2. Формування цілей аналізу, точки зору та контексту розгляду системи

Приступаючи до виконання СА, перш за все треба чітко сформулювати сутність проблеми, яку потрібно вирішити, обмежити границі системи, її оточення та умови, в яких треба вирішити проблему.

Ці питання об’єднуються такими трьома поняттями, як цілі аналізу, точка зору аналітика і контекст розгляду проблеми.

Цілі аналізу конкретизують мету. Одним зі способів розкриття внутрішньої структури мети є побудова дерева цілей. Цілі в часовому аспекті поділяються на: тактичні цілі, макроцілі та ідеали.

Тактичні цілі – це бажані результати, досягнення яких відбувається за визначений порівняно короткий період часу. Макроцілі досягаються за довший час і вимагають для свого досягнення хоча б однієї тактичної цілі. Ідеали – це такі цілі, які ніколи не досягаються, але до яких система постійно наближається, реалізуючи деякі тактичні та макроцілі.

За наявністю інформації про способи досягнення цілей виділяються наступні класи цілей:

- функціональна ціль – це ціль, спосіб досягнення якої відомий системі, тобто вона вже досягла цю ціль. Функціональні цілі повторюються в часі та просторі. Прикладами такого типу цілей є результати виконання виробничих операцій, що періодично повторюються, стандартні функції управління та ін.;

- ціль-аналог – це образ, який отриманий в результаті дії іншої системи, але який ні разу не досягався системою, що розглядається, а якщо і досягався, то за інших умов зовнішнього середовища;

- ціль розвитку – це ціль, яка ніколи і ніким раніше не досягалась. Така ціль пов’язана з нових систем.

Ці типи цілей пов’язані одна з іншою. Ціль розвитку за умови її успішного досягнення однією із систем перетворюється в ціль-аналог для всіх інших систем, а для даної системи стає функціональною ціллю за умови незмінних зовнішніх умов та ціллю-аналогом за умови змінених зовнішніх умов.

Цілі аналізу дозволяють уточнити проблему, сформулювати завдання, які зумовлюють досягнення поставленої цілі. Цілі аналізу завжди нерозривно пов’язані з точкою зору, на основі якої розглядається проблема. Їх завжди формулює певна людина, яка працює з системою. Без такої людини цілі не можуть бути визначені. Тому одночасно із визначенням цілей слід вказати, з якої точки зору розглядається проблема, точку зору особи, для якої саме ці цілі є головними. Ці два питання вирішуються в певній системі, обмеженій границями системи, яка знаходиться в певному оточенні. Границі системи і її оточення входять у таке поняття, як контекст розгляду системи. Розглянемо докладніше ці поняття.

Головною рисою СА є його цільовий характер і практична направленість. СА завжди виконують для вирішення конкретних проблем, які виникли в практичній діяльності людини. Його здійснюють системні аналітики разом з людьми, які добре знають систему і проблеми, які необхідно вирішити. СА розпочинається з чіткого визначення та формулювання цілей і завдань. Перш за все, визначають ціль існування системи, а після цього завдання, які потрібно вирішити. Питання цілей системи, як ми бачили з попереднього матеріалу, не завжди вирішується просто. Для систем штучного походження сформулювати цілі легко. Проте навіть для таких систем цілей може бути декілька і при їх формулюванні виникає ряд труднощів. Розглянемо деякі з них.

Цілі системи повинні бути сформульовані чітко, лаконічно й визначати всі особливості саме тієї системи, для якої виконується аналіз.

