1.Грибні хвороби.

2.Бактеріальні хвороби.

3.Вірусні хвороби.

Питання для самостійної роботи: Імунітет рослин до інфекційних хвороб.

Форма 1

Особливості біології збудників найпоширеніших хвороб винограду.

Хвороба її назва та збудник	Джерела інфекції (як поширюється, де зимує, скільки зберігає життєздатність)	Період прояву і симптоми ураження рослин	Шкодочинність		Заходи боротьби

Обладнання і матеріали: гербарій уражених хворобами рослин, кольорові фото хвороб, атласи хвороб, офіційне видання «Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні».

Відомо понад 150 видів грибів, бактерій, вірусів і квіткових паразитів, що живуть на винограді. Багато з них є збудниками серйозних захворювань, які часто зумовлюють недобір і псування врожаю, а іноді й загибель рослин.

Найшкідливіші і найбільш поширені захворювання винограду — мілдью, оідіум, антракноз, краснуха, плямистий некроз, сіра гниль, бактеріальний рак, коротковузля і хлороз.

1.Грибні хвороби. Мілдью

Мілдью, або несправжня борошниста роса, винограду — досить поширене й шкідливе захворювання. Ця хвороба не є загрозливою тільки в середньоазіатських республіках, де через сухість клімату обмежується розвиток її збудника.

Хвороба проявляється на всіх зелених надземних органах рослин. Здерев'янілі надземні частини рослин і корені не хворіють. Листки уражуються протягом всього вегетаційного періоду. Навесні на молодих листках зверху спочатку з'являються блідо-зелені або жовтуваті плями, які потім стають маслянистими й буріють.

З нижнього боку листків у місцях плям утворюється рясний білий пушистий наліт, що являє собою безстатеве спороношення збудника хвороби. Розмір плям часто досягає 2—3 см в діаметрі. Наліт може з'являтися і без попереднього виникнення маслянистих плям. Це залежить від вологості. В умовах тривалої засухи наліт може й не з'являтися.

На дорослих листках мілдью викликає утворення кутастих невеликих плям (до 6 мм у діаметрі). Іноді вони оточені хлоротичною живою тканиною. Листя засихає і обпадає, іноді спостерігається оголення пагонів.

На зелених пагонах хвороба проявляється у вигляді, буруватих,, трохи вдавлених плям. При ураженні верхівки пагонів новий приріст буває потворним. У вологу погоду плями покриваються білим пушистим нальотом. При сильному розвитку хвороби пагони засихають, а вусики втрачають гнучкість, стають ламкими і при надмірній вологості загнивають.

Хвороба викликає побуріння і відмирання квіток і пуп'янків. На квітконіжках утворюються сіруваті або бурі, трохи вдавлені плями. У вологу погоду на хворих квітках і квітконіжках утворюється густий білуватий наліт.

Ягоди, уражені мілдью, набувають темно-шоколадного кольору, а навколо плодоніжки утворюється синювата смужка. Прийнято вважати, що ягоди легше уражуються збудником мілдью в молодому віці, (при діаметрі до 3 мм). Пізніше продихи на ягодах зникають і вони не заражаються.

Збудником захворювання є гриб Рlаsmораrа vіtісоlа (із фікоміцетів порядку Реrоnоsроrаlеs). Він паразитує тільки на винограді і належить до монофагів.

Зимує гриб на опалому листі в стадії ооспор. При згниванні листя ооспори можуть потрапляти на поверхню ґрунту. Вони проростають навесні, утворюючи ниткоподібний росток із здуттям на кінці — первинний зооспорангій. Розмір зооспорангію. У зооспорангії формується по 8—10 квасолеподібних зооспор двома джгутиками. Зооспори можуть жити й рухатися тільки у воді, без води вони швидко гинуть.

Потрапивши на зелені частини рослин, зооспори швидко просуваються до відкритих продихів, потім втягують у себе джгутики, покриваються тонкою оболонкою і проростають, утворюючи ниткоподібний росток, який вкорінюється в тканину через продих. Росток розростається в грибницю, що розміщується в міжклітинниках. У клітини рослини-живителя проникають гаусторії, за допомогою яких гриб,поглинає поживні речовини.

У тканинах рослини-живителя спочатку росте грибниця, а потім, на початку відмирання клітин рослини, Р1. vіtісоlа утворює органи розмноження. Влітку при наявності вологи гриб звичайно утворює безстатеве спороношення — зооспорангієносці із зооспорангіями, які виходять через продихи й утворюють білий наліт. Гриб звичайно утворює 4—5 зооспорангієносців, а іноді й до 20. Вони мають моноподіальне галуження: головна вісь має на різній висоті бічні гілки, що закінчуються короткими зубцями, на яких утворюються зооспорангії (їх інколи називають мікрозооспорангіями на відміну від макрозооспорангіїв, що утворюються із ооспор).

На зооспорангієносці формується до 200 зооспорангіїв, які легко розносяться вітром і краплинами дощу. У кожному такому зооспорангії в краплинах води формується по 4—5 зооспор, які викликають нове зараження рослин.

