16.3. Купівля, обмін іноземної валюти за торговельними операціями

1. Клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні осо­би — суб'єкти підприємницької діяльності) мають право купити, обміняти іноземну валюту з метою здійснення розрахунків з не­резидентами за торговельними операціями (крім випадку, перед­баченого п. 2 цього параграфа) на підставі таких документів:

• заяви про купівлю іноземної валюти;

• договору з нерезидентом, оформленого відповідно до вимог законодавства України;

• вантажної митної декларації (далі — ВМД) (за формою, установленою відповідно до Положення про вантажну митну де­кларацію, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 9 червня 1997 р. № 574, зі змінами), якщо товар увезений на територію України (ВМД, за якою здійснене митне оформлення тимчасово увезених вантажів під зобов'язання про їх зворотне ви­везення, не є підставою для купівлі, обміну іноземної валюти);

• акта (здавання-приймання тощо) або іншого документа, який свідчить про надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності, якщо оплачуються отримані послуги (права), виконані роботи;

• документів, що передбачені для документарної форми роз­рахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (век­сель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед не­резидентом за договором), якщо договір передбачає такі форми розрахунків.

Купівля, обмін іноземної валюти з метою оплати векселя, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезиде­нтом за договором, дозволяється лише в разі подання резиден­том:

— ВМД, що підтверджує поставку продукції б Україну, або документа, який згідно з умовами зовнішньоторговельного дого­вору засвідчує виконання нерезидентом робіт, отримання резиде­нтом послуг;

— акта або погодження, виданого відповідно до постанови Правління Національного банку України від ЗО грудня 2003 р. № 597 «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями», зареєст­рованої в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2004 р. за №159/8758 (зі змінами).

2. Клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності) мають право купити, обмі­няти іноземну валюту з метою проведення розрахунків з нерези­дентами за імпорт продукції (послуг), який здійснюється без уве­зення з-за кордону цієї продукції (послуг) на територію України, на підставі таких документів:

• заяви про купівлю іноземної валюти;

• договору з нерезидентом, оформленого відповідно до вимог законодавства України;

• договору, який передбачає продаж продукції нерезиденту за межами України та зарахування виручки від продажу зазначеної продукції на рахунки цього резидента в уповноважених банках, або документів, які підтверджують потребу використання ним цієї продукції для власних потреб за межами України, якщо цей резидент виробляє продукцію, виконує роботи, надає послуги за межами України;

• документів, що передбачені для документарної форми роз­рахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (век­сель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед не­резидентом за договором), якщо договір передбачає такі форми розрахунків;

• акта або погодження, виданого відповідно до постанови Правління Національного банку України від ЗО грудня 2003 р. № 597 «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями», зареєст­рованої в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2004 р. за №159/8758 (зі змінами).

3. Клієнти — постійні представництва нерезидентів, які здійс­нюють підприємницьку діяльність в Україні, мають право купу­вати, обмінювати іноземну валюту для оплати участі в міжнарод­них симпозіумах, семінарах, конференціях, виставках, культур­них і спортивних заходах на підставі відповідних документів, ви­значених п. 1 цього параграфа.