2.3.Управління оборотним капіталом організації
Розглянемо практичні підходи до вирішення питання, куди вкласти фінансові ресурси з найбільшою ефективністю. Зауважимо, що мова йде про розширеному розумінні цього терміну, тобто про розподіл загального обсягу фінансових ресурсів на конкретні види активів або, точніше, про оптимізацію активу балансу.
В активній стороні балансу представлені дві групи активів: довгострокові та короткострокові. Перші, по суті, визначають політику організації відносно виду бізнесу, її матеріально-технічної бази (йдеться власне про інвестиційну діяльність, що полягає у виборі варіанту довгострокового вкладення капіталу), тобто відображають довгострокову політику організації; другі - політику щодо поточного управління фінансами (мова йде про управління оборотними активами).
Оборотний капітал - це капітал організації, вкладений в оборотні активи (оборотні кошти), поновлювані з певною регулярністю для забезпечення поточної діяльності. Оборотний капітал як мінімум одноразово обертається протягом року або одного виробничого циклу, якщо останній перевищує рік. Під оборотністю капіталу в даному випадку мається на увазі трансформація фінансових ресурсів, яка відбувається в організації циклічно. Операційний цикл являє собою період повного обороту всієї суми оборотного капіталу, в процесі якого відбувається зміна окремих їх видів.
Рух оборотних коштів організації в процесі операційного циклу проходить чотири основні стадії, послідовно змінюючи свої форми:
1. На першій стадії грошові кошти (включаючи їх субститути у формі короткострокових фінансових вкладень) використовуються для придбання товарів, тобто входять запасів матеріальних оборотних коштів.
2. На другій стадії вхідні запаси матеріальних оборотних коштів у результаті безпосередньої виробничої діяльності перетворюються в запаси готової продукції.
3. На третій стадії запаси готової продукції реалізуються споживачам і до настання їх оплати перетворюються в дебіторську заборгованість.
4. На четвертій стадії інкасована, тобто оплачена, дебіторська заборгованість знову перетвориться в грошові кошти, частина яких до їх виробничого запитання може зберігатися у формі високоліквідних короткострокових фінансових вкладень.
Найважливішою характеристикою операційного (комерційного) циклу, що істотно впливає на обсяг, структуру й ефективність використання оборотного капіталу, є його тривалість. Вона включає період часу від моменту витрачання організацією грошових коштів на придбання вхідних запасів матеріальних оборотного капіталу до надходження грошей від дебіторів за реалізовану їм продукцію.
Принципова формула, за якою розраховується тривалість операційного циклу організації, має вигляд:
ПОЦ = ПОДА+ ПОМЗ + ПОГП + ПОДЗ
де ПОЦ - тривалість операційного циклу організації, в днях;
ПОДА - період обороту середнього залишку грошового оборотного капіталу (включаючи їх субститути у формі короткострокових фінансових вкладень), у днях; ПОМЗ - тривалість обороту запасів сировини, матеріалів та інших матеріальних факторів виробництва у складі оборотного капіталу, у днях;
ПОГП - тривалість обороту запасів готової продукції, у днях;
ПОДЗ - тривалість інкасації дебіторської заборгованості, у днях.
У процесі управління оборотним капіталом в рамках операційного циклу виділяють дві основні складові:
• виробничий цикл організації;
• фінансовий цикл (або цикл грошового обороту) організації.
Виробничий цикл організації характеризує період повного обороту матеріальних елементів оборотних коштів, використовуваних для обслуговування виробничого процесу, починаючи з моменту надходження товарів в організацію і закінчуючи моментом відвантаження покупцям.
Тривалість виробничого циклу організації визначається за наступною формулою
ППЦ = ПОСМ + ПОНЗ + ПОГП
де ППЦ - тривалість виробничого циклу організації, в днях; ПОСМ - період обороту середнього запасу сировини, матеріалів і напівфабрикатів, у днях; понзі - період обороту середнього обсягу незавершеного виробництва, у днях; ПОГП - період обороту середнього запасу готової продукції, у днях.
Фінансовий цикл (цикл грошового обороту) організації являє собою період повного обороту коштів, інвестованих в оборотний капітал, починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за отримані товари і закінчуючи інкасацією дебіторської заборгованості за реалізацію товарів.
