- •3.1. Основні магнітні величини. Класифікація елементів за їх магнітними властивостями
- •3.2. Діамагнетики
- •3.3. Парамагнетики
- •3.4. Феромагнетики, антиферомагнетики
- •3.5. Магнітні матеріали
- •3.5.2. Сплави з високою індукцією магнітного насичення
- •3.5.3.Термомагнітні сплави
- •3.5.4. Сплави для постійних магнітів
3.2. Діамагнетики
Діамагнетики підрозділяються на “класичні”, “аномальні” і надпровідники. До першої групи відносяться речовини, магнітна сприйнятливість яких не залежить від температури. Це - інертні гази, деякі метали (цинк, золото, ртуть і ін.), кремній і фосфор, а також багато органічних сполук. До другої підгрупи відносяться речовини, магнітна сприйнятливість яких залежить від температури. Це - вісмут, галій, сурма, графіт і ін.
Відомо, що магнітні поля, слабші від критичних, не проникають у товщу надпровідника: магнітна індукція В в об'ємі надпровідника дорівнює нулю. Отже, надпровідник є ідеальним діамагнетиком з магнітною сприйнятливістю = - 1.
Явище діамагнетизму обумовлено індукуванням додаткового магнітного моменту в атомних електронних оболонках під дією зовнішнього магнітного поля. Діамагнетизм є характерним для всіх речовин, але спостерігається він у тих випадках, коли атоми, іони і молекули не мають результуючого магнітного моменту (векторна сума орбітальних і власних магнітних моментів електронів атома дорівнює нулю).
Діамагнітна сприйнятливість записується формулою
, (3.10)
де
-
середній квадрат відстані електрона
від ядра;
- заряд ядра.
Формула
(3.10) справедлива, якщо сума
має
постійне значення і не змінюється
внаслідок теплового руху атомів. При
врахуванні квантових властивостей
електронної оболонки атомів формула
справедлива для невироджених s-станів
і сферично симетричного електричного
поля ядра атома.
3.3. Парамагнетики
Парамагнетиками
називаються речовини, атоми (іони) яких
мають постійний магнітний момент
(
ДжВб-1м2),
що не залежить від зовнішнього магнітного
поля. За відсутності зовнішнього поля
дезорієнтуюча дія теплового руху не
допускає упорядкованої орієнтації
векторів
і виникнення намагніченості речовини.
При внесенні парамагнетика в зовнішнє
магнітне поле моменти
орієнтуються по напрямку поля, в
результаті чого в парамагнетику виникає
власне або внутрішнє магнітне поле.
Парамагнетики підрозділяються на нормальні парамагнетики і парамагнітні метали з магнітною сприйнятливістю, яка не залежить від температури.
Нормальними парамагнетиками є кисень, оксид азоту (II), кристали перехідних елементів, їхні сплави і хімічні сполуки вище температур Кюрі або Нееля. Магнітна сприйнятливість у парамагнетиків більша від нуля і залежить від температури за законом Кюрі:
, (3.11)
або Кюрі – Вейсса
, (3.12)
де
С
та С'
-
сталі Кюрі. Парамагнітна температура
Кюрі
може бути позитивною, негативною і
дорівнювати нулю.
Типовими парамагнітними металами, у який магнітна сприйнятливість не залежить від температури, є лужні метали: літій, натрій, калій, рубідій і цезій. Магнітна сприйнятливість цих металів мала - біля 10-6 – 10-7.
Класичний
вираз для інтенсивності намагнічування
(без врахування просторового квантування)
у припущенні, що між атомами (молекулами)
відсутня взаємодія, має вигляд:
(3.13)
де
- класична функція Ланжевена (тут
).
При
кімнатних температурах і в не дуже
сильних полях виконується умова
при якій
і
.
Парамагнітна сприйнятливість визначається виразом
де
стала в законі Кюрі (див. формулу (3.11)).
