• Прохідність машини

Прохідність — здатність автомобіля рухатись у важких дорожніх умовах та в умовах бездоріжжя. До таких дорожніх умов належать рух по піску, м'якому ґрунті, болоті, нерівних та слизьких дорогах тощо. Опір руху автомобіля на поганих дорогах і в умовах бездоріжжя значно вищий, ніж на добрих дорогах. Тому для подолання, опору автомобіль має володіти високими тяговими якостями, мати необхідний дорожній просвіт (відстань від найнижчої точки автомобіля до поверхні дороги), достатні кути переднього та заднього звисання (в'їзду та спуску). Дорожній просвіт і кути прохідності визначають величину перешкод, які може подолати автомобіль під час руху.

рохідність автомобіля зале­жить від багатьох факторів, основ­ними з яких є оиорио-тягові власти­вості і геометричні параметри авто­мобіля, а також конструкція таких агрегатів силової передачі, як ко­робка передач, диференціал та ін. Крім того, прохідність залежить та-

кож від стійкості, маневреності і якості водіння автомобіля. За прохідністю автомобілі умовно поділяють па три групи, залежно від їх «колісної фор« мули», тобто співвідношення між загальною кількістю коліс автомобіля і кількістю його "ведучих коліс. Наприклад, для автомобіля ГАЗ 53А ко­лісна формула має вигляд 4×2.

До першої групи належать автомобілі обмеженої (нормальної) прохід­ності з колісною формулою 4 х 2 і 6 х 2, до другої автомобілі підвищеної прохідності з колісною формулою 4 х 4, 6 х 4 і 6 х 6, до третьої — авто« мобілі високої прохідності з колісною формулою 8 х а також напівгусе – ничні автомобілі. 

бездоріжжя збільшують опір руху автомо­біля. Щоб подолати його, автомобілі, призначені для роботи в умовах бездо­ріжжя, повинні мати більшу тягову силу. Для цього в силову передачу автомобіля високої прохідності вводять додаткову коробку передач — демультиплікатор. Щоб використати максимальну тягову силу без буксування ведучих коліс, треба збільшити зчіпну масу автомобіля і зчеплення шин а дорогою. Зчіпну масу підвищують за рахунок збільшення числа ведучих колін або зміщення центра ваги — ближче до ведучих коліс. При всіх ведучих ко­лесах вся маса автомобіля використовується для зчеплення ведучих коліс з дорогою. Зчеплення шин з дорогою підвищується завдяки застосуванню спеціальних шин з грунтозачепами різної форми, а на слизьких обледенілих дорогах — шин з металевими шинами.

Основним показником прохідності автомобіля по мокрих груптовнх’доро гах, по снігу, піску тощо е питомий тиск колеса на поверхню дороги. Заглиб­лення колеса в м’який грунт відбуватиметься доти, поки питомий тиск колеса на дорогу не стане рівний несучій властивості грунту. Чим більше колесо заглиблюватиметься в грунт, тим більшою буде сила опору кочіншо. Ця сила іноді збільшується настільки, що автомобіль пе може подолати її, і колесо починає буксувати.

Питомий тиск коліс на дорогу зменшують за рахунок зниження внутріш­нього тиску повітря в шинах або збільшення профілю шин. У зв’язку з цим на автомобілі високої прохідності встановлюють спеціальні шини великого діаметра і широкого профілю.

Розглянемо залежність прохідності автомобіля від його геометричних параметрів. Дорожній просвіт — це відстань між найнижчою точкою авто­мобіля і поверхнею дороги (рис. 161, а). Величина дорожнього просвіту у су­часних легкових автомобілів (з колісною формулою 4 х 2) становить 185— 210 мм, у вантажних автомобілів (з колісною формулою 4×2) — 245—275 мм. Дорожній просвіт зменшусться прн збільшенні навантаження на автомобіль за рахунок деформації шин. Передній і задній кути прохідності або звису (рис. 161, б) характеризують прохідність автомобіля по нерівних дорогах від час в’їзду па перешкоду або з’їзду з неї. Спроможність долати перешкоди (бугор, канаву і т. п.) збільшується при збільшенні кутів звису.

Радіуси поздовжньої і поперечної прохідності визначають також розміри герешкод, що їх може подолати автомобіль (рис. 161, в). Чим менша вели­чина радіусів поздовжньої і поперечної прохідності, тим краща прохідність автомобіля.

Поздовжній радіус прохідності збільшується у навантаженого автомо­біля завдяки зменшенню дорожнього просвіту Внаслідок прогину ресор.

Як видно з рпс. 161, ? , недостатність радіуса прохідності може призвести до зависання автомобіля під час переїзду через вершину перелому профілю дороги.

• Стійкість машини

Стійкість — здатність автомобіля рухатись у різних дорожніх умовах без заносів і перекидань. Ця якість автомобіля має велике значення для безпеки дорожнього руху. Розрізняють поздовжню та поперечну стійкість автомобіля, а також стійкість на повороті. Стійкість підвищується при зниженні центру ваги автомобіля, збільшенні колії (відстані між серединами правих і лівих коліс), бази (відстані між передньою та задньою осями), рівномірності розміщення вантажу та його кріплення.

• Основні вузли (агрегати) будівельних машин, їх призначення

Вузол – частина машини, механізму, обладнання, що складається з кількох простіших деталей.

Агрегат – уніфікований вузол машини, що виконує певні функції ( двигун, насос, редуктор ).