Тривалість фінансового циклу (або циклу грошового обігу) організації визначається за наступною формулою:
ПФЦ = ППЦ + ПОДЗ – ПОКЗ
де ПФЦ - тривалість фінансового циклу (циклу грошового обігу) організації, в днях; ППЦ - тривалість виробничого циклу організації, в днях; ПОДЗ - середній період обороту дебіторської заборгованості, у днях; ПОКЗ - середній період обороту кредиторської заборгованості, у днях.
Класифікація оборотних активів може бути побудована за такими основними ознаками.
За характером фінансових джерел:
• валові оборотні активи;
• чисті оборотні активи;
• власні оборотні активи.
За видами:
• запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів;
• запаси готової продукції;
• власні оборотні активи;
• грошові активи;
• інші види оборотних активів.
За характером участі в операційному процесі:
• оборотні активи, що обслуговують виробничий цикл організації;
• оборотні активи, що обслуговують фінансовий (грошовий) цикл організації.
По періоду функціонування:
• Постійна частина оборотних активів;
• Змінна частина оборотних активів.
Розглянемо цю класифікацію докладніше.
За характером фінансових джерел формування:
• валові оборотні активи (або оборотні кошти в цілому) - характеризують загальний їх обсяг, сформований за рахунок як власного, так і позикового капіталу. У складі звітного балансу організації вони відображаються як сума другого і третього розділів його активу;
• чисті оборотні активи (або чистий робочий капітал) - характеризують ту частину їх обсягу, що сформована за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу.
ЧОА = ОА - КФВ,
де ЧОА - сума чистих оборотних активів організації;
ОА - сума валових оборотних активів організації;
КФВ - короткострокові поточні фінансові зобов'язання організації;
• власні оборотні активи (або власні оборотні кошти) - характеризують ту їх частину, що сформована за рахунок власного капіталу організації. Суму власних оборотних активів організації розраховують за формулою:
СОА = ОА - ДЗК - КФВ,
де СОА - сума власних оборотних активів організації;
ОА - сума валових оборотних активів організації;
ДЗК - довгостроковий позиковий капітал, інвестований в оборотні активи організації;
КФВ - короткострокові (поточні) фінансові зобов'язання організації.
Якщо організація не використовує довгостроковий позиковий капітал для фінансування оборотних коштів, то суми власних і чистих оборотних засобів збігаються.
За видами оборотних активів:
• запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів. Цей вид оборотних активів характеризує обсяг вхідних матеріальних потоків у формі запасів, що забезпечують виробничу діяльність організації;
• запаси готової продукції. Цей вид оборотних коштів характеризує обсяг виходять матеріальних потоків у формі запасів виготовленої продукції, призначеної до реалізації. У практиці до цього виду оборотних коштів додають зазвичай обсяг незавершеного виробництва (з оцінкою коефіцієнта його завершеності за окремими видами продукції в цілому). При значному обсязі і тривалості циклу незавершеного виробництва його виділяють в процесі фінансового менеджменту в окремий вид оборотних коштів; • дебіторська заборгованість. Вона характеризує суму заборгованості на користь організації, представлену фінансовими зобов'язаннями юридичних і фізичних осіб за розрахунками за товари, роботи, послуги, видані аванси тощо; • грошові активи. На практиці до них відносять не тільки залишки грошових коштів у національній та іноземній валюті (у всіх їхніх формах), а й суму короткострокових фінансових вкладень, які розглядаються як форма інвестиційного використання тимчасово вільного залишку грошового оборотного капіталу (так званий спекулятивний залишок грошових коштів);
• інші види оборотних активів. До них відносяться оборотні активи, не включені до складу розглянутих вище, якщо вони відображаються в загальній їх сумі (витрати майбутніх періодів тощо).
За характером участі в операційному процесі:
• оборотні активи, що обслуговують виробничий цикл організації (запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів; обсяг незавершеного виробництва, запаси готової продукції); • оборотні активи, що обслуговують фінансовий (грошовий) цикл організації (дебіторська заборгованість та ін.)
4. По періоду функціонування оборотного капіталу: • постійна частина оборотних активів. Вона являє собою незмінну їх частина, яка не залежить від сезонних та інших коливань операційної діяльності організації і не пов'язана з формуванням запасів товарно-матеріальних цінностей сезонного зберігання, дострокового завозу та цільового призначення;
• змінна частина оборотних активів. Вона являє собою варіює їх частина, яка пов'язана із сезонним зростанням обсягу виробництва і реалізації продукції, необхідністю формування в окремі періоди господарської діяльності організації запасів товарно-матеріальних цінностей сезонного зберігання, дострокового завозу та цільового призначення. У складі цього виду оборотних коштів зазвичай виділяють максимальну і середню їх частини.