Але не завжди можна так сформулювати ціль. Всяка система, крім головної цілі, має ряд інших цілей. Одна і та ж ціль може задовольняти ряд різноманітних систем. Наприклад, для перевезення людей служить велика кількість різних транспортних засобів, як, наприклад, трамвай, тролейбус, автобус, метрополітен, таксі та ін. Цілі кожного виду транспорту повинні бути вказані так, щоб вони однозначно визначали ту чи іншу систему. Ціллю тролейбуса може бути масове перевезення пасажирів по звичайних міських дорогах з використанням електричної тяги, а трамвая - по спеціально обладнаних трамвайних шляхах при найбільш економному використанню енергоресурсів. Цілі міського транспорту повинні також відображати цілий ряд особливості кожного виду транспорту. Так, підземний транспорт у містах, а саме метрополітен, крім завдань перевезення пасажирів, вирішує також містобудівельні завдання. Він дозволяє зменшити транспортну напруженість міських магістралей, змінити планування міста з чисто площинного на площинне з елементами об’ємного, збільшити доступність жителів віддалених районів до центру міста. Наземний транспорт найбільш різноманітний і служить для вирішення самих різноманітних завдань. У містах ми маємо маршрутизований і немаршрутизований транспорт, електричний і автомобільний тощо. Отже, цілі системи повинні враховувати не тільки загальні особливості, а й визначати індивідуальні особливості кожної системи.

Цілі системи, як правило, змінюються протягом часу. Наприклад, якщо перші автомобілі мали ціллю тільки перевезення пасажирів і вантажів, то в міру розвитку автомобілебудування ці цілі розвиваються, диференціюються, доповнюються іншими цілями. Крім завдань перевезення, виникають вимоги комфортності, швидкості, простоти керування та цілий ряд ін. У результаті з’явилась велика кількість різноманітних автомобілів, які служать для різних цілей, задовольняють різні потреби. Кожній цілі відповідають різні автомобілі, такі як: легковий автомобіль, автобус, пожежна машина, танк тощо.

Цілі системи можуть змінюватись, уточнюватись залежно від конкретної обстановки, потреб, які виникають в певний час. Так цілями міського транспорту крім перевезення населення в робочі і вихідні дні є рятування людей під час стихійного лиха, під час військових дій тощо. Отже ми бачимо, що формулювання цілей навіть штучних систем є досить складним завданням.

Ще більші труднощі виникають тоді, коли виконується аналіз системи, яка повинна бути створена. Основна ціль системи може бути пов’язана з іншими цілями. На формування цілей впливає ще цілий ряд факторів:

· По-перше, ціль - це антипод проблеми. Формулюючи проблему, ми говоримо що нам не подобається. Зробити це порівняльно легко, оскільки те, що нам не подобається, існує. Формулюючи ціль, ми вже в певній мірі передбачаємо як те, що нас не задовольняє, має бути вирішено, хоча рішення проблеми ще немає і його треба знайти.

· По-друге, існує проблема заміни цілі засобами її досягнення. Наприклад, ставиться ціль “як прокласти маршрут нової тролейбусної лінії” тоді, коли ціллю має бути “як покращити транспортне обслуговування жителів певного району”? Якщо розглядати проблему детальніше, то може виявитись, що зовсім немає необхідності будувати нову трамвайну лінію і покращити транспортне обслуговування можна іншими методами. Але електротранспортники, саме таким чином сформулювали проблему, виходячи із своїх вузькопрофесійних інтересів.

· По–третє, на формулювання цілей впливає система цінностей, що їх дотримуються особи, які виконують аналіз чи можуть приймати рішення.

· По-четверте, цілі не завжди залишаються постійними, вони змінюються протягом певного часу під впливом різних факторів.

· При визначенні цілей існує ще одна обставина. СА виконується для вирішення проблем, що виникають у конкретних людей чи груп людей. У різних людей цілі можуть бути різними.

Той же автомобіль може розглядатися з точки зору потреб сім’ї у перевезеннях, з точки зору конструктора, будівельника міста, пожежника, військового, економіста тощо. У кожного буде свій погляд на систему, свої завдання, які повинна вирішувати система.

Важливо також враховувати цілі існування системи і цілі, для досягнення яких виконується аналіз.

Наступне питання, яке треба вирішити на початкових етапах СА є вибір точки зору. Він полягає у виборі такої особи, з точки зору якої система розглядається найбільш повно, у найбільшій відповідності з цілями аналізу.

