Основні положення з техніки безпеки при роботі зі стерилізатором

1. Установлення і дозвіл на експлуатацію парового стерилізатора видається інспекцією котлонагляду, яка щороку здійснює контроль за апаратурою і робить відповідний запис у паспорті.

2. При несправності стерилізатора ремонт проводить тільки технік-спеціаліст.

3. До роботи з паровим стерилізатором допускаються особи, що досягли 18 років і мають посвідчення про здачу техмінімуму з експлуатації парового стерилізатора даного типу.

4. Вхід у приміщення, в якому проводиться стерилізація, дозволяється лише обслуговуючому персоналу.

5. Забороняється залишати стерилізатор баз нагляду в робочому стані.

6. Парові стерилізатори з електричним нагрівачем обов'язково заземлюють.

7. Манометри повинні бути запломбовані і мати чітко позначену червону смугу або металеву пластинку, що вказує максимально допустимий тиск. Через кожних 4—5 циклів роботи перевіряють прохідність сифона манометра.

8. Один раз протягом зміни обов'язково перевіряють роботу запобіжного клапана. Один раз протягом цикла стерилізації проводять продувку сифонної трубки.

9. Забороняється доливати воду у воронку під час роботи парового стерилізатора; не допускається включення стерилізатора при недостатньому рівні води в котлі.

10. Забороняється відкривати кришку стерилізаційної камери, поки тиск у камері не знизиться до нормального рівня і стрілка не опуститься до нуля.

Хімічна (холодна) стерилізація

Під хімічною (холодною) стерилізацією розуміють стерилізацію за допомогою розчинів хімічних речовин і газів. Така стерилізація проводиться при температурі, яка не перевищує температури коагуляції білка (45—60 °С).

Стерилізацію хімічними розчинами застосовують для обробки термонестійких предметів (хірургічні інструменти, виготовлені з полімерних матеріалів, гумові предмети та ін.). Оскільки хімічні сполуки знищують в основному поверхневу мікрофлору, важливе значення має попередня очистка поверхні предметів.

Для вологої стерилізації використовують різні сполуки йоду, хлору, окисники, альдегіди тощо. Однак основне значення мають надоцтова кислота («Дезоксон-1»), перекис водню, етиловий спирт.

Для стерилізації переважно використовують 1 % розчин надоцтової кислоти. Тривалість обробки — 45 хв. Кислота зберігається в холодильнику протягом 6 міс, а її розчин можна застосовувати протягом 1 доби. При роботі з надоцтовою кислотою необхідно користуватися захисними окулярами, надягати гумові рукавиці та фартух. Цим методом стерилізують катетери, трубки з пластмаси, кардіостимулятори, протези клапанів серця, шовний матеріал. Контроль за якістю стерилізації проводять за допомогою індикатора окису етилену. Стерилізація надоцтовою кислотою не є надійним методом, оскільки не забезпечує рівня стерилізації, необхідного для клінічної практики.

Перекис водню застосовують у вигляді 6 % розчину при температурі 18 °С протягом 6 год, при температурі 50 °С — протягом 3 год. Розчин перекису водню можна використовувати протягом 7 днів, зберігаючи його в закритому посуді.

При застосуванні 70 % етилового спирту інструменти витримують у ньому протягом 2 год.

Для стерилізації розчинами користуються емальованим, скляним або пластмасовим посудом з покришкою. Предмети повністю занурюють у розчин, вільно розкладають у ньому і витримують визначений час, накривши посуд покришкою. Після закінчення стерилізації матеріал промивають у стерильній дистильованій воді або в стерильному ізотонічному розчині хлориду натрію в асептичних умовах і зберігають у контейнері, вистеленому стерильною серветкою, не більше 1 доби.

Газову стерилізацію застосовують для обробки термонестійких предметів, які не витримують стерилізації в автоклаві або в сухожаровій шафі (катетери, зонди з штучних матеріалів, шланги, протези, ендоскопи, кардіостимулятори, наркозна та дихальна апаратура; оптичні прилади, ріжучі й колючі інструменти, кетгут, одноразові предмети з синтетичних пластмас).

Найчастіше використовують окис етилену, пари формаліну. Окис етилену діє бактерицидно за рахунок алкілювання протеїнів бактерій. Це безбарвний газ з неприємним ефіроподібним запахом. Його токсична дія проявляється головним болем, нудотою, блюванням та зупинкою дихання. Застосовується в заводських умовах у спеціальних газових стерилізаторах у приміщеннях з витяжною вентиляцією. Після закінчення стерилізації для запобігання вибуху залишки газу видаляють через випускні камери у витяжні труби.

Газ добре проникає через поліетиленову упаковку і заміщує там повітря. Тому предмет в упаковці після газової стерилізації залишається стерильним до порушення її цілості.

Кип'ятіння як метод стерилізації шприців та голок, згідно з галузевим стандартом 42—21—2—85 «Стерилізація і дезин-фекція медичного інструментарію», не передбачене. Але в виняткових випадках (у невеликих лікарнях, амбулаторіях, у домашніх умовах), коли неможливо простерилізувати шприци та голки іншим способом, можна застосувати кип'ятіння.

Стерилізація кип'ятінням проводиться в спеціальних металевих кип'ятильниках з решіткою для вкладання інструментів. Сітку кип'ятильника застеляють марлею, вкладають два пінцета, циліндри, поршні шприца, не менше двох голок з розрахунку на один шприц і зверху — гачки для виймання решітки. Заливають холодною дистильованою водою, щільно накривають кришкою і кип'ятять 45 хв з моменту закипання води. Якщо в процесі кип'ятіння в стерилізатор додають ще якийсь інструмент, то кип'ятіння продовжують ще 45 хв з цього моменту. Після закінчення стерилізації кришку з стерилізатора знімають і перевертають стерильною стороною догори, стерильним корнцангом або пінцетом (з потрійного розчину) дістають гачки і ними виймають решітку з інструментами. Решітку кладуть упоперек кип'ятильника, щоб стекла вода. Після того приступають до збирання шприца або переносять решітку на стерильний стіл і, користуючись стерильним корнцангом, розкладають інструменти з решітки на стерильному столі.