Всього за вегетаційний період Р1. vіtісоlа дає від 7 до 11 поколінь безстатевого спороношення, що залежить від вологості й температури в районі розвитку хвороби. .

Гриби насичують повітря величезною кількістю спор, які, повільно осідаючи й потрапляючи на зелені органи рослин,, заражають їх.

Поряд з безстатевим спороношенням у заражених тканинах рослини-живителя Р1. vіtісоlа утворює статеве спороношення (ооспори) внаслідок злиття антеридіїв з оогоніями. Звичайно формується велика кількість ооспор (до 250 на 1 мм²), коли починається засуха. Формування ооспор посилюється до осені..

Знання умов проростання спор гриба, зараження рослин і проявів нового спороношення має велике значення не тільки для пізнання закономірностей розвитку патогену, а й для визначення заходів боротьби з хворобою.

Ооспори проростають у воді або насиченому водою ґрунті при температурі від 11 до 32° (оптимум 23—25°). Звичайно перше проростання ооспор спостерігається після першого весняного дощу. Однак не всі ооспори проростають зразу. їх проростання може бути розтягнуте на 1—2 місяці, що залежить від ступеня розпушення їх зовнішніх оболонок ґрунтовими мікроорганізмами. Тому в так званому повторному зараженні можуть брати участь зооспори, які вийшли із зооспорангіїв і утворилися при безстатевому розмноженні, а також із зооспорангіїв, що утворились із ооспор, проростання яких дещо затрималось.

Безстатеве спороношення розвивається при відповідній вологості й температурі повітря. Вологість повітря має бути не нижче 95% (оптимум 97—100%), Що звичайно спостерігається при випаданні дощів або великих росах і туманах. Мінімальна температура утворення безстатевого спороношення 11—12°, оптимальна 18—24° і максимальна 29—30°. Понижена і підвищена температури повітря можуть затягнути спороношення, а оптимальна — прискорити. Так, за даними А. Т. Макрушиної (1950), при нічній температурі 17,6° за дві доби утворилось 85,4% зооспорангіїв, а при 13° — тільки 67,6.

Зооспорангії можуть проростати й заражати рослини при температурі не нижче 12—13° і наявності краплинної вологи протягом 2—2,5 години. Період від моменту зараження рослин до моменту утворення безстатевого спороношення може тривати від 4 . до 12 днів, що залежить від температури й вологості.

Не всі сорти винограду однаково уражуються збудником мілдью. Менше уражуються Аліготе, Нягра, Каберне совіньйон та ін. До дуже уражуваних належить Шасла, Чауш, Піно, Мускат гамбурзький та ін. У роки епіфітотій мілдью ступінь стійкості сортів винограду нівелює.

Шкідливість мілдью дуже велика. Якщо не проводити належних заходів боротьби при сильному розвитку захворювання, практично врожаю не буде.

Заходи боротьби. Для знищення зимуючого запасу ооспор збирання листя восени і спалювання його або компостування, після цього глибока оранка в міжряддях.

Останнім часом у боротьбі з мілдью рекомендується викорінююче обприскування ґрунту й рослин

Кращі результати дає викорінююче обприскування навесні, а не восени. Це пояснюється деякою розпушеністю зовнішніх оболонок ооспор до весни. Препарати добре проникають в грунт на глибину до 5 см і дезинфікують його поверхневий шар. Обприскують рослини препаратами до початку вегетації їх.

Своєчасне й правильне підв'язування лози до шпалер і тичок. При формуванні й підв'язуванні кущів боротьба із загущенням листків і пасинкування в стислі строки.

Під час вегетації рослин утримання міжрядь у чистому стані, постійна боротьба з бур'янами. Засміченість виноградників затримує краплинну вологу, а отже, призводить до посилення ураженості рослин мілдью.

Не слід однобічно вносити азотні добрива, оскільки при цьому тканина листка стає більш пухкою, внаслідок чого сприйнятливість рослин до хвороб посилюється.

Систематична обробка виноградників 1%-ною бордоською рідиною.

Перше обприскування виноградників провадять з моменту утворення листків діаметром 2—3 см (оскільки до цього продихи закриті й зараження неможливе) або в разі виявлення перших мілдьюозних плям на листках; друге — у фазу розрихлення суцвіть і відокремлення пуп'янків (приблизно за десять днів до цвітіння) 2%-ною бордоською рідиною, виготовленою, на високоякісному вапні, щоб запобігти опікам, третє — відразу після цвітіння, щоб запобігти ураженню молодої зав'язі.

Дальша обробка виноградників хімічними засобами залежить від метеорологічних факторів, приросту лози та характеру прояву мілдью. Закінчувати її треба до початку розм'якшення ягід.

Обробки повторюють через один інкубаційний період хвороби або після утворення 3—4 нових листків (приблизно через кожні 7 - 8 днів) у вологу погоду і 6 - 7 у суху.