Вузол — частина машини, яка являє собою роз'ємне або нероз'ємне з'єднання декількох деталей, яке можна зібрати окремо від інших складових частин машини або механізму і яке здатне виконувати певні функції у виробах одного призначення тільки спільно з іншими складовими частинами. Особливістю кожного конкретного вузла є те, що він може виконувати свої функції тільки у складі певної машини, для якої він призначений. Характерними прикладами вузлів можуть бути зварні корпуси, гідро- тапневмоциліндри, планетарні механізми, гальмівні пристрої, шпиндельні блоки, обгінні муфти, запобіжні клапани тощо.

Агрегат — нормалізований вузол машини, який забезпечує повну взаємозамінюваність i самостійно виконує властивi йому функії. Це дає можливiсть використовувати агрегати не тільки в конструкції якоїсь певної машини, а складати з них, залежно вiд потреб виробництва, машини рiзних компонувань (машинні агрегати). Так, примiром, у машинобудiвному виробництвi набули широкого використання агрегатнi верстати, до складу яких входить тільки нормалiзованi елементи (агрегати) у виглядi силових столiв, багатопозиційних поворотних столів, силових головок, шпиндельних коробок i гідропанелей. Завдяки стандартизованим приєднувальним розмiрам з цих елементiв можуть компонуватися агрегатанi верстати рiзного призначення.

Типовими зразками агрегатiв, якi входять до складу машини, є електричнi двигуни, редуктори, насоси, рiзного призначення, гідроагрегати у виглядi гідропідсилювачiв, генератори електричного струму, компресори та багато iнших. 3 агрегатiв компонують деякi машини сільськогосподарського виробництва; велика кількість агрегатiв входить до складу прокатних станiв металургiйного виробництва, до машинобудiвельної, транспортної i транспортуючої технiки, до машин хімiчної i переробної промисловостi.

Рама — це основний несучий елемент вантажного автомобіля. На неї встановлюють і закріплюють двигун, агрегати шасі, кабіну й ку­зов автомобіля. Рама сприймає навантаження від маси автомобіля, а також навантаження, що виникають під час руху.

За конструкцією рами бувають: • лонжеронні, що склада­ються з двох поздовжніх балок (лонжеронів), з'єднаних поперечина­ми; • хребтові, які складаються з однієї поздовжньої балки з попере­чинами.

На вантажних автомобілях найпоширеніші лонжеронні рами (рис. 1). Така рама має два лонжерони 2 і п'ять поперечин 1. Лонжерони відштамповуються зі сталі й мають форму швелера змін­ного профілю. Найбільша висота профілю в середній частині рами. Поперечини також виготовляють штампуванням за формою при­строїв для встановлення різних агрегатів (двигуна, коробки передач та ін.). До лонжеронів і поперечин приварюють або приклепують різні кронштейни 3, потрібні для кріплення відповідних агрегатів або частин автомобіля. Поперечини й лонжерони з'єднують між собою зварюванням.

Рис. 1

Рама автомобілів УАЗ:

1 - поперечини; 2 - лонжерони; 3 - кронштейни

На легкових автомобілях за раму править кузов, каркас якого становить жорстку зварну конструкцію, підсилену зовнішніми облицювальними панелями. Загальна жорсткість кузова досягається відповідним з'єднанням сталевих панелей облицювання, в які заформовують підсилювальну арматуру у вигляді різних тонкостінних про­філів.

У місці кріплення двигуна до корпусу кузова приварюють корот­ку раму, яка з'єднується з основою (підлогою). Підлогу кузова виго­товляють із товстих металевих листів і по боках підсилюють порога­ми, що мають коробчасту форму. Облицювальні панелі кузова штам­пують із тонкостінних металевих листів. Деталі несучого кузова, як правило, з'єднують зварюванням.

Передній неведучий міст вантажних автомобілів призна­чається для встановлення передніх керованих коліс і від них через підвіску передає на раму автомобіля поздовжні й бокові зусилля, що виникають від контакту автомобіля з дорогою.

Основу переднього моста становить двотаврова балка 3 (рис. 2), яка має на кінцях бобишки, відігнуті вгору. Середню частину балки вигнуто вниз, що дає змогу розмістити двигун нижче на рамі. Верхня полиця моста має опорні площинки 2, 4 для кріплення ресор підвіс­ки.

Рис. 2

Балка переднього неведучого моста:

1 - поворотна цапфа; 2, 4 - опорні площинки; 3 - двотаврова балка; 5 - шворінь; 6 - поворотні важелі

В бобишку балки вставлено й жорстко закріплено шворінь 5, щ0 призначається для встановлення на ньому поворотної цапфи 1. На осі цапфи на підшипниках кріпиться маточина колеса, а сама цапфа може повертатися на шворні за допомогою поворотного важеля 6.

На легкових задньоприводних автомобілях із неза­лежною підвіскою передніх коліс передній міст утворюється корот­кою балкою або поперечиною, прикріпленою до кузова автомобіля, до якої кріпиться також двигун.

Балка заднього ведучого моста на автомобілях із колісною форму­лою 4x2 передає через підвіску на раму або кузов автомобіля штовхальні зусилля від ведучих коліс у режимі тяги й гальмівні зусилля під час гальмування.

Залежно від конструкції балка ведучого моста може бу­ти: • рознімною; • нерознімною. Всередині балки розміщуються меха­нізми ведучого моста, а на кінцях на підшипниках установлюються маточини ведучих коліс. Спереду балки моста 8 є фланець для кріплення картера 9 головної передачі й диференціала, а ззаду — кришка. У верхній частині на балку приварено дві опорні площинки для кріплення ресор.

Балка переднього ведучого моста вантажного автомобіля конструктивно неістотно відрізняється від балки ведучого заднього моста.