Управління використанням оборотного капіталу організації пов'язане з конкретними особливостями формування його операційного циклу.
Цілі і системи управління запасами
Ефективне управління товарними і матеріальними запасами в логістичних системах підприємства - одна з найбільш важливих функцій управління основною діяльністю, оскільки запаси вимагають великої кількості капіталу, і його обсяг відбивається на поставках товару покупцям. Управління запасами впливає на всі сфери бізнесу, особливо на виробництво, маркетинг і фінанси.
Цілі та етапи управління запасами існують усередині однієї фірми, досить суперечливі. З точки зору фінансів переважно зберігати низький рівень запасів, оскільки високий рівень запасів сприяє заморожуванню капіталу. З точки зору маркетингу доцільно наявність високого рівня запасів для збільшення продажів, тоді як з точки зору виробництва необхідно мати рівень запасів, достатній для ефективного виробництва. Завдання управління запасами - знайти баланс між цими суперечливими цілями і управляти рівнем запасів відповідно до інтересів фірми в цілому. Запаси - це склад матеріалів, використовуваних в процесі виробництва або для задоволення потреб споживачів. Запаси зазвичай включають сировину, незавершене виробництво і готову продукцію. Мета створення запасів - утворення певного буфера між послідовними поставками матеріалів і виключення необхідності безперервних поставок для безперебійної роботи малого підприємства.
Цілі створення запасів
Первинна мета організації запасів - розділення різних фаз основної діяльності. Запас сировини відділяє виробника від своїх постачальників, запас незавершеного виробництва - різні стадії виробництва, запас готової продукції - виробника від споживачів цієї продукції.
В основному існує чотири причини створення запасів: 1. Захист від невизначеності. В системі запасів існують невизначеності при постачаннях матеріалів, відвантаженнях готової продукції, а також у циклі виробництва. На складі підтримується певний рівень запасів, щоб захиститися від подібних невизначеностей. Якби купівельний попит був відомий, було б можливо (хоча і не обов'язково економічно) виробляти продукцію зі швидкістю споживання. У цьому випадку не потрібно було б наявність складу готової продукції. Однак будь-яка зміна попиту негайно відбилося б на системі виробництва.
2. Облік економічного виробництва і закупівель. Часто буває економічніше виробляти товар партіями. У цьому випадку партія товару може бути здійснена протягом короткого проміжку часу, і потім виробництво не поновлюється до тих пір, поки не виникне необхідність в новій партії. Це дає можливість покрити виробничі витрати за рахунок великого обсягу партії, а також дозволяє використовувати одне і те ж обладнання для виробництва різних продуктів. Аналогічна ситуація зберігається при закупівлях сировини. Внаслідок видатків на замовлення, знижок, транспортних витрат інколи буває економічніше купувати сировину великими партіями, навіть якщо частина цієї сировини потім зберігається на складі для подальшого використання.
3. Покриття очікуваних змін попиту і поставок. Існують деякі ситуації, коли зміни попиту і поставок можна передбачити. Один з таких випадків - коли міняється ціна або доступність сировини. Інше джерело інформації - це плановане просування товару на ринок, коли великий обсяг готової продукції може знаходитися на складі до певного моменту часу.
4. Облік перевезень. Транзитні запаси складаються з матеріалів, які знаходяться в дорозі від однієї точки до іншої. На рівень цих запасів впливає розташування виробництва і вибір перевізника. Запаси, які рухаються від однієї стадії виробництва до іншої в межах одного підприємства, також можуть бути класифіковані як транзитні запаси.
Проблеми, які необхідно вирішувати: 1. Яку продукцію слід тримати на складі?
2. Скільки потрібно замовляти?
3. Коли розмістити замовлення?
4. Яку систему контролю використовувати?
Структура витрат на запаси
Рішення, що приймаються при управлінні запасами в логістиці, безпосередньо впливають на чотири види виробничих витрат. Структура витрат на запаси має наступний вигляд:
1. Вартість предметів закупівлі. Ціна при закупівлі може залежати від знижок, які надаються в залежності від:
• кількості предметів, закуповуваних за одним замовленням;
• загальної вартості замовлення по декількох позиціях, що видається одному постачальнику;
• пори року, в яке розміщується замовлення.
2. Витрати на оформлення замовлення (не залежать від кількості замовленої продукції):
• конторські витрати з оформлення замовлення на закупівлю або виробництво;
• транспортні витрати;
• витрати з приймання вантажу.