На зрошуваних виноградниках додатково до основних провадять обприскування перед кожним поливом і закінчують хімічну обробку їх значно пізніше, ніж неполивних.

Виноградні шкілки обприскують у дощову погоду через кожні 7—10 днів, у суху — через 10—15.

У районах невеликого поширення мілдью обприскування виноградників починають після з'явлення перших мілдьюозних плям, а наступні — залежно від погодних умов.

Тривалість кожної обробки виноградників — не більше 3 днів.

Звичайно в роки з невеликою кількістю опадів у боротьбі проти мілдью провадять 5—7 обприскувань, а в роки з великим зволоженням — до 10 і навіть 14.

Не слід розміщувати нові насадження на понижених і пересічених місцевостях. Під виноградники треба відводити південні, південно-західні й південні схили. Ряди виноградників на рівних ділянках мають бути паралельними до напряму пануючих вітрів місцевості в першу половину літа. При цьому краплини дощу й роси ненадовго затримуються на листках, тому рослини менше уражуються збудником хвороби.

Створення і районування стійких сортів.

ОІДІУМ

Оідіум, або борошниста роса винограду.

Проявляється оідіум на всіх зелених органах винограду (пагонах, листках, вусиках, гребенях, квітках, плодоніжках і ягодах) у вигляді сіруватого, що легко стирається, нальоту. Наліт звичайно з'являється спочатку на поверхнях листків, а потім поширюється на нижній бік їх і пізніше на черешки і пагони. Через деякий час після з'явлення нальоту на листках виявляються бурі крапки відмираючих ділянок тканини. Зливаючись, такі крапки створюють сітчастий візерунок із відмерлих клітин епідермісу, який виділяється на зеленому фоні живої тканини. Уражені листки стають крихкими, передчасно засихають, а краї пластинок їх часто загинаються догори. На пагонах утворюється борошнистий наліт, при стиранні якого видно темні розпливчасті плями. До осені він ущільнюється, і пагони набувають червонувато-коричневого кольору.

Ягоди також покриваються борошнистим нальотом, при стиранні якого залишаються сліди захворювання у вигляді темних крапкових плям зірчастого окреслення. При ранньому розвитку захворювання ягоди перестають рости й усихають, але звичайно не обпадають до кінця вегетації. При більш пізньому розвитку оїдіуму ягоди розтріскуються і в них оголюється насіння. На таких ягодах часто розвивається гниль під впливом інших мікроорганізмів.

Кущі винограду, уражені оідіумом, в жаркі години дня пахнуть гнилою рибою.

Збудником захворювання є сумчастий гриб Unсіnulа nесаtоr порядку Еrуsірhаlеs. Білий наліт, що утворюється на уражених органах рослин, являє собою екзогенну грибницю з численними гаусторіями, що містяться в тканині рослини; на грибниці виникає рясне конідіальне спороношення.

Конідії утворюються протягом усього вегетаційного періоду. Оскільки вони легко розносяться в повітрі, то стають джерелом інфекції влітку. Конідії маложиттєздатні і гинуть через 6 годин після утворення.

При проростанні конідії утворюється інфекційна гіфа, що розвивається в міцелій. Останній прикріплюється до тканин рослини апресоріями, від яких в середину клітин проникають гаусторії. Гаусторії легше проникають у тканини прив'ялого винограду, коли понижується тургор клітин рослини-живителя, чим і пояснюється посилення розвитку хвороби в районах з посушливим і жарким кліматом.

Від моменту зараження рослини до утворення нового конідіального спороношення минає 4—12 днів, залежно від температури і вологості.

U. nесаtоr розвивається в досить великому діапазоні температури — від 5 до 40°. Оптимальною є температура 20—25°. Інкубаційний період 4—5 діб. Конідії не можуть проростати в краплиннорідкій волозі. Вони здатні проростати при вологості повітря від 25 до 100%. Найсприятливішою для проростання конідій вважається вологість повітря 50—80%. Тому твердження авторів, що оідіум розвивається в районах з посушливим і жарким кліматом, не зовсім правильні. Захворювання поширене майже в усіх районах, де культивують виноград, тільки ступінь прояву його неоднаковий.

У місцях уражень на листках і пагонах U. nесаtоr на грибниці утворює плодові тіла — клейстокарпії з сумками і сумкоспорами.

Шкідливість оїдіуму в роки сильного прояву захворювання дуже велика. Зменшення асиміляційної діяльності листків призводить до. зниження врожаю. Уражені пагони слабо розвиваються, погано дерев'яніють і значно більше, ніж здорові, уражуються морозами. Ягоди стають непридатними для вживання.

Велике значення в обмеженні розвитку оідіуму має правильний догляд за виноградником.

Заходи боротьби. Регулярне розпушування ґрунту в міжряддях, знищення бур'янів, зелене обламування, пасинкування і обрізування, піднімання кущів на опори та ін.

Не слід однобічно вносити азотні добрива, бо вони знижують стійкість рослин проти хвороби.

Висаджування стійких сортів.