи букви).

3.8. Поняття папки.

Папка (каталог) – це спеціальний файл, у якому зберігаються імена файлів та каталогів, вкладених в даний каталог, відомості про їх розмір, властивості і т.п.

Для зручності збереження інформації і доступу до неї папки упорядковуються в деяку структуру. Ця структура створюється за принципом підпорядкування або ієрархії. Підпорядкованість означає взаємне розташування папок. Тобто, папки можуть бути вкладеними одна в одну: у складі папки може бути ще одна папка, так звана підпапка – папка більш низького рівня. Вищестоящу папку прийнято називати батьківською папкою. Папка самого високого рівня називають кореневою. Саме вміст диска утворює коренева папка. З кореневої папки можна перейти до папки першого рівня, із них – до папок другого рівня і т.п.

Ієрархічну (впорядковану) структуру папок пояснимо на основі малюнку 2.

Малюнок 2. Ієрархічна структура папок логічного лиска С:

3.9. Шлях (маршрут) до файла.

Для того, щоб точно вказати місцезнаходження файла на диску, ви повинні вказати весь ланцюжок назв папок, в яких розташований файл. Коса риска (слеш) „\” відокремлює в записові одна папка від іншої. Наприклад, запис:

\text\user1\text1.txt

говорить про те, що файл text1.txt розташований в папці user1, яка, в свою чергу, розташована в папці text. Запис

\ text2.txt

свідчить, що файл text2.txt розташований в кореневій папці поточного диска. Якщо ви указали шлях пошуку файла, і шлях розпочинається з косої риски (\), то операційна система шукає файл, починаючи з кореневої папки. Якщо косої риски на початку шляху не має, то файл шукається, починаючи з поточної папки.

Такі ланцюжки мають спеціальну назву – шлях (маршрут) до файла.