7.4. Господарська діяльність фермерського господарства

Діяльність фермерського господарства має визначену матеріальну основу. У ст.ст. 19 і 20 Закону “Про фермерське господарство” передбачено, що у власності осіб, що ведуть селянське господарство, можуть бути землі, житлові будинки і квартири, предмети особистого користування і домашнього господарства, продуктивний і робітник худоба, птах, бджолині родини, посіви і посадки сільськогосподарських культур і інші насадження, засоби виробництва, зроблена продукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, грошові кошти і цінні папери, а також інше майно, необхідне для ведення господарської діяльності.

Майно цих осіб, внесене в загальне майно, належить їм на праві загальної власності, якщо інше не передбачено угодою між членами селянського господарства. Реалізація права власності майном здійснюється за взаємною домовленістю.

Майно, у першу чергу, використовується для господарської діяльності. Фермерське господарство, реалізуючи своє право самостійно визначати напрямку своєї діяльності, одночасно по власному розсуді підбирає партнерів по економічних зв'язках у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних суб'єктів. Відносини з партнерами повинні бути урегульовані договорами, оскільки вони можуть забезпечити стабільність господарської діяльності.

У відповідності зі ст. ст. 21 і 22 Закону України “Про фермерське господарство” фермерське господарство може укладати договори. По-перше, це договори на придбання необхідних йому матеріально-технічних ресурсів, засобів виробництва, інших матеріальних цінностей. Мова йде про звичайні господарські договори постачання, купівлі, підряду, перевезення й інших. Законом передбачено, що ці матеріальні ресурси можуть продаватися цільовим призначенням для сільськогосподарських товаровиробників. Правда, тут немає стабільності. Уряд час від часу приймає рішення, що, як правило, діють на визначений період. Так, Кабінет Міністрів України 9 лютого 1994 р. затвердив Порядок постачання сільськогосподарським товаровиробникам бензину, дизельного палива, мінеральних добрив і засобів захисту рослин за продукцію, що реалізується в державні ресурси в 1994 р. яким передбачено, що сільськогосподарські товаровиробники забезпечуються матеріальними ресурсами при наявності контракту (договору) на закупівлю продукції в державні ресурси.

Необхідно мати у виді, що обсяг таких постачань незначний. У великих обсягах матеріальні ресурси здобуваються самостійно в будь-яких підприємств і організацій, на біржах, у населення. Деякі технічні засоби фермерське господарство може брати під оренду і напрокат.

Значну групу договорів фермерського господарства складають договори на обслуговування. Мова йде про техніка, устаткування, агрохімічному, зоотехнічному, ветеринарному обслуговуванні. Такі договори полягають з відповідними спеціалізованими організаціями, що забезпечують потреби господарства в працездатній техніці, а також забезпечують профілактичний і періодичний нагляд за рослинами і худобою.

По-друге, це договори на реалізацію сільськогосподарської продукції. Система цих договорів також різноманітна: продаж, постачання, контрактація, комісії й інші.

Усім перерахованим господарським договорам властиві звичайні ознаки, що повинні мати місце між суб'єктами господарської діяльності.

Важливою умовою договору є якість продукції. Воно повинно відповідати критеріям, встановленим у нормативно-технічній документації, і відповідати вимогам санітарної й екологічної безпеки.

Частина сільськогосподарської продукції фермерське господарство вправі реалізувати на експорт відповідно до умов Закону України від 16 квітня 1991 р. “Про зовнішньоекономічну діяльність”.

Організація господарської діяльності базується на праці його членів і працівників, що можуть залучатися до роботи в ньому. Трудові відносини в фермерському господарстві визначаються і регулюються Статутом. Тобто виконання трудових функцій здійснюється самостійно по колективному розсуді і не вимагає визначених правових регламентів. Праця ж осіб, притягнутих до роботі за трудовим договором, у повному обсязі регламентується законодавством України про працю.