4. Особливості вживання паронімів у професійному мовленні

Пароніми – це слова, які мають однаковий корінь, а різняться лише суфіксом, кількома літерами в закінченні, префіксом, наявністю чи відсутністю частки -ся (абонент – абонемент, афект – ефект, адрес – адреса, професійний – професіональний, континент – контингент, особистий – особовий).

Пароніми, як правило, належать до однієї частини мови. Виділяють пароніми різнокореневі (боцман – лоцман, бювет – кювет, дистанція – інстанція, експáндер – еспандер, дерен – терен, розбещений – розпещений) і спільнокореневі, які відрізняються афіксами (людський – людяний, увага – уважність, рекордсмен – рекордист, збіднити – збідніти, подвижник – сподвижник, адресат – адресант, гірський – гірничий, округ – округа, адрес – адреса).

Більшість паронімів близькі за походженням і, отже, виявляють певну змістовий зв’язок, як-от:

- підслідний (який перебуває під слідством) – підслідчий (призначений для тих, хто перебуває під слідством);

- рятівник (той, хто врятував чи рятує когось або щось) – рятувальник – (той, хто професійно займається рятуванням когось, чогось).

За характером смислових зв'язків пароніми поділяються на кілька груп:

1. Синонімічні (рідкий і рідкісний взаємозамінюються у значенні «який трапляється, буває зрідка; який дуже мало зустрічається; незвичайний»: рідкісна/рідка квітка, рідкісний/рідкий випадок, рідкісна/рідка порода. Із цих паронімів лише прикметник рідкий реалізує значення «негустий, розташований нещільно один за одним або повторюється через певні проміжки часу тощо», тому у словосполученнях з іменниками тісто, волосся, туман, гребінець, вибухи вживаємо лише прикметник рідкий. Слова запитання і питання мають спільне значення – «словесне звертання до кого-небудь, яке вимагає відповіді; тема для відповіді». Реалізуючи це значення, кожен з паронімів може сполучатися з такими словами, як: розумне, останнє, численні, формулювати, уточнювати, відповідати (на), ставити (задавати). Слово питання має значення, не властиве слову запитання, — «положення, проблема, справа, які потребують обговорення, вивчення, вирішення, дослідження, уваги». У цьому значенні воно утворює такі словосполучення: актуальне / злободенне / національне / наукове  питання; розробка / вивчення / дослідження / аналіз / виклад / розгляд  питання; досліджувати / висвітлювати / аналізувати / розробляти / ставити на голосування / розв’язувати питання. Така сполучуваність не властива слову запитання.

2. Антонімічні (адресат — адресант: той, кому адресується, надсилається лист, телеграма тощо – той, хто надсилає кому-небудь лист, телеграму; аверс — реверс: лицьовий бік медалі чи монети – зворотний бік монети чи медалі; еміграція — імміграція: масове переселення з батьківщини в іншу країну — в’їзд іноземців у певну країну на постійне або тривале проживання; персона ґрата — персона нон ґрата (особа, кандидатура якої на посаду дипломатичного представника схвалюється урядом країни, в якій її мають акредитувати – особа, кандидатура якої на посаду дипломатичного представника не схвалюється урядом держави перебування).

Явище паронімії – досить велика небезпека. Уникнути її можна лише тоді, коли людина відчуваючи її, перевіряє себе за словником. Наприклад: оснований – той, що базується на чомусь, заснований – створений, розпочатий; дипломант – переможець конкурсу, дипломник – автор дипломної роботи, дипломат – уповноважений колективу чи держави; виборний вживається, коли йдеться про особу (виборні посади); виборчий – пов'язаний з виборами, з місцем де відбуваються вибори, з правовими нормами виборів (виборча компанія, виборче право, виборчий бюлетень).

Слід розрізняти такі часто вживані у професійному середовищі пароніми:

Виключно (лише, тільки: виключно для членів правління) – винятково (дуже, особливо, надзвичайно: це питання має винятково важливе значення).

Громадський (від «громада»; стосується суспільства, громади чи певного колективу: громадські інтереси, громадські організації, громадська думка) – громадянський (який стосується громадянина як члена суспільства, властивий йому: громадянський обов’язок, громадянська мужність)

Дільниця (адміністративно самостійний об’єкт, або виробничий вузол на будівництві, шахті, залізниці: виборча дільниця) – ділянка (частина поверхні, площі чогось: дослідна ділянка, ділянка фронту).

Загальноприйнятий (визнаний усіма, узвичаєний) – загальноприйнятний (такий, що його всі можуть визначити, прийняти).

Особистий (такий, що стосується окремої людини, її долі, почуттів, переживань: особистий підпис, особисте життя) – особовий (найчастіше дані людини, які зберігаються в установі: особовий склад тощо).

Покáзник (наочне вираження чогось у цифрах, графічно; вираження розвитку, ходу чого-небудь: економічний показник, показник можливостей) – покáжчик (позначка, яка щось показує: покажчик дороги; довідкова книжка чи список у книжці: покажчик слів; контрольно-вимірювальний прилад: покажчик температури).

Повноваження – права певної особи на дії від імені когось (строк повноважень продовжено); уповноваження – надання якійсь особі прав діяти від імені когось: за уповноваженням райвиконкому відряджається).

Вíдпуск (видача, продаж чого-небудь) – відпустка (звільнення від роботи).

Вúтрати – втрáти – затрáти (вúтрати і затрáти збігаються у значенні «кошти, гроші, витрачені на що-небудь». Тільки затрáти – матеріальні цінності, енергія, сила, праця, затрачені на що-небудь. Втрати – марне витрачання чогось, збитки; жива сила, техніка, втрачені під час війни: тяжкі втрати, марні втрати, людські втрати).

Звукова подібність паронімів спричинює невмотивовані взаємозаміни цих слів. Саме тому необхідно з увагою ставитись до слів із схожим звучанням, з’ясовувати відтінки їх значень. Перевірити значення паронімів можна за тлумачним словником, спеціальним словником паронімів, а також за довідником з культури української мови, словником труднощів української мови.