1.4 Річки, озера, водосховища як туристський ресурс Скандинавського півострова

Історія розвитку та сучасні кліматичні умови регіону яскраво відображені в особливостях річок і озер, які утворюють єдину, складно розгалужену єдину мережу. Озера часто являють собою розширення річкових долин, а багато річок служать протоками між великими озерами. Морфологічні особливості водної мережі обумовлені тим, що вона сформувалася геологічно зовсім недавно - після відходу четвертинних льодовиків. Цим пояснюється невиробленість профілів річкових долин і велика кількість порогів і водоспадів.

Живлення річок головним чином снігове, на заході - снігове і дощове і почасти льодовикове. Всі річки, за винятком гірських річок Західної Норвегії, замерзають на більш-менш тривалий час. На півночі період льодоставу триває до 5 - 6 місяців. Довжина річок невелика. Найбільша - Гломма - досягає всього 611 км , Кемійокі - 552 км , Турнеельвен- 565 км .

Судноплавне значення річок невелике. Тільки найбільші з них придатні для судноплавства на окремих ділянках, зазвичай, у нижній течії. Зате всі ріки Скандинавії широко використовуються для лісосплаву. Гідроенергетичне значення річок особливо велике тому, що регіон практично позбавлений запасів мінерального палива. Гідроелектростанції забезпечують 99% потреби в електроенергії Норвегії, більше 60% - Швеції, 40% - Фінляндії. Каскади ГЕС створені на річках Лулеельвен (Швеція), Кемійокі (Фінляндія), на дрібних річках Південної та Західної Норвегії.

Химерне і різноманітне чергування суші і води - найчудовіша особливість ландшафтів Скандинавії. Адже не дарма Фінляндія отримала назву «країна тисяч озер». Навіть за приблизними підрахунками, загальна кількість їх досягає 60 тисяч, і вони займають близько 10% всієї площі. Зазвичай озера рясніють численними затоками, півостровами й островами, з'єднані між собою протоками і утворюють розгалужені озерні системи. У центральному внутрішньому районі на частку озер припадає від 1 / 4 до 1 / 2 загальної площі, і цей район називається Озерним плато.

1.5 Зональна рослинність

У рослинному покриві Скандинавського півострова панують хвойні ліси. На крайній півночі є ділянки типових рівнинних тундри і лісотундри з мохами, лишайниками, ягідними кустарничками, карликової берізкою, ялівцем. Але вже трохи південніше 70-ї паралелі лісотундра поступається місцем північній тайзі на глеево-підзолистих грунтах, а тундра переходить в гори, утворюючи пояс гірської тундри, який займає верхні частини схилів фьельдов Скандинавського нагір'я і височин Північної Фінляндії. Серед гірської тундри зустрічаються ділянки типових альпійських лугів з злакової і різнотравною рослинністю. У цьому поясі є багаті пасовища, куди на літній час переганяють худобу. У деяких районах Норвегії у високогірному поясі на осушених дільницях створені штучні луки. Нижче пояса високогірної тундрової рослинності виділяється пояс криволісся з переважанням берези. Протяжність цього субальпійського пояса по висоті близько 100 м , А на півдні - 200 - 300 м . Крім берези в лісах зустрічаються ялівець, жимолость, карликова верба і верес. У вологих місцях ліс має пишний трав'яний покрив з різних красиво квітучих рослин - герані, конвалії, фіалок, осок. Березові ліси утворюють не тільки верхню межу лісу в горах, але і північну: на рівнинах вони ростуть також в перехідній смузі між лісотундрою і хвойними лісами.

Нижні частини схилів Скандинавських гір і великі плоскогір'я і рівнини східної Скандинавії і Фінляндії покриті хвойними лісами, які є основним типом рослинності Скандинавії і складають найбільше природне багатство Швеції та Фінляндії. У лісах Норвегії переважає ялина, у Швеції ялина і сосна представлені приблизно однаково, хоча рідко утворюють змішані деревостани, а у Фінляндії панівна хвойна порода - сосна. Між 61 і 60 ° с.ш. хвойні ліси переходять у змішані. У них окрім ялини і сосни ростуть в'яз, клен, липа і різні види дубів. На крайньому півдні - на півострові Сконе - з'являється бук. На Среднешведская низовини і приморській рівнині Південної Фінляндії лісу майже повністю вирубані і замінені ріллею, садами і штучними лісонасадженнями. Західне узбережжя Скандинавського півострова і прибережні острови, відкриті вологим і різким вітрам з океану, обнесені слабо. Тут панують верещатники з густим моховим покривом. Вони складаються головним чином з звичайного або рожевого вересу, місцями зустрічається західноєвропейський верес. До верес домішуються папороті, чорничник, брусничники і обліпиха. Ділянки вересових заростей чергуються з галявинами та болотами, які зустрічаються головним чином на островах.

На крайньому півдні Норвегії картина змінюється. Там в захищених від вітрів місцях, особливо в гирлах великих фіордів, з'являються широколистяні ліси, яскраво зеленіли луки і фруктові сади, що оточують численні селища. 1.6 Фауна Скандинавського півострова

На території Скандинавського півострова переважають лісові тварини. Велика частина хижаків винищена або вони дуже рідкісні. Майже зовсім зникли ведмеді, вовки, лисиці. Багато тварин знаходяться під охороною. У лісах, іноді навіть близько від населених пунктів, живуть білки, зустрічаються благородний олень і косуля, поширені різні лісові птахи, що мають промислове значення: рябчики, глухарі і тетерева. Птахами рясніють також морські узбережжя і прибережні острови. Багато водоплавних птахів (качок, гусей, лебедів) водиться на внутрішніх водоймах. Майже 60 водно-болотних угідь загальною площею більше 500 тис. га взяті під охорону та включені до списку Рамсарської конвенції як місцеперебування, що мають міжнародне значення.

Дуже багата фауна прибережних вод Скандинавії. Біля берегів Норвегії у великій кількості водяться тюлені, вони часто заходять у фіорди. Один вид тюленя зустрічається в Ботническом затоці. Великі рибні багатства. Біля західного узбережжя Скандинавського півострова ловлять тріску, оселедець, макрель, морського окуня. У річках і озерах водяться навага, лосось і форель. Глава 2 Історико-культурні туристські ресурси Скандинавського півострова

Найважливішою мотивацією для здійснення туристичної подорожі є бажання побачити видатні витвори природи або людського генія в їх природному стані.

Пам'ятки світового значення різко підвищують рейтинг місцевості, з використанням їх магічною привабливості створюються унікальні затребувані у своїй країні і зарубіжних країнах туристські програми, в безпосередній близькості від них виникають об'єкти туристичної індустрії, вони стають туристським брендом країни.