3. Витрати на зберігання запасів:
• вартість капіталу, інвестованого в запаси;
• складські витрати (складські площі, енергопостачання, персонал);
• податки і страховка, залежні від вартості замовлення;
• падіння цінності запасів через старіння, псування, крадіжки.
4. Витрати, викликані відсутністю запасів компанії:
• втрачене виробниче час або наднормові роботи, викликані відсутністю матеріалу або іншого ресурсу;
• вартість відстеження відкладених замовлень, клієнтури на готову продукцію, якої не виявилося на складі;
• витрати, пов'язані з частковими або терміновими відвантаженнями на адресу клієнтури;
• втрачений обсяг збуту або втрачені клієнти.
Інвестиції в запаси - це крупні активи більшості промислових і торговельних комерційних організаціях, і важливо, щоб запасами управляли оптимально, оперативно, ефективно, щоб ці інвестиції не ставали невиправдано великими. Великі організації повинні визначати оптимальний рівень інвестицій в запаси, хоча при цьому воно стикається з двома суперечливими вимогами: 1. необхідно мати запаси, достатні для безперебійного виробництва і реалізації; 2. необхідно уникати зайвих запасів, які потрібні, але збільшують ризик старіння.
Системи управління запасами
Існує дві системи управління запасами - система фіксованої кількості і система фіксованого часу.
1. Система з фіксованою кількістю. На практиці одним з серйозних обмежень моделі оптимального замовлення є припущення про постійний попит. У даній системі управління запасами передбачається випадковий попит.
Рішення про новий замовленні формується на основі даних про кількість продукції, що знаходиться в даний момент на складі (на руці кількість), плюс то кількість продукції, яке вже було замовлено перш і готове до відправки (по-порядку величини). В системі з фіксованою кількістю ведеться постійний облік запасів на складі. Коли рівень запасів падає до певного рівня (R - точка замовлення), встановленого заздалегідь, розмішається нове замовлення. Причому замовляється завжди одна й та сама кількість. Так як кількість продукції, що замовляється фіксоване, час між замовленнями варіюватиметься залежно від зміни попиту.
Такі системи часто називають Q-системами або системами з фіксованою кількістю. Q-система повністю визначається двома параметрами: Q і R. На практиці їх значення встановлюють, використовуючи певні припущення. Зокрема, значення Q встановлюється рівним оптимальному значенню замовлення. Попит D при цьому приймається рівним середньому попиту. У складніших моделях Q і R повинні визначатися одночасно. Висновки. У системах з фіксованою кількістю постійно контролюють рівень запасів. Коли кількість падає нижче встановленого рівня, видається замовлення на поповнення запасів. Замовляється завжди одна й та сама кількість. Таким чином, фіксованими величинами в цій системі є:
1. рівень, при якому повторюється замовлення;
2. замовляється кількість.
Так як обсяг замовлення фіксований, час між замовленнями змінюватиметься залежно від випадкової природи попиту.
2. Система з фіксованим часом. У деяких випадках стан складу готової продукції відстежується періодично, а не постійно. Припустимо, що постачальник буде приймати і виконувати замовлення з періодичними інтервалами, наприклад через кожні 2 тижні. У цьому випадку положення складу аналізується кожні два тижні. Замовлення розміщується по необхідності.
У системах з фіксованим часом стан складу відстежується із заданою періодичністю. Коли огляд зроблений, розміщується замовлення. Обсяг замовлення визначається контрольним рівнем Т (цільовий рівень). Контрольний рівень встановлений таким чином, щоб задовольнити попит до наступного терміну аналізу плюс час затримки поставки (тобто часу, поки замовлення поступить на склад). Замовляється кількість непостійно. Розмір замовлення залежить від того, скільки необхідно продукції, аби підняти рівень складу до контрольної точки. Систему з фіксованим часом часто називають P-системою контролю запасів.
Формальне визначення Р-системи наступне: аналізується стан складу (продукція на складі плюс вже замовлена) з фіксованими періодичними інтервалами Р. Обсяг замовлення визначається різницею між контрольним рівнем складу і поточним положенням складу.
Дія Р-системи повністю відрізняється від функціонування Q-системи за наступними параметрами:
1. Р-система має контрольний рівень складу, тоді як Q-система - точку, при досягненні якої розміщується замовлення.
2. P-система не має оптимального розміру замовлення, так як обсяг замовлення міняється залежно від попиту.
3. У P-системі фіксований інтервал замовлення, а не обсяг замовлення.