Планування селекційного процесу

Планування селекційного процесу починається з планування селекційного завдання. Селекція багаторічних рослин – довгий і затратний процес, який вимагає від селекціонера особливо ретельного підходу до планування селекційної програми. Головним завданням селекціонера на першому етапі є визначення параметрів ідеального сорту, до досягнення яких селекціонер повинен спрямовуватися при відборі. Для визначення параметрів ідеального сорту необхідно попередньо провести глибокий аналіз існуючого сортименту по даній культурі, останніх досягнень селекції. Провести аналіз основних напрямків розвитку товарного садівництва, маркетингу плодово-ягідної продукції, стану переробної промисловості.

Необхідно враховувати, що вимоги до нових сортів постійно змінюються у зв’язку з мінливими умовами виробництва; різким погіршенням екологічного і фітоентомологічного стану. В зв’язку з чим селекціонер повинен виділяти основні пріоритетні напрямки в селекції конкретної культури. Основними пріоритетними розділами селекції плодових і ягідних культур на сьогодні є:

А) створення сортів для садів інтенсивного типу, тобто сорти, придатні для ущільнених насаджень (інтенсивні карлики і напівкарлики, компакти, сорти типу «спур»), стійкі до основних хвороб і шкідників, які адекватно реагують на підвищенні умови агрофону (високі дози добрив, зрошення та ін.).

Б) селекція сортів з комплексною стійкістю до хвороб і шкідників.

В) створення адаптивних сортів, тобто сортів з підвищеною стійкістю до біотичних і абіотичних факторів середовища.

Г) селекція на продуктивність і якість продукції, тобто створення високопродуктивних, швидкоплідних сортів, сортів з високим вмістом поживних і біологічно-активних речовин.

Д) селекція на самоплідність. В зв’язку з інтенсифікацією садівництва і більш щільним розташуванням дерев, на фоні все частіше повторюваними несприятливими умовами під час квітування, погіршенням загальної екологічної обстановки, зниженням забезпечення садів бджолами одним з пріоритетних напрямків є селекція на самоплідність.

Е) створення сортів, які легко розмножуються.

Ж) селекція на придатність до механічного збирання плодів і ягід.

Пріоритетною слід вважати екологічну селекцію плодових і ягідних культур, тобто сортів з високим рівнем використання місцевих умов вирощування, які відрізняються низьким рівнем споживання енергетичних ресурсів при їх вирощуванні.

Актуальним також є селекція сортів з мінімальним накопиченням в плодах і ягодах нітратів, важких металів, радіоактивних елементів.

Враховуючи основні пріоритетні напрямки в селекції плодових і ягідних культур студент планує селекційне завдання для конкретної культури і конкретних природно-кліматичних умов. Склавши селекційне завдання, студент приступає до підбору вихідного матеріалу.

Вибір похідного матеріалу

Похідним матеріалом можуть бути сорти, форми, дикорослі види, різні мутанти.

Найбільшу цінність являють старовинні місцеві сорти, якім властива адаптивна здатність, а також дикорослі види як джерела цінних ознак.

Так, досвід селекціонерів показав, що в селекції на стійкість до парші з успіхом можуть використовуватися яблуня флорібунда, на морозостійкість – сибірські форми яблуні. Уссурійська груша є джерелом морозостійкості, а також стійкості до парші, вишня маака передає нащадкам стійкість до кокомікозу, а степова – морозостійкість. Персик Мира і Давіда є джерелами стійкості до борошнистої роси, віргинська суниця використовується в селекції на стійкість до борошнистої роси, чілійська – на якість плодів і стійкість до фітофторозу та сірої гнилі.

Використовуючи в якості похідних форм види, необхідно підбирати такі види, які мають комплекс корисних ознак. Однак слід враховувати, що разом з комплексом корисних ознак дикорослим видам властивий консерватизм в передачі потомству ознак (дикорослого типу): дрібні плоди, посередній смак плодів, низька врожайність. В зв’язку з цим необхідно передбачити серію зворотних схрещувань з метою послаблення небажаних властивостей в потомстві використаного виду. Наприклад, для отримання зимостійкого сорту груші використовується вид Уссурійської груші. При цьому в потомстві ведеться відбір на зимостійкість з рівнем, близьким до Уссурійської груші, незважаючи на інші ознаки, далі шляхом зворотніх схрещувань з кращими сортами звичайної груші посилюють ознаки звичайної груші, зберігаючи при цьому високу зимостійкість.

Необхідність зворотних схрещувань значно ускладнює і подовжує селекційний процес. Менше витрачається часу при використанні в якості похідних форм кращих сортів, але і тут необхідно підходити досить обережно. Вибирати сорти – батьківські форми необхідно з максимальною кількістю позитивних ознак і які є або носіями, або донорами кращих господарсько-цінних ознак. Сорти – донори можна знайти в спеціальній літературі.

При підборі сортів-донорів в якості похідних форм вибираються сорти, які мають комплекс донорських ознак.

Значно спростити підбір батьківських пар і відбір необхідних генотипів в потомстві дозволяють знання про генетичні обумовленість основних господарсько-цінних ознак. Хоча і досі знання у сфері частної генетики плодових культур обмежені через складність їх генетичного аналізу, підбір батьківських пар в основному ведеться за фенотипом. Але в літературі, яка пропонується, є відомості про генетичний контроль деяких ознак плодових і ягідних культур. При підборі батьківських пар необхідно враховувати і можливість скорочення селекційного процесу шляхом відбору найбільш швидко плідних форм і сортів. Так, наприклад, деякі сорти яблуні (Розмарин, Кандиль синап) вступають в плодоношення на 9 – 13 рік і стійко передають цю ознаку потомству. Потомство від таких форм відрізняється пізнім вступом у плодоношення, що значно подовжує селекційний процес.