Для виконанням СА, враховуючи розглянуті вище питання формулювання цілей, необхідно чітко визначити і точку зору, на основі якої виконується аналіз. Подекуди при вирішенні практичних завдань вибір точки зору не викликає труднощів. Як правило, завдання для аналізу, його цілі формулює особа, яка замовляє такий аналіз і є наперед зрозумілою точка зору, з якої потрібно розглядати систему. Але навіть у такому випадку для вирішення проблеми найкращим способом треба стати на найбільш загальну точку зору. Зміна точки зору інколи може наштовхнути на шлях вирішення проблеми.

Тому чітке усвідомлення точки зору, її формулювання у СА відіграє велику роль. Вибравши певну точку зору, весь подальший аналіз необхідно виконувати, дотримуючись саме вибраної точки зору. Зміна точки зору в ході виконання СА не допускається. Ця зміна може бути причиною того, що результати аналізу втратять цілісність, перетворяться в набір фактів, які не пов’язані між собою, створені моделі системи не будуть адекватними самій системі, а проблеми не будуть вирішені.

Після вибору точки зору цілі аналізу повинні бути уточненими.

Цілі аналізу і точка зору завжди взаємозв’язані. Наприклад, проблеми міського транспорту можуть розглядатися з точки зору забезпечення функціонування міського господарства в цілому (безперебійної роботи заводів, навчальних закладів, закладів культури, ринків тощо), з точки зору економіста (одержання максимальних прибутків), з точки зору архітектора (планування території міста), з точки зору міліції (організація безаварійного руху) і т.п. Кожній точці зору відповідають свої завдання, свої цілі аналізу, свої методи вирішення проблем. Причому ці цілі можуть не тільки не співпадати, але й бути протилежними. Отже, формулювання точки зору вимагає уточнення цілей аналізу.

Відмінність у постановці цілей СА від інших наук полягає в тому, що для всіх наук постановка цілей є вихідним моментом вирішення будь-якої проблеми. У СА формулювання цілей є результатом складної і копіткої роботи по вивченню системи, її взаємодії з навколишнім середовищем. Наприклад, у системі “міський транспорт” переплітаються інтереси багатьох людей, багатьох організацій міста. Тут проблеми містобудівельні, архітектурні, екологічні, тут потреби окремих людей і потреби великих підприємств, де люди працюють. Формулювання цілей, як правило, здійснюється не одноразово, до цих питань доводиться повертатися кілька разів. Чим складніша система, тим більшу кількість циклів аналізу необхідно виконати для уточнення і формулювання цілей аналізу.

Третя сторона, яку ми вказали, - це визначення контексту розгляду системи. На початкових етапах виконання СА треба врахувати і чітко визначити оточення, в якому розглядається система. Наприклад, конструктор розробляє проект нового автомобіля. Автомобіль буде випускатись певним заводом з певною технологією, обладнанням, досвідом роботи. Конструктор, приступаючи до виконання проекту, вступає у певну, не залежну від нього, систему відносин. Мається на увазі, що вже наявний великий досвід конструювання автомобілів і є практичні рекомендації, як зробити його кращим, що дозволяється робити, а що ні. Існують стандарти, які регламентують параметри автомобіля, і відійти від них неможливо. Існує ціла галузь автомобілебудівної промисловості, що виготовляє двигуни, колеса і масу інших вузлів, які конструктору бажано використати. Існує економічне оточення, що визначає ціни, тарифи, обмеження тощо. Ці всі умови оточення визначаються поняттям контекст розгляду проблеми.

При СА необхідно вказувати контекст, тобто чітко обмежити границі і вказати зовнішні умови, в яких розглядається система. Наприклад, контекст розгляду системи “міський транспорт” включає в себе архітектурне планування міста, транспортні споруди, наявність певної структури вулиць, величину пасажиропотоків, систему керування рухом транспорту, ступінь розвитку транспортного будівництва в країні, фінансові обмеження, законодавче регулювання тощо.