5. Назвіть основні конвенціі моп в галузі охорони праці.

Усі держави-члени МОП повинні дотримуватися таких принципів в сфері праці:

 свободу асоціації і реальне визнання права на ведення коллек­тивных переговорів;

 скасування всіх форм примусової або обов'язкової праці; реальна заборона дитячої праці; недопущення дискримінації в сфері праці і зайнятості.

МОП прийнято 179 конвенцій і 184 рекомендації. Вони охоплюють практично всі аспекти трудового права і права у сфері соціального забезпечення. 50 конвенцій було ратифіковано СРСР, з них 43 продовжують діяти в РФ. Україною за станом на 2007 р. ратифіковано 62 Конвенції МОП.

Основні конвенції МОП в галузі охорони праці:

КОНВЕНЦІЯ 119. Про обладнаний машин захисними пристроями.  КОНВЕНЦІЯ 115. Про захист від радіації.  КОНВЕНЦІЯ 121. Про допомогу у випадках виробничого травматизму.  КОНВЕНЦІЯ 128. Про допомогу по інвалідності, старості та у випадку втрати годувальника.  КОНВЕНЦІЯ 136. Про бензол.  КОНВЕНЦІЯ 139. Про професійні ракові захворювання.  КОНВЕНЦІЯ 157. Про встановлення міжнародної системи збереження  прав в галузі соціального забезпечення.  КОНВЕНЦІЯ 159. Про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів.  КОНВЕНЦІЯ 161. Про служби гігієни праці.  КОНВЕНЦІЯ 162. Про охорону праці при використанні азбесту.  КОНВЕНЦІЯ 170. Про безпеку при використанні хімічних речовин на  виробництві.  КОНВЕНЦІЯ 171. Про нічну працю.  КОНВЕНЦІЯ 174. Про запобігання великих промислових аварій.  КОНВЕНЦІЯ 177. Про надомну працю.  КОНВЕНЦІЯ 187. Про основи, що сприяють безпеці та гігієні праці. 

Конвенція №159 (1983 р.) „Про професійну реабілітацію і зайнятість інвалідів” констатує необхідність розробки та здійснення національної політики в галузі професійної реабілітації та зайнятості інвалідів. Вказана політика спрямована на те, щоб відповідні заходи щодо професійної реабілітації поширювались на всі категорії інвалідів, а також на сприяння можливостям зайнятості інвалідів. У цій конвенції рекомендується проведення консультацій з представницькими організаціями підприємців і працівників щодо здійснення вказаної політики і заходів, які необхідно прийняти для сприяння співробітництву і координації державних і приватних органів, що займаються професійною реабілітацією.

Ряд конвенцій присвячених захисту трудових прав у галузі умов і охорони праці. Так, Конвенція №1(1919 р.) визначала, що тривалість робочого часу не може перевищувати вісім годин в день і сорок вісім в тиждень. Проте, в 1935 році Конвенція №47 прийняла рішення про скорочення робочого часу до 40 годин у тиждень. При цьому передбачається, що встановлення 40-годинного робочого тижня не тягне за ніякого зменшення заробітної плати. Години, відпрацьовані понад нормальну тривалість робочого часу, Конвенція розглядає як понаднормовані, які допускаються лише в певних випадках і підлягають додатковій оплаті.

Конвенція №171 1990 року трактує нічну працю, як будь-яку роботу, яка здійснюється в проміжку між північчю і п’ятою годиною ранку протягом семи годин підряд. Відповідно до неї працівникам надається право на проходження безплатного медичного обслуговування і на отримання консультацій щодо того, як зменшити або уникнути ризику для здоров’я, пов’язаного з їх роботою.