Розрахунок обсягу резервів, необхідних для покриття агрегату м0, та відхилення від наявних резервів нбу у 2001-2002 рр. (на кінець періоду)
За результатами 2001-2002 рр. наявних резервів Національного банку України було недостатньо для повного покриття агрегату М0. Формування резервів, яких не вистачає, можливе або за рахунок нових зовнішніх запозичень, або достатніх валютних надходжень від експорту. Найбільш «безболісним» джерелом валютних резервів є друге. Наведені дані свідчать, що золотовалютні резерви НБУ мають тенденцію до зростання, а розрив між наявними та необхідними резервами в цілому скорочується. Але чи можна розраховувати на це джерело?
Позитивна тенденція динаміки золотовалютних резервів стала можливою завдяки значному зростанню експорту в 2000 р., яке частково пояснюється девальвацією гривні у попередні роки і стало можливим лише за умов плаваючого курсу.
Навпаки, за умов «currency board» втрачається можливість стимулювання експорту за рахунок девальвації національної валюти, що має неабияке значення за сучасної структури експорту. Як випливає з рис. 2, в структурі товарного експорту України переважають галузі первинної переробки природних ресурсів, а попит на таку продукцію є схильним до значних коливань кон’юнктури.
Рис.
2.
Структура
експорту товарів України [10, 15]
Прикладом негативного впливу «currency board» на експорт може бути досвід Аргентини, де існування цього валютного режиму призвело до зниження конкурентоспроможності економіки через девальвацію своїх національних валют основними торговими партнерами країни. Результатом стало витіснення аргентинських товарів як із закордонних ринків, так і з внутрішніх, банкрутство підприємств, зростання безробіття, а також хронічний дефіцит платіжного балансу, для покриття якого керівництво країни вимушене було здійснити чималі запозичення.
У структурі експорту Аргентини переважають вироби обробної промисловості та продукція агропромислового комплексу, тобто характер експорту подібний до експорту України, яку теж, вірогідно, чекає той самий негативний наслідок. Впровадження «currency board» за умов, коли експорт є основним джерелом валютних надходжень, за наявності значної суми капітального боргу України у відношенні до ВВП і резервів НБУ у недостатньому для цього режиму обсязі, створює загрозу значних коливань грошової маси в майбутньому. Це може мати непередбачувані наслідки. Аргументом проти заморожування значної частини валютних резервів через «currency board» є також загроза, що в окремі періоди може виникнути необхідність сплати небезпечних з точки зору стабільності грошового обігу сум за зовнішнім боргом країни.
Таким чином, стійкі умови для «currency board» в Україні відсутні.
Про це свідчать також рекомендації МВФ, згідно з якими обсяги експорту в країну (країни), до валюти (валют) якої (яких) здійснюється прив’язка, повинні становити не менше половини від загального обсягу експорту. Таким чином, використання долара як основи «currency board» для України не відповідає рекомендаціям МВФ і може призвести до втрати ринків СНД і передусім Росії, на яку припадає найбільший обсяг експортних поставок — 22,6% у 2001 р. (24,1% у 2000 р.) загального обсягу експорту (на країни колишнього Радянського Союзу, для яких рубль є репрезентативною валютою — 28,8% у 2001 р. (33,0% у 2000 р.). На ЄС у 2001 р. припадало 18,3% експорту (16,1% у 2000 р.) [11, 72], тому рекомендації МВФ щодо запровадження «currency board» можуть бути виконані Україною тільки за умов використання рубля (чи євро, що малоймовірно) у більшості країн колишнього Радянського Союзу та фіксації валютного курсу гривні до композиту валют рубль-євро. Але у складі такого композиту опиняється російський рубль, що небажано внаслідок нестабільності валютного курсу і фінансової системи Росії.
Впровадження режиму «currency board» означає також відмову від власної грошово-кредитної політики, втрату Національним банком частки своїх основних функцій. Як наслідок, втрачаються можливості підтримання банківської ліквідності, а необхідність передачі функцій центрального банку іншим органам влади може стати додатковим чинником дестабілізації банківської системи.
У цілому система фіксованого валютного курсу дозволяє вирішувати тільки короткотермінові проблеми, пов’язані насамперед з високим рівнем інфляції та нестабільністю національної валюти. У довготерміновому періоді даний валютний режим неприйнятний, тому що розбіжності в темпах зростання продуктивності виробництва не знаходять адекватного відображення у змінах відносних цін і розподіленні ресурсів між різними групами товарів і послуг, внаслідок чого накопичуються диспропорції в структурі народного господарства. Знову можна згадати сумний досвід Аргентини. На початку 1990-х років завдяки режиму «currency board» країні вдалося подолати гіперінфляцію, залучити іноземні інвестиції та забезпечити стабільне економічне зростання. Але така економічна система виявилася нежиттєздатною. «Аргентинське диво» перетворилося на значну економічно-політичну кризу, яку нині переживає країна.
Щодо введення «currency board» слід пригадати народну мудрість «добра добувши, кращого не шукай». Як наведено у табл. 2, період функціонування плаваючого обмінного курсу в Україні, впровадженого в лютому 2000 р., на відміну від попередніх років, характеризується стабільністю на валютному ринку; зростанням промислового виробництва і ВВП, збільшенням валютних резервів НБУ, що дало змогу розраховуватися по зовнішніх боргах.
Таблиця 2