Переваги програмно-цільового методу

1. Дає чітке розуміння державним органам та громадськості, на що витрачаються бюджетні кошти;

2. Забезпечує прозорість бюджету та дає можливість за наслідками виконання бюджету оцінити, чи досягнуті поставлені на етапі планування цілі і чи виконані завдання;

3. Вимагає більшої дисципліни бюджетного процесу, оскільки встановлює конкретні показники результативності та відповідні показники видатків, і тим самим важче використати ці кошти на цілі, які відрізняються від початково визначених цілей.

4. Упорядковує організацію діяльності головного розпорядника щодо формування і виконання своїх „бюджетів” шляхом чіткого розмежування відповідальності між відповідальними виконавцями у його системі за реалізацію кожної бюджетної програми, а також підвищує відповідальність головного розпорядника (як органу державної влади) в цілому за дотримання відповідності всіх своїх бюджетних програм встановленій меті його діяльності, їх фінансове забезпечення та поліпшує управління бюджетними програмами;

5. Сприяє підвищенню ефективності розподілу і використання бюджетних коштів, забезпеченню пріоритетних напрямків і визначенню доцільності окремих видатків бюджету виходячи з більшої обізнаності та інформованості щодо конкретної бюджетної програми;

Дає можливість переглянути функціональну класифікацію видатків бюджету для приведення її до міжнародних стандартів та застосування виключно з метою складання зведених бюджетів, порівняння з бюджетами інших країн та для макроекономічного аналізу.

Паспорт бюджетної програми:

- формується на основі бюджетних запитів головних розпорядників бюджетних коштів, та відповідних бюджетних призначень на відповідний бюджетний період;

- розробляється головним розпорядником і у семиденний строк після набрання чинності Законом про Державний бюджет України надається Міністерству фінансів для узгодження;

- затверджується спільним наказом Мінфіну та відповідного головного розпорядника бюджетних коштів;

- затверджується в місячний термін з дня набрання чинності Закону про Державний бюджет;

- за змістом повинен відповідати Закону про Державний бюджет.

Копії затверджених паспортів бюджетних програм, завірені Мінфіном, передаються Державному казначейству України.

Головний розпорядник у тижневий термін від дня затвердження наказу про паспорти бюджетних програм доводить до розпорядників копії затверджених паспортів відповідних бюджетних програм.

Розпорядники інформують відповідні органи Державного казначейства України шляхом подання їм копій затверджених паспортів відповідних бюджетних програм.

Якщо паспорт бюджетної програми не відповідає Закону про Державний бюджет, Міністерство фінансів має право в десятиденний термін з дня його отримання повернути такий паспорт відповідному головному розпорядникові на доопрацювання.

За результатами виконання Державного бюджету головний розпорядник:

- складає інформацію про виконання паспортів бюджетної програми;

- надає Міністерству фінансів разом із статистичною, бухгалтерською та іншою інформацією до 1 березня року, наступного за звітним (термін подання річної зведеної фінансової звітності).

Інформація про виконання бюджетних паспортів:

- є підставою для визначення фактичних результативних показників;

- необхідна для аналізу ефективності виконання кожної бюджетної програми;

- враховується при прийнятті рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету на наступні бюджетні періоди.

Правила складання, форма паспорту бюджетної програми та форма інформації про його виконання регламентовані Міністерством фінансів України в Наказі № 1098 від 29 грудня 2002 року. У Додатках № А, Б наведено Паспорт Бюджетної програми та форма, за якою надається інформація про виконання паспорта бюджетної програми.

Необхідним елементом впровадження програмно-цільового методу у бюджетному процесі є застосування середньострокового бюджетного планування.

Середньострокове бюджетне планування - це визначення головними розпорядниками бюджетних коштів на підставі бюджетної стратегії Уряду України (Кабінету Міністрів України) плану своєї діяльності на середньостроковий період та обсягу необхідних коштів для досягнення поставлених цілей у середньостроковій перспективі.

Середньострокове бюджетне планування:

- дає можливість учасникам бюджетного процесу узгодити свої стратегічні плани діяльності з наявними бюджетними коштами як у плановому році, так і на наступні періоди;

- сприяє переходу до формування довгострокової бюджетної політики.

Запровадження середньострокового бюджетного планування необхідно з метою:

- поліпшення макроекономічного балансу шляхом розроблення узгоджених та реалістичних прогнозів доходів до бюджету;

- визначення загальних цілей бюджетної політики та забезпечення відкритості у їх досягненні впродовж багатьох років;

- визначення і дотримання чітких пріоритетів у сфері державних видатків;

- забезпечення можливості ініціювання змін у бюджетній політиці та механізмів контролю за їх реалізацією;

- удосконалення розподілу бюджетних коштів, спрямованих на досягнення стратегічних пріоритетів, як за функціями, так і між відповідними функціями;

- підвищення відповідальності головних розпорядників бюджетних коштів за ефективне та раціональне використання бюджетних коштів;

- посилення загального бюджетного контролю.