1.6. Реалізація дискреційної моделі безпеки

Можливості кожного користувача зберігають у вигляді списку, кожен елемент якого містить імена об'єктів і режими доступу до цих об'єктів.

Такий список називається профілем (profile) користувача.

При роботі з профілями виникають наступні проблеми:

• при видаленні об'єкту потрібно коректувати профілі всіх користувачів, які мали доступ до цього об'єкту;

• при зміні режимів доступу до об'єкту також потрібно коректувати профілі всіх користувачів, які мали доступ до цього об'єкту.

При другому підході матрицю управління доступами розглядують по стовпцях. Оскільки кожен стовпець матриці відповідає одному об'єкту, то можна сказати, що весь стовпець матриці доступів описує всіх суб'єктів, які мають доступ до цього об'єкту, і режими доступу кожного суб'єкта. В цьому випадку при реалізації стовпець матриці управління доступами зберігається у вигляді списку, який називається список управління доступами (access control list). На практиці такі списки зазвичай скорочено називають ACL, а елементи цих списків - АСОВІ (access control elements).

2.Управління безпекою в Windows

2.1. Модель безпеки в Windows

У операційних системах Windows NT/2000/XP реалізована дискреційна модель безпеки.

Кожен об'єкт, що охороняється, має дескриптор безпеки (security descriptor), який створюється разом з об'єктом, що охороняється, і містить інформацію, необхідну для захисту об'єкту від несанкціонованого доступу. У дескрипторі безпеки ідентифікується власник об'єкту, визначаються користувачі і групи користувачів, яким дозволений або заборонений доступ до об'єкту, що охороняється, а також інформація для аудиту доступу до об'єкту.

Для зберігання інформації про користувачів, яким дозволений або заборонений доступ до об'єктів, що охороняються, кожен дескриптор безпеки містить список управління дискреційним доступом (Discretionary Access-Control List, DACL). Для управління аудитом доступу до об'єкту в дескрипторі безпеки зберігається список управління системним доступом (System Access-Control List, SACL). Спільна назва для цих списків - списки управління доступом (Access-Control Lists) або скорочено ACL.

Найбільш важливі вимоги, яким повинна задовольняти система, що підтримує безпеку на цьому рівні:

• власник ресурсу повинен управляти доступом до ресурсу;

• операційна система повинна захищати ресурси від випадкового повторного використання, наприклад, вміст пам'яті процесу, що завершився, має бути недоступне іншому процесу;

• кожен користувач системи повинен при вході в систему указувати своє ім'я і пароль, система повинна мати засоби для відстежування роботи користувача;

• адміністратор системи повинен мати засоби для проведення аудиту подій, пов'язаних з безпекою системи, доступ до отриманих при аудиті даним повинен мати тільки авторизований адміністратор системи;

• система повинна захищати себе від стороннього втручання під час своєї роботи, наприклад, система повинна захищати себе від модифікації ззовні під час своєї